Рішення

від 14.09.2023 по справі 905/639/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2023 Справа №905/639/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Замай Т.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна», м. Слов`янськ, Донецька область,

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у сумі 315037,25грн, пені у сумі 56475,23грн, 3% річних у сумі 10074,38грн, інфляційних втрат у сумі 75737,92грн, всього 457324,78грн,

За участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача: Орел С.С., адвокат на підставі довіреності від 22.09.2022 №22/09-2022

від відповідача: Скуратова С.І., адвокат на підставі ордеру АІ №1417011 від 10.07.2023

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна», м. Слов`янськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у сумі 315037,25грн, пені у сумі 56475,23грн, 3% річних у сумі 10074,38грн, інфляційних втрат у сумі 75737,92грн, всього 457324,78грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природній газ.

Відповідач зазначив про часткову сплату суми основного боргу у розмірі 10000,00грн, наявність решти заборгованості за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К (основний борг) не заперечив; зазначив про істотну зміну обставин (військова агресія Російської Федерації проти України), просив зменшити розмір неустойки та затвердити графік погашення заборгованості на 16 календарних місяців.

Позивач часткову сплату заборгованості підтвердив, проти розстрочення виконання рішення та зменшення розміру неустойки заперечив.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2023; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 26.06.2023 з подальшим відкладанням на 12.07.2023; строк підготовчого провадження продовжено ухвалою суду від 26.06.2023 на 30 днів.

Ухвалою суду від 12.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.08.2023 з подальшим відкладанням на 31.08.2023 та 14.09.2023.

У судовому засіданні 14.09.2023 в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін; представник позивача підтримав наведені в позові та відповіді на відзив доводи; представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

17.11.2020 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна» (споживач), був укладений договір №101/ПГ-0928-К постачання природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п.2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п.2.7 договору).

За правилами п.2.8 укладеного сторонами правочину постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до п.2.9 договору споживач протягом 2 банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаного уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше (п.2.10 договору).

Ціна газу та порядок проведення розрахунків визначені Розділом 3 договору від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К.

У п.3.1 договору сторони передбачили, що ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п.4.4.6 цього договору.

Сторони домовились, що ціна за 1 тис. куб. м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п.4.4.6 цього договору, є обов`язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 числа місяця, в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору(п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору ціна газу за цим договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис. куб. м газу на офіційному сайті постачальника без оформлення додаткової угоди до цього договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього договору.

Згідно з п.3.4 договору до ціни газу, визначеної у п.3.1 цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 136,576 грн за 1 тис. куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м на добу.

Відповідно до п.3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання природного газу перевищив 10 тис. куб. м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п.3.1.1 договору.

Відповідно до п.6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

У п.9.1 договору сторони на підставі ч.3 ст.207 та ст.627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладення в електронному вигляді із застосуванням цифрового підпису даного, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору.

Згідно з п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін договору не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.1.1 договору).

Матеріали справи не містять доказів звернення споживача до постачальника із заявою про припинення дії договору.

У виконання умов договору від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К постачання природного газу позивач за періоди листопад 2020 травень 2021, вересень 2021 травень 2022 поставив та надав, а відповідач прийняв природній газ та послуги з його транспортування на загальну суму 645879,09 грн, за наслідком чого сторонами у відповідності з п.2.6 договору були підписані акти приймання-передачі: №3867 від 30.11.2020 про передачу 1,11202тис. куб.м природного газу у листопаді 2020 на суму 7855,20грн, у тому числі ПДВ 1309,20грн; №5243 від 31.12.2020 про передачу 3,61783тис. куб.м природного газу у грудні 2020 на суму 25556,32грн, у тому числі ПДВ 4259,39грн; №1667 від 31.01.2021 про передачу 3,23880тис. куб.м природного газу у січні 2021 на суму 25793,45грн, у тому числі ПДВ 4298,91грн; №3769 від 28.02.2021 про передачу 2,75866тис. куб.м природного газу у лютому 2021 на суму 24617,99грн, у тому числі ПДВ 4103,00грн; №5422 від 31.03.2021 про передачу 2,91658тис. куб.м природного газу у березні 2021 на суму 23752,31грн, у тому числі ПДВ 395 8,72грн; №7646 від 30.04.2021 про передачу 1,2459тис. куб.м природного газу у квітні 2021 на суму 10146,48грн, у тому числі ПДВ 1691,08грн; №9436 від 31.05.2021 про передачу 0,0087тис. куб.м природного газу у травні 2021 на суму 82,34грн, у тому числі ПДВ 13,72грн; №13646 від 30.09.2021 про передачу 0,0631тис. куб.м природного газу у вересні 2021 на суму 1191,58грн, у тому числі ПДВ 198,60грн; №14981 від 31.10.2021 про передачу 0,8222тис. куб.м природного газу у жовтні 2021 на суму 24356,76грн, у тому числі ПДВ 4059,46грн; №16590 від 30.11.2021 про передачу 2,26158тис. куб.м природного газу у листопаді 2021 на суму 83225,90грн, у тому числі ПДВ 13870,98грн; №29866 від 31.12.2021 про передачу 2,76738тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 104263,51грн, у тому числі ПДВ 17377,25грн; №927 від 31.01.2022 про передачу 3,38328тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 180511,15грн, у тому числі ПДВ 30085,19грн; №2851 від 28.02.2022 про передачу 2,35042тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 103277,20грн, у тому числі ПДВ 17212,87грн; №4968 від 31.03.2022 про передачу 0,7376тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 31089,10грн, у тому числі ПДВ 5181,52грн; №6696 від 30.04.2022 про передачу 0,0022тис. куб.м природного газу у квітні 2022 на суму 96,70грн, у тому числі ПДВ 16,12грн; №8042 від 31.05.2022 про передачу 0,0015тис. куб.м природного газу у травні 2022 на суму 63,10грн, у тому числі ПДВ 10,52грн.

