Постанова

від 26.09.2023 по справі 2-767/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5791/23

Справа № 2-767/11

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-503/013/2007, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 50932,70 доларів США строком до 27.12.2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом, згідно графіку погашення кредиту. В забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника 27.12.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-503/013/2007.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надав кошти, зазначені в договорі. Проте, станом на дату подачі позову ні позичальником, ані поручителем погашення заборгованості за кредитним договором не здійснено. У зв`язку з чим, станом на 21.12.2009 року утворилась заборгованість, яка склала 61554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490913,01 гривень. За таких підстав позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2011 року до участі у справі залучено правонаступника позивача ПАТ «ОТП Банк» - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50 201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

31.05.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Бабенко Н.С. звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2011 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2021 року заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2011 року залишено без розгляду через пропуск процесуального строку подання такої заяви.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Бабенко Н.С. подала апеляційну скаргу, в якій просила дану ухвалу районного суду скасувати.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.04.2022 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Н.С. про перегляд заочного рішення суду від 08.09.2011 року по даній цивільній справі залишено без задоволення у зв`язку з пропуском строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Бабенко Наталія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат зі ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Н.С. на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2011 року з посиланням на пропуск відповідачем строку апеляційного оскарження заочного рішення.

Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Н.С. задоволено, ухвалу Одеського апеляційного суду від 29.11.2022 року скасовано та справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Н.С. на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2011 року.

Таким чином, рішення суду переглядається виключно в частині обґрунтованості вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як до співвідповідача в солідарному порядку. В іншій частині вимог до позичальника ОСОБА_2 заочне рішення в апеляційному порядку не оскаржено, тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Будучи врозумінні ст.ст.128,130ЦПК Україниналежним чиномповідомленими продату,час тамісце розглядусправи, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 тайого представникадвокат БабенкоНаталія Сергіївнадо суду26.09.2023року на14-30г. не з`явились, про причини неявки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

25.09.2023 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин відсутності сторін на судовому засіданні не встановлена, з урахуванням того, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а представник позивача - у письмових поясненнях, та в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі№ 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, стягуючи солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем доведено видачу ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі, який передбачений у кредитному договорі, в той час, як позичальником та поручителем не надано доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором і не спростовано розмір заборгованості, про стягнення якої заявлені позовні вимоги;

- у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;

- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 27 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-503/013/2007, згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 50932,70 доларів США строком до 27.12.2022р. зі сплатою процентів за користування кредитом, згідно графіку погашення кредиту. Згідно з п. 1.5.1 частини №2 Кредитного договору № ML-503/013/2007, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачене договором. Згідно п. 1.6.1 частини № 2 Кредитного договору № ML-503/013/2007, позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого за договором кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту та відповідно до умов встановлених договором (т.1 а. с. 6-14);

- позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав належним чином, надав кошти зазначені в договорі;

- 27.12.2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , було укладено договір поруки № SR-503/013/2007 (том 1, а.с.16).

- позичальник протягом тривалого часу не виконує свої договірні зобов`язання перед позивачем;

- відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем станом на 21.12.2009 року сума заборгованості відповідачів перед банком за кредитним договором складає 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490913,01 грн., з яких:

- залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.;

- сума заборгованості по відсоткам 10091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.;

- сума заборгованості по пені 1252,08 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 9979,05грн.;

- сума штрафних санкцій 400 грн. (т. 1 а. с. 19);

- 07.11.2008 року відповідачам було надіслано письмові досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а. с. 17-18).

- 17.12.2008 року позичальник ОСОБА_2 отримала досудову вимогу банку від 07.11.2008 року, про що особисто під підпис зазначила під текстом досудової вимоги;

- докази погашення кредиту та сплати відсотків, пені в матеріалах справи відсутні і відповідачами до суду не надавалися.

Колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Бабенко Н.С., обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, питання щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ст. 158 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особамвідповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про призначення судових засідань на 22.03.2011 року на 12-15 г., на 28.04.2011 року на 12-30 г.; на 01.06.2011 року на 10-20 г.; на 06.07.2011 року на 09-45 г.; на 08.09.2011 року на 09-20 г. не були вручені відповідачу ОСОБА_1 , зворотні повідомлення з відміткою поштового відділення про причину не вручення судових повісток ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому судової повістки про призначення справи до розгляду у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим апеляційний суд скасовує рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн. на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, та ухвалює в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України(далі ЦК України)передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено устатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу(частина другастатті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з правилами чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 60 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним із платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Регулювання правових відносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці цивільні відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника немає обов`язку достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22) виснувала, що:

«Аналіз частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) дає можливість зробити висновок, що головною умовою для звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту є направлення банком відповідної вимоги, що дає можливість боржнику її виконати протягом строку, встановленого в договорі чи Законі, після чого кредитодавець позбавляється права вимагати повернення кредиту достроково.

У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.

Тобто направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності».

Як вбачається з матеріалів справи позичальник ОСОБА_2 17.12.2008 року особисто отримала під підпис досудову вимогу і на протязі наступних 30 днів до 16.01.2009 року включно мала повернути заборгованість за кредитом (прострочену та залишок), сплатити проценти за час користування кредитом та неустойку (пеня та штраф) за прострочення зобов`язань за тілом кредиту (процентами за користування кредитом).

Проте позичальник у вказаний строк кредит не повернула, проценти та неустойку не сплатила.

Виходячи з наведеного, а також зі змісту кредитного договору та вимог законодавства про захист прав споживачів в діючій на час виникнення спірних правовідносин, редакції, строк повного виконання зобов`язань за кредитним договором вважається таким, що настав 17.01.2009 року, оскільки кредитор змінив строк виконання зобов`язань надіславши досудову вимогу про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором позичальнику, який в свою чергу отримавши таку вимогу не усунув порушення зобов`язань протягом строку встановленого у досудовій вимозі кредитора.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина першастатті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, другастатті 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертоюстатті 559 ЦК України(тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертоюстатті 559 ЦК Українипередбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертійстатті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертоїстатті 559 ЦК Українисловосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертоїстатті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другоюстатті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16.

Умовами договору поруки № SR-503/013/2007 від 27.12.2007 року, яким передбачена відповідальність поручителя перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору №ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року, не визначено строку (з вказівкою дати, місяця та року), після закінчення якого порука припиняється, застосуванню підлягають норми частини четвертоїстатті 559 ЦК України.

Згідно із пунктом 2 частини 1 кредитного договору кінцевим терміном повернення кредиту є 27 грудня 2022 року.

Проте, як встановлено з матеріалів справи кредитор, користуючись своїм правом змінив строк остаточного повернення кредиту, який з урахуванням обставин справи настав 17.01.2009 року.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що строк виконання основного зобов`язання Банком у встановленому порядку є 17 січня 2009 року, та урахувавши, що банк мав право протягом шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов`язання звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителя про стягнення заборгованості до 17 липня 2009 року, проте з таким позовом ЗАТ «ОТП Банк » звернулось до суду лише 12 лютого 2010 року, доходить висновку про те, що порука ОСОБА_1 за договором поруки № SR-503/013/2007 від 27.12.2007 року припинена внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителя, оскільки порука припинилась через шість місяців від дня настання зміненого кредитором строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни підлягає задоволенню, а заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн. скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про залишення позову до ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки внаслідок перегляду справи в апеляційному порядку в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 ухвалено нове судове рішення, згідно з яким позов про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» кредитної заборгованості, залишено без задоволення, з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3954 грн. 20 коп., з яких: 454 грн. судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення; 454 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу від 11.10.2021 року; 2550 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення суду (з урахуванням усунення недоліків за ухвалою Одеського апеляційного суду); 496 грн. 20 коп. судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29.11.2022 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-503/013/2007 від 27.12.2007 року 61 554,92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 490 913 грн. 01 коп., з яких: - залишок заборгованості за кредитом 50201,57 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 400 106,51 грн.; - сума заборгованості по відсоткам 10 091.27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 427,42 грн.; - сума заборгованості по пені 1 252,08 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 979,05 грн.; - сума штрафних санкцій 400 грн. - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 3954 грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 26.09.2023 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк