Рішення

від 19.09.2023 по справі 902/1074/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Cправа № 902/1074/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро", 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, Урочище Катеринівка, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44818247

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд", АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 40582233

до відповідача-2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про солідарне стягнення 172 828,45 гривень

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 14.08.2023 року надійшла позовна заява № 03/08 від 03.08.2023 (вх. № 1079/23 від 14.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 172 828,45 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № 69 від 24.04.2023, у тому числі: 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.08.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1074/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті у справі призначено на 19.09.2023 року об 11:00 год.

11.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 11.09.2023 (вх. № 01-34/8439/23 від 11.09.2023) про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 21.08.2023. Судом враховано клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 21.08.2023, яка направлялась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та вручена відповідачам 24.08.2023, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101804127206 та № 2101804127192.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідачів до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідачі у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.

За результатами судового засідання 19.09.2023 з огляду на відсутність учасників справи, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 172 828,45 гривень заборгованості за договором поставки № 69 від 24.04.2023 року, у тому числі 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № 69 від 24.04.2023 року в частині здійснення своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

У свою чергу, 24.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № б/н від 24.04.2023, за умовами якого ОСОБА_1 як поручитель зобов`язався перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з договору поставки № 69 від 24.04.2023 року.

На порушення умов договору відповідачем-1 не сплачено у повному обсязі у передбачений договором строк заборгованість за поставлений товар.

Неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Відповідачі своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористалися, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляли.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (далі - покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 69 від 24.04.2023 (далі - договір) (т. 1 а.с. 14-20).

Пунктом 1.1. договору сторонами визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний у специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно пункту 1.2. договору найменування (асортимент, номенклатура) товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються у специфікації (додатку), що є невід`ємним додатком до цього договору. У разі відсутності специфікації (додатку) товару поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно до пункту 1.3. поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній.

Пунктом 1.4. договору якщо інше не обумовлене у специфікаціях (додатках) до цього договору, товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010), місце отримання вказане в графі "Базис поставки" в специфікації (додатку) до цього договору.

За умовами пункту 1.5. договору у випадку здійснення поставки товару після отримання 100% передоплати від покупця специфікація (додаток) сторонами не підписується. Постачальник залишає за собою право здійснити поставку товару без отримання передоплати, при цьому така партія товару має бути оплачена покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару.

Згідно пункту 1.6. договору датою поставки є дата видаткової накладної. Покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару. Товар може бути відвантажений постачальником без довіреності у випадку підписання видаткової накладної уповноваженою особою при скріпленні печаткою покупця (в тому числі номерною).

Відповідно до пункту 1.7. договору після отримання товару та підписання видаткової накладної покупець зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня направити постачальнику підписану і скріплену печаткою видаткову накладну спочатку шляхом факсимільного або електронного зв`язку, а потім рекомендованим листом.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору, із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.3 договору, що є беззаперечним правом постачальника. Застереження: сторони встановлюють, що ціни на непоставлений/неоплачений товар, визначені на день підписання специфікації (додатку) та/або видаткової накладної втрачають свою силу у випадку та в день введення державою нових, або зміни існуючих ставок обов`язкових платежів/зборів, зміни умов функціонування валютного ринку, зростання цін на сировину, енергоносії або курсу валют тощо. У такому випадку покупець повідомляється про зміну ціни шляхом виставлення нового рахунку на товар засобами факсимільного або електронного зв`язку, що узгоджені сторонами у цьому договорі.

За умовами пункту 2.11. перехід права власності на товар здійснюється у момент підписання сторонами видаткової накладної.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2023р. а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов`язань за договором.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Також судом встановлено, що 24.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (постачальник) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № б/н від 24.04.2023 (далі - договір поруки), відповідно до пункту 1.1. якого поручитель поручається перед постачальником за виконання/належне виконання покупцем, взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору поставки (т. 1 а.с. 27-29).

За умовами пункту 1.2. договору поруки поручитель зобов`язується виконати зобов`язання в тому ж порядку та розмірі, який встановлено для покупця з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, в тому числі, й у разі збільшення розміру зобов`язань покупця

Згідно пункту 1.3. договору поруки покупець і поручитель відповідають перед постачальником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право постачальника вимагати виконання зобов`язання повністю (чи у будь-якій його частині) як від покупця та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5 договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання/неналежного виконання покупцем будь-якої частини зобов`язання, так і при невиконанні покупцем зобов`язання в цілому. Поручитель відповідає перед постачальником за виконання зобов`язання у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Згідно пункту 1.6. договору поруки поручитель підтверджує, що перед підписанням договору, в повному обсязі належно ознайомився з усіма умовами цього договору, договору поставки, розуміє їх повністю, вважає справедливими й адекватними, усвідомлює їх наслідки, усвідомлює обсяг своєї відповідальності та жодних заперечень не має.

Цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024р., але в будь-якому випадку до моменту припинення забезпеченого порукою зобов`язання, шляхом його виконання належним чином покупцем за договором поставки № 69 від 24.04.2023 року (п. 4.10 договору поруки).

Договір підписано зі сторони позивача директором позивача, скріплено печаткою позивача та Соловей Сергієм Володимировичем особисто.

На виконання умов договору поставки 24.04.2023 позивачем та відповідачем-1 було підписано додаток до договору - специфікація (т. 1 а.с. 20), якою погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється на загальну суму 111 589,14 гривень та обумовлено вартість товару починаючи з 26.04.2023 - 130 381,90 гривень.

Відповідно до видаткової накладної № 180 від 24.04.2023 позивачем передано, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 111 589,14 гривень (т.1 а.с. 21).

Специфікація та видаткова накладна підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача-1 відповідно.

Як вбачається із специфікації, сторонами погоджено наступні строки оплати товару: сума 111 589,14 гривень до 25.04.2023 року (остаточний розрахунок за ціною встановленою на дату підписання додатку до договору); сума 130 381,90 гривень - з 26.04.2023 (остаточний розрахунок за ціною, встановленою з 26.04.2023).

04.06.2023 сторонами підписано накладну № 1, якою погоджено зміну вартості товару за видатковою накладною № 180 від 24.04.2023 на суму 18 792,76 гривень (т. 1 а.с. 22).

Таким чином, загальна сума поставленого товару з урахуванням зміни вартості товару склала (111 589,14 +18 792,76) = 130 381,90 гривень.

Із матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання вказаного товару позивачем виписано та зареєстровано податкову накладну № 2 від 24.04.2023р. на суму 111 589,14 гри., в т.ч. ПДВ 18 598,19 грн. та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 04.06.2023р. до податкової накладної № 2 від 24.04.2023р. на суму 18 792,76 грн., в т.ч. ПДВ 3 132,13 грн. року (т. 1 а. с. 23-26).

З огляду на несплату відповідачем-1 заборгованості за договором позивачем було надіслано відповідачу-2 повідомлення про невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № 69 від 24.04.2023р. з вимогою сплатити заборгованість на банківський рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання повідомлення (т. 1 а.с. 30-34).

У зв`язку із невиконанням відповідачами грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 172 828,45 гривень заборгованості, у тому числі 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку за договором поставки № 69 від 24.04.2023 року 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено положеннями статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач 1 свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем-1 позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до специфікації та видаткової накладної позивачем передано, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 111 589,14 гривень (т.1 а.с. 20, 21).

У зв`язку з нездійсненням відповідачем-1 розрахунків у визначений у специфікації строк, сторонами з урахуванням умов специфікації було погоджено зміну вартості товару на суму 18 792,76 гривень (т. 1 а.с. 22).

Таким чином загальна сума поставленого товару з урахуванням зміни вартості товару склала 130 381,90 гривень.

Доказів проведення розрахунків на вказану суму матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 130 381,90 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 порушено умови договору поставки №69 від 24.04.2023 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 130 381,90 гривень.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за договором поставки у сумі 130 381,90 гривень відповідачами суду не надано та розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 6.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки та зазначили, що положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару.

Судом встановлено, що позивачем 24.04.2023 поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 111 589,14 гривень.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за отриманий товар згідно погодженої сторонами специфікації у вказаній сумі мав бути здійснений у строк до 25 квітня 2023 року, то прострочення в оплаті товару виникло з 26.04.2023 року.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 26.04.2023 по 03.08.2023 виходячи із суми переданого за видатковою накладною 24.04.2023 товару у розмірі 111 589,14 гривень.

Положеннями статті 14 ГПК України визначено зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене, встановлене судом прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в межах заявленого позивачем періоду відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 15 157,78 гривень, що нарахована на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 15 157,78 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом взято до уваги, що положеннями частини другої статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за отриманий товар у сумі 111 589,14 гривень згідно погоджених сторонами специфікацій мав бути здійснений у строк до 25.04.2023 року, з огляду на наявність простроченої відповідачем-1 заборгованості більше тридцяти календарних днів, вимога про стягнення штрафу у розмірі десяти відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі десяти відсотків, суд дійшов висновку, що сума штрафу нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 11 158,91 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 48 % річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Положення статті 625 ЦК України щодо встановлення в договорі іншого, ніж три проценти річних, розміру процентів від простроченої суми є диспозитивними.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Згідно пункту 6.3. договору покупець на вимогу постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання, визначений сторонами у договорі розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 48% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 1 455,12 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 48 % річних, що нараховані на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 48 % річних нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 48 % річних у сумі 14 674,74 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-2 судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом встановлено, що 24.04.2023 між позивачем та відповідачем-2 як поручителем за зобов`язаннями відповідача-1 укладено договір поруки № б/н від 24.04.2023.

Згідно преамбули договору поруки сторонами визначено, що суть, розмір та строк забезпечених порукою вимог визначаються як зобов`язання покупця по договору поставки в повному обсязі з усіма можливими штрафними санкціями та можливими збитками, з усіма подальшими змінами договору поставки, в тому числі всіма можливими в майбутньому змінами, що впливають на обсяг відповідальності поручителя, зокрема, збільшують зобов`язання.

Пунктом 2.1. договору поруки сторони визначили, що постачальник набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання при умові, якщо у встановлений строк виконання зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні належним чином.

За умовами пункту 2.2. договору поруки у разі невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов`язань постачальник направляє поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання покупця в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно пункту 2.3. договору поруки поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання повідомлення від постачальника про невиконання покупцем зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.3.1. договору поруки у повідомленні зазначається номер і дата договору поруки; зміст порушення; розрахунок розміру заборгованості за зобов`язаннями, номери рахунків для внесення (перерахування) відповідного платежу.

Пунктом 2.3.2. договору поруки визначено, що повідомлення направляється поручителю будь-яким зручним для постачальника способом у тому числі або електронною поштою або електронним повідомленням ДП "Укрпошта", або рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою поручителя, що вказана у цьому договорі.

Згідно пункту 2.4. договору поруки у разі одержання вимоги постачальника поручитель зобов`язується протягом 2 (двох) календарних днів повідомити про це покупця.

Позивачем 16.06.2023 надіслано відповідачу-2 повідомлення про невиконання покупцем зобов`язань за договором поставки із вимогою про сплату заборгованості, яке останній отримав 27.06.2023 (т. 1 а.с. 30-34).

Із матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов`язань щодо виконання зобов`язань за договором у строк, визначений пунктом 2.3. договору поруки відповідач-2 не виконав.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов`язання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" перед позивачем не виконані, поручитель - ОСОБА_1 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник. На дату звернення позивача з позовом, зобов`язання з поруки не припинилися.

