Постанова

від 14.09.2023 по справі 904/4551/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4551/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 (суддя Первушин Ю.Ю.)

у справі № 904/4551/21

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", м. Київ,

до колишнього керівника ОСОБА_1 , Київська обл., м. Васильків,

діючого керівника ОСОБА_2 , Дніпропетровська область, м.Дніпро

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", місто Київ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос", місто Дніпро,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/4551/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника (з урахуванням уточнень) - задоволено. Визнано колишнього боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальністю за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос". Визнано керівника боржника ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос".

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати в частині покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви кредитора ТОВ "Агрії України".

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що загроза неплатоспроможності ТОВ «НВП «Золотий Колос» виникла більш як за один місяць до дати оприлюднення КУзПБ в газеті «Голос України» (20.04.2019) і більш як за півроку до дати введення КУзПБ в дію (21.10.2019), а саме 15.03.2019 (що встановлено оскаржуваною ухвалою) і продовжувала діяти (не була усунута), що й стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство товариства.

Скаржник наголошує, що обов`язок посадових осіб звернутися до господарського суду і з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, в процесі ліквідації якого виявилась недостатність вартості його майна для задоволення вимог кредиторів, був передбачений ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але солідарну майнову відповідальність за невиконання цього обов`язку для посадових осіб боржника було передбачено тільки у другому випадку, який не є релевантним до даної справи.

Звертає увагу, що суд надав зворотну дію в часі нормі, яка не тільки не пом`якшує і не скасовує відповідальність, а навпаки, вперше її встановлює, а саме ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/4551/21 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, зазначені у даній ухвалі, та надати суду докази направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи (кредиторам та арбітражному керуючому).

Апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі № 904/4551/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2023 розгляд справи № 904/4551/21 призначено на 20.07.2023 о 09 год. 30 хв.

19.07.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ТОВ "Агрії України" (заявник) надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

В судове засідання 20.07.2023 з`явився представник скаржника. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 904/4551/21, яке відбудеться 14.09.2023 о 12:00 год.

Від арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 904/4551/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2023 ухвалено судові засідання у справі № 904/4551/21, у тому числі, призначене на 14.09.2023 на 12:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

22.08.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «НВП «Золотий Колос» Бурцевої І.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 14.09.2023 приймали участь арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «НВП «Золотий Колос» Бурцева І.Ю. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та представник Науменко О.А. (апелянта) в залі суду. Інші учасники справи, у судове засідання не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась та враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), а також те, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням кредитора ТОВ "Агрії України" з 20.07.2023 на 14.09.2023, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи, окрім арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «НВП «Золотий Колос» Бурцевої І.Ю., своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника кредитора ТОВ "Агрії України".

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації учасниками справи принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 14.09.2023 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу в оскаржуваній частині скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви щодо Науменка О.А.

Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «НВП «Золотий Колос» Бурцева І.Ю. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4551/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" ( код ЄДРПОУ 38948033) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" (код ЄДРПОУ 40924196).

15.11.2021 до суду надійшла заява представника ТОВ "Агріі Україна" (вх.№54568/21) за змістом якої просить суд:

- визнати колишнього боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальністю за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос";

- визнати керівника боржника ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос".

Заява обгрунтована наступним.

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Агрії Україна») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» укладено Договір купівлі-продажу №18НХ 001 КРГЯ від 14.09.2017 року. На виконання умов Договору ТОВ «Агріі Україна» поставила ТОВ «Нива 2014» товар на загальну суму 14 684 138,06 грн. ТОВ «Нива 2014» за поставлений товар, у відповідності до граничної дати розрахунку за товар, розрахувалась частково, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 713 702,13 грн. Згідно умов Договору купівлі-продажу, сторони встановили граничну дату розрахунку 30.10.2018 рік. В подальшому 14.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» і ТОВ НВП «Золотий Колос» і ТОВ «Нива 2014» було укладено Договір поруки. Згідно п. 1.1. Договору поруки ТОВ НВП «Золотий Колос» зобов`язується перед ТОВ «Агріі Україна» нести солідарну відповідальність за виконання ТОВ «Нива 2014», у повному обсязі, грошових зобов`язань по Договору №18НХ001 КРГЯ від 14.09.2017. Тобто зобов`язання боржника перед кредитором за договором поруки наступили 15.03.2019 року. Вказані обставини встановлені і підтверджені Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 року по справі № 904/3625/19, яке на даний час вступило в силу.

2. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Серіол-Плюс» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий колос» (далі покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів №88 від 06.03.2019. За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом товар. Найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (пункт 1.1 договору). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №845 від 29.06.2019, №847 від 29.06.2019, №846 від 02.07.2019, №1018 від 10.07.2019, №1019 від 10.07.2019, №1020 від 11.07.2019, №1021 від 11.07.2019, №1040 від 11.07.2019, №1041 від 12.07.2019, №1042 від 12.07.2019, №1048 від 15.07.2019, №1049 від 15.07.2019, №1621 від 23.09.2019. Таким чином, Боржник був зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за видатковою накладною №845 від 29.06.2019 в строк до 29.06.2019 (включно); за видатковою накладною №847 від 29.06.2019 в строк до 29.06.2019 (включно); за видатковою накладною №846 від 02.07.2019 в строк до 02.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1018 від 10.07.2019 в строк до 10.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1019 від 10.07.2019 в строк до 10.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1020 від 11.07.2019 в строк до 11.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1021 від 11.07.2019 в строк до 11.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1040 від 11.07.2019 в строк до 11.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1041 від 12.07.2019 в строк до 12.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1042 від 12.07.2019 в строк до 12.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1048 від 15.07.2019 в строк до 15.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1049 від 15.07.2019 в строк до 15.07.2019 (включно); за видатковою накладною №1621 від 23.09.2019 в строк до 23.09.2019 (включно). Вказані обставини встановлені і підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 по справі №904/4502/20. Рішення суду не оскаржене і набрало закону силу.

3. Між Державною установою Широківський виправний центр №75 (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Золотий колос (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу №Г-127 від 14.05.2019 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити біологічні активи (незавершене виробництво посіви ріпаку ярого та ярого ячменю), що знаходяться на території Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, на землях які належать ДУ Широківський виправний центр №75. позивач зазначив, що виконав умови договору, за актами приймання передачі від 31.07.2019 на суму 1 047 470 грн. та від 31.07.2019 на суму 2 816 530 грн. передав відповідачу біологічні активи на загальну суму 3 864 000 грн. Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.07.2019), покупець зобов`язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок продавця за біологічні активи не пізніше 30.08.2019. З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зі сплати вартості отриманих біологічних активів є таким, що настав з 30.08.2019 року. Вказані обставини встановлені і підтвердженні Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 по справі №915/651/20, яке на даний час вступило в силу.

4. 28.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна торгова компанія «Новотех» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Золотий колос» (Покупець) укладено Договір поставки запчастин №НТ19018 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставляти Покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, супутні товари для вищезазначеної техніки за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Виконуючи умови договору, постачальник здійснив на адресу покупця поставку товару на загальну суму 130 527,03 грн. що підтверджується видатковими накладними. Було здійснено часткову оплату за поставлений товар на суму 76 876,82 грн., що підтверджується платіжними дорученням. Датою настання оплати є 16.07.2019. Вказані обставини встановлені і підтверджені Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 по справі №904/4342/21, яке на даний час вступило в силу.

Отже, на підставі вищевказаних судових рішень вбачається, що заборгованість боржника перед кредиторами виникла:

- 15.03.2019 у сумі 12713702,13 грн перед ТОВ "Агрії Україні";

- 30.08.2019 у сумі 3864000 грн перед Державною установою Широківський виправний центр №75;

- 23.09.2019 у сумі 3894334,68 грн перед ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс»;

- 16.07.2019 у сумі 53 650,10 грн перед ТОВ "Аграрна торгова компанія "Новотех".