Приймаючи до уваги положення договору поруки щодо повної солідарної відповідальності відповідача-2 за виконання боржником зобов`язання перед кредитором за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" та ОСОБА_1 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, що спростовують розмір заборгованості або доказів щодо її повної сплати у розмірі 172 828,45 відповідачами до суду не надано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних та 1 455,12 гривень інфляційних втрат суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 542 від 03.08.2023 сплачено судовий збір у сумі 2 684,00 гривень, які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Також відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 7 000,00 гривень понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

З аналізу норм Закону України "Про судовий збір" та статті 129 ГПК України вбачається, що солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, судового збору, законом не передбачено.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 та від 13.01.2022 № 910/6341/21.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволено у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 гривень покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Розглянувши вимогу про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру АА № 1336513 від 03.08.2023 виданим адвокатським бюро "Адвокатське бюро "Яни Хмарської" представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" у справі № 902/1074/23 здійснювала адвокат Хмарська Яна Віталіївна.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, подано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою.

До позовної заяви позивачем долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 30 від 15.06.2023, копію додаткової угоди № 1 від 01.08.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 30 від 15.06.2023, копію платіжної інструкції № 541 від 03.08.2023 про оплату послуг за договором.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (клієнт) та адвокатським бюро "Адвокатське бюро "Яни Хмарської" (адвокатське бюро) договору надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2023 (далі - договір) за цим договором адвокатське бюро зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту щодо будь-яких правових питань, а також здійснювати захист і судове представництво або надання інших видів правової допомоги клієнту, в порядку і на умовах даного договору, а клієнт зобов`язується оплатити послуги адвокатського бюро та інші платежі в порядку і на умовах даного договору.

Згідно пункту 3.1. договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у розмірі, що визначатиметься сторонами в додаткових угодах та актах приймання-передання наданих послуг в залежності від обсягу та складності наданих послуг, з урахуванням вимог, що передбачені Правилами адвокатської етики.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.1. договору).

01.08.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (клієнт) та адвокатським бюро "Адвокатське бюро "Яни Хмарської" підписано додаткову угоду № 1 від 01.08.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2023 року згідно пункту 1 якої адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу по стягненню солідарно основної заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (код ЄДРПОУ 40582233) та фізичної особи Соловей Сергій Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 130 381,90 грн. та нарахованих штрафних санкцій.

Згідно пункту 2 додаткової угоди орієнтовна вартість витрат на правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції складає: підготування тексту повідомлення відповідачу-2 про невиконання ТОВ "Агро Інтертрейд" (Відповідачем-1) грошових зобов`язань за договором поставки № 69 від 24.04.2023р. - тривалість 1 год., ставка - 1000,00 грн., сума - 1000,00 грн.; підготування позовної заяви та розрахунку суми позовних вимог - тривалість 4 год., ставка - 1500,00 грн., сума - 6000,00 грн. Загальна вартість послуг згідно додаткової угоди складає 7 000,00 гривень.

За умовами пунктів 3, 4 додаткової угоди ця додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання і скріплення печатками сторін та є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги № 30 від 15.06.2023р.

Згідно платіжної інструкції № 541 від 03.08.2023 позивачем сплачено адвокатському бюро 7 000,00 гривень в рахунок оплати професійної правничої допомоги.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обставина надання адвокатом правничої допомоги на суму 7 000,00 гривень та отримання цієї допомоги позивачем у справі доведена належними та допустимими доказами.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

Судом встановлено, що відповідних заяв/клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідачами до суду подано не було.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/1074/23. Обсяг наданих послуг під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у рівних частинах на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 40582233) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, Урочище Катеринівка, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44818247) 172 828,45 гривень (сто сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень, 45 копійок) заборгованості, у тому числі: 130 381,90 гривень основного боргу, 15 157,78 гривень пені, 11 158,91 гривень штрафу, 14 674,74 гривень 48% річних, 1 455,12 гривень інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 40582233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, Урочище Катеринівка, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44818247) 1 342,00 (одну тисячу триста сорок дві) гривень судових витрат зі сплати судового збору та 3 500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік Агро" (23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, Урочище Катеринівка, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44818247) 1 342,00 (одну тисячу триста сорок дві) гривень судових витрат зі сплати судового збору та 3 500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - info@seltikagro.com, представника позивача - syanya@meta.ua, відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, Урочище Катеринівка, будинок 2; info@seltikagro.com, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3 - відповідачу 1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_3;

4 - відповідачу 2, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_3.