В рамках справи проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання Товариства з обмеженою відповідальності НВП "Золотий Колос" щодо наявності ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз).

Дослідження показників Товариства з обмеженою відповідальності НВП "Золотий Колос" здійснений за останній наявний період, що передує даті порушення справи про банкрутство з 01.01.2018 по 01.01.2019.

Згідно повідомлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №49991/6/04-3618-09-19 від 13.07.2021 баланс та звіт про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальності НВП "Золотий Колос" за 2019-2020 до ДПІ не надавались.

Згідно аналізу ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ НВП «Золотий Колос», мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показник покриття (Кп), забезпечення власними засобами

та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення.

За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду (01.01.2021 року) господарська діяльність в звітності не відображена. Показник покриття за проаналізований період (01.01.21) менший за 1.5, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ НВП «Золотий Колос» понадкритичною, тобто задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе тільки шляхом застосування до боржника ліквідаційної процедури.

Починаючи з 01.01.2019 відбулось різке зменшення розміру показника чистих активів ТОВ НВП «Золотий Колос» на фоні стійкої критичної неплатоспроможності. В результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника - ТОВ НВП «Золотий Колос» за період з 01.01.2019 до 01.01.2021 встановлено наявність ознак дій, що призвели до різкого погіршення фінансового стану Підприємства, які можна визначити, як доведення до банкрутства ТОВ НВП «Золотий Колос».

Згідно рішення власника №1 Товариства з обмеженою відповідальності НВП "Золотий Колос" від 05.03.2019 на посаду директора банкрута прийнято ОСОБА_1 .

11.06.2020 незважаючи на наявність основного боргу перед кредитором у розмірі 20525686,91 грн, власниками боржника разом з директором ОСОБА_1 прийнято рішення про заміну директора ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з історії змін з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 3 а.с. 51-53).

Слід також зазначити, що за період з 05.03.2019 саме директором ОСОБА_1 із конкурсними кредиторами - контрагентами укладались договори:

- договір поставки нафтопродуктів №88 від 06.03.2019 із ТОВ «ПК «Серіол-Пюс»;

- договір поруки від 14.03.2019 між ТОВ «Агріі Україна», ТОВ НВП «Золотий Колос» і ТОВ «Нива 2014»;

- договір поставки запчастин № НТ19018 від 28.03.2019 із ТОВ «Аграрна торгова компанія Новотех»;

- договір купівлі - продажу біологічних активів №Г-127 від 14.05.2019 із ДП «Широківський виправний центр (№75)»;

Відповідно до відкритого реєстру нерухомого майна відомо, що Боржником на 2017 роки укладено низку договорів оренди:

- договір оренди землі, серія та номер: б.н., виданий 08.06.17, Площа (га): 10.45 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б.н., виданий 08.06.2017, Площа (га): 10.45 Строк дії: 7р

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 04.09.17, Площа (га): 1.1261 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 04.09.17, Площа (га): 9.3184 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.11.16, Площа (га): 1.2294 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.11.16, Площа (га): 10.5089 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 06.12.16, Площа (га): 10.4412 Строк дії: 7р.

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 06.07.17, Площа (га): 11.2677 Строк дії: 7р.

Відповідно до наданих архівних даних кредитором, за боржником було зареєстровано право оренди ще 10 земельних ділянок, але договір оренди було розірвано директором ОСОБА_1 :

1) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:20:000:0090 - 09.2019.

2) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:21:000:0126 - 07.2019.

3) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:21:000:0267 - 07.2019.

4) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:21:000:0068 - 07.2019.

5) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:15:000:0002 - 07.2019.

6) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:19:000:0017 - 07.2019.

7) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:05:000:0031 - 08.2019.

8) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:06:000:0014 - 02.2020.

9) На земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:21:000:0274 - 02.2020.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що колишнім директором ОСОБА_1 вчинені дії направлені на позбавлення ТОВ НВП "Золотий колос" потенційної можливості отримання прибутку від господарської діяльності по вирощування, оскільки згідно витягу з реєстру юридичних осіб, основною діяльністю боржника є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

З огляду на вказане ОСОБА_1 як керівник ТОВ НВП «Золотий Колос» при наявності заборгованості яка виникла станом на 23.09.2019 і загрози платоспроможності повинен був звернутися протягом місяця з вказаної дати до суду с заявою про відкриття провадження банкротства, що їм зроблено не було.

Враховуючи набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства 21.10.2019, ОСОБА_1 повинен був звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що останнім зроблено не було. Замість цього він продовжував вести господарську діяльність до 11.06.2020, що вказує на порушення з його боку частини 6 статті 34 КУзПБ.

12.06.2020, після призначення керівником боржника ОСОБА_3 , станом на дату його призначення заборгованість, яка існувала при ОСОБА_1 продовжувала існувати.

Незважаючи на заміну директора, поліпшення роботи підприємства не відбулося, оскільки після заміни директора кредитори почали подавати позови до боржника:

- 25.08.5020 відкрито провадження за позовом ТОВ "Паливна компанія Серіол - Плюс";

- 27.07.2020 відкрито провадження за позовом Державной установи "Широківський виправний центр №75";

- 28.04.2021 відкрито провадження за позовом ТОВ "Аграрна торгова компанія "Новотех".

Згідно Аналізу станом на 12.06.2020 боржник продовжував знаходиться у стані надкритичної неплатоспроможності, а тому ОСОБА_3 повинен був звернутися до суду із заявою про відкриття провадження банкрутства, що останнім зроблено не було. Замість цього він продовжував вести господарську діяльність протягом року, що вказує на порушення з його боку частини 6 статті 34 КУПБ.

З огляду на викладене, суд вважав за можливе заяву ТОВ "Агріі України" про визнання колишнього боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) та керівника боржника ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) такими, що допустили порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на керівників солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос" - задовольнити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/4551/21 лише в частині покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Апеляційний суд зазначає, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною першою статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина шоста статті 95 цього Закону). Водночас Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.

Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

Слід зазначити, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20.

Враховуючи, що підставою для вимог Кредитора про солідарну відповідальність керівника Боржника стало порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Верховний Суд щодо порядку доведення заявником, щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначив про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку

- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Так, щодо правил обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності Суд зазначає про таке.

Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного бо кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому з огляду на положення частини шостої статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі №914/1487/17, від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі №308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі №589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

А згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.

Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

Отже, баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.

Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.

Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)

Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Водночас норми частини четвертої статті 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).

Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.

У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.

В свою чергу, КУзПБ встановлює презумпцію вини керівника юридичної особи в разі недотримання ним імперативного обов`язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності в юридичної особи ознак неплатоспроможності (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений в постанові від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

Так, щодо наявності заборгованості, судом встановлені, зокрема, такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Агрії Україна») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» укладено Договір купівлі-продажу №18НХ 001 КРГЯ від 14.09.2017 року. На виконання умов Договору ТОВ «Агріі Україна» поставила ТОВ «Нива 2014» товар на загальну суму 14 684 138,06 грн. ТОВ «Нива 2014» за поставлений товар, у відповідності до граничної дати розрахунку за товар, розрахувалась частково, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 713 702,13 грн. Згідно умов Договору купівлі-продажу, сторони встановили граничну дату розрахунку 30.10.2018 рік. В подальшому 14.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» і ТОВ НВП «Золотий Колос» і ТОВ «Нива 2014» було укладено Договір поруки. Згідно п. 1.1. Договору поруки ТОВ НВП «Золотий Колос» зобов`язується перед ТОВ «Агріі Україна» нести солідарну відповідальність за виконання ТОВ «Нива 2014», у повному обсязі, грошових зобов`язань по Договору №18НХ001 КРГЯ від 14.09.2017. Тобто зобов`язання боржника перед кредитором за договором поруки наступили 15.03.2019 року. Вказані обставини встановлені і підтверджені Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 року по справі № 904/3625/19, яке на даний час вступило в силу.

За підсумками проведеного у справі аналізу фінансового-господарського стану боржника виявлено, що «показник покриття за проаналізований період (01.01.21) менший за 1.5, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ НВП «Золотий Колос» понадкритичною, тобто задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе тільки шляхом застосування до боржника ліквідаційної процедури. Починаючи з 01.01.2019 відбулось різке зменшення розміру показника чистих активів ТОВ НВП «Золотий Колос» на фоні стійкої критичної неплатоспроможності».

Таким чином, загроза неплатоспроможності ТОВ «НВП «Золотий Колос» виникла на наступний день після укладення договору поруки, за яким боржник поручився за виконання ТОВ «Нива 2014» грошового зобов`язання в сумі 12 713 702,13 грн на користь ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» 15.03.2019.

При цьому встановлені обставини та наявні у справі докази свідчать, що загроза неплатоспроможності, яка виникла 15.03.2019 не припинялася та продовжувала існувати протягом усього строку аж до 05.05.2021 дати звернення ТОВ "Агріі Україна" до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «НВП "Золотий Колос".

За таких умов і обов`язок директора ТОВ «НВП "Золотий Колос" Науменко О.А. звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, як «задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності)», встановлений ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), діяв до 14.04.2019, однак не був виконаний, внаслідок чого наступило його прострочення.

Наведеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що Науменко Олександр Анатолійович, як керівник ТОВ НВП «Золотий Колос», при наявності заборгованості, яка виникла станом на 23.09.2019 і загрози платоспроможності повинен був звернутися протягом місяця з вказаної дати до суду з заявою про відкриття провадження банкротства, адже такий обов`язок міг виникнути лише у разі, якщо до цієї дати (23.09.2019) загроза неплатоспроможності не виникала або ж виникла, проте була усунута до спливу місячного строку, чого у даній справі не було.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Колегія суддів зауважує, що тодішньою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність 21.10.2019, було передбачено можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на власника майна боржника (уповноважену ним особу), керівника боржника, голову ліквідаційної комісії (ліквідатора), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, лише у випадку встановлення недостатності вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію (ч. 6 ст. 95 Закону).

У даній справі недостатність вартості майна ТОВ «НВП "Золотий Колос" для задоволення вимог кредиторів було виявлено у період, коли товариство не перебувало в процедурі ліквідації, тобто приписи ч. 6 ст. 95 Закону не можуть бути застосовані для покладення на керівників боржника солідарної відповідальності.

При цьому стаття 11 та інші положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) не визначали можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, зокрема, на керівника боржника у випадку невиконання ним у місячний строк обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Водночас, 21.10.2019 було введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 34 якого було передбачено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Досліджуючи питання можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ, апеляційний суд зауважує, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (ч.ч. 1-3 ст. 11 ГПК України).

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.

Як вже було зазначено, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019, тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника, у випадку невиконання ним у місячний строк обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019.

Враховуючи викладене, керуючись принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів вважає неправомірним покладення на колишнього керівника ТОВ НВП «Золотий Колос» ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство ТОВ НВП "Золотий Колос" та визнання його таким, що порушив приписи ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Відтак, доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Наведене є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/4551/21 в частині визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" належить скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна".

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, витрати зі сплати судового збору за її подання належить стягнути з заявника на користь скаржника.

Керуючись статтями 3, 11, 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі № 904/4551/21 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/4551/21 в частині визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/4551/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна".

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі № 904/4551/21 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (03022, місто Київ, вулиця Смольна, 9 Б, код ЄДРПОУ 38948033) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.09.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є.Чередко