В матеріалах справи відсутні зауваження відповідача стосовно якості та обсягу переданого природного газу та наданих послуг з транспортування, обґрунтована відмова від підписання актів тощо. Заперечень проти отримання акті від відповідача не надійшло. Акти містять посилання на договір від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К. Враховуючи положення п. 2.10 договору, суд, виходячи з приписів ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймає вказані акти приймання-передачі як такі, що підтверджують передачу заявленого обсягу природного газу та послуг з транспортування на загальну суму 645879,09 грн.

Як пояснено позивачем та вбачається зі змісту позовної заяви з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого природного газу та наданих послуг з його транспортування за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К на суму 330841,84грн, що вбачається з реєстру надходження коштів від ТОВ «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна» на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України», несплаченими залишились вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування на суму 315037,25грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.10.2022 про сплату заборгованості у розмірі 315037,25грн до 10.11.2022. Вимога направлена позивачем 28.10.2022 на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою пошти та фіскальним чеком. Спрямування вимоги не призвело до оплати заборгованості.

Отже з огляду на несплату відповідачем остаточної вартості отриманого природного газу та послуг з транспортування за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у сумі 315037,25грн, пені у сумі 56475,23грн, 3% річних у сумі 10074,38грн, інфляційних втрат у сумі 75737,92грн, всього 457324,78грн.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, у виконання умов договору від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К постачання природного газу позивачем за періоди листопад 2020 березень 2021, квітень 2021 травень 2021, вересень 2021 травень 2022 було поставлено природній газ та надано послуги з його транспортування на загальну суму 645879,09грн з ПДВ, в підтвердження чого позивач посилається на акти приймання-передачі: №3867 від 30.11.2020 на суму 7855,20грн за листопад 2020; №5243 від 31.12.2020 на суму 25556,32грн за грудень 2020; №1667 від 31.01.2021 на суму 25793,45грн за січень 2021; №3769 від 28.02.2021 на суму 24617,99грн за лютий 2021; №5422 від 31.03.2021 на суму 23752,31грн за березень 2021; №7646 від 30.04.2021 на суму 10146,48грн за квітень 2021; №9436 від 31.05.2021 на суму 82,34грн за травень 2021; №13646 від 30.09.2021 на суму 1191,58грн за вересень 2021; №14981 від 31.10.2021 на суму 24356,76грн за жовтень 2021; №16590 від 30.11.2021 на суму 83225,90грн за листопад 2021; №29866 від 31.12.2021 на суму 104263,51грн за грудень 2021; №927 від 31.01.2022 на суму 180511,15грн за січень 2022; №2851 від 28.02.2022 на суму 103277,20грн за лютий 2022; №4968 від 31.03.2022 на суму 31089,10грн за березень 2022; №6696 від 30.04.2022 на суму 96,70грн за квітень 2022; №8042 від 31.05.2022 на суму 63,10грн за травень 2022.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений природній газ та надані послуги з його транспортування у передбачений п.3.9 договору від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К строк до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, внаслідок чого на час звернення позивача до суду з даним позовом 24.05.2023 у відповідача виникла заборгованість за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у розмірі 315037,25грн.

Водночас матеріалами справи встановлюється, що 12.07.2023 та 17.08.2023, тобто після звернення позивача до суду, відповідачем було частково сплачено заявлену до стягнення в межах цього позову заборгованість за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у загальній сумі 10000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1783 від 12.07.2023 на суму 5000,00грн та №1789 від 17.08.2023 на суму 5000,00грн та банківськими виписками, що наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості за договором у розмірі 10000,00грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи відсутність доказів сплати решти заборгованості у розмірі 305037,25грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у розмірі 305037,25грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого природного газу у строк, встановлений договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К, відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 56475,23грн, суд виходить з такого.

Як було вказано, несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив розрахунку за поставлений природній газ у встановлений договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К строк - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто за актами №3867 від 30.11.2020 в строк до 21.12.2020 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №5243 від 31.12.2020 у строк до 20.01.2021 включно, №9436 від 31.05.2021 у строк до 21.06.2021 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №13646 від 30.09.2021 у строк до 20.10.2021 включно, №16590 від 30.11.2021 у строк до 20.12.2021 включно, №927 від 31.01.2022 у строк до 21.02.2022 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №2851 від 28.02.2022 у строк до 21.03.2022 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №4968 від 31.03.2022 у строк до 20.04.2022 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №6696 від 30.04.2022 у строк до 20.05.2022 включно, №8042 від 31.05.2022 у строк до 20.06.2022 включно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 22.12.2020, 21.01.2021, 22.06.2021, 21.10.2021, 21.12.2021, 22.02.2022, 22.03.2022, 21.04.2022, 21.05.2022, 21.06.2022 відповідно.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу та послуг з його транспортування у строк, встановлений договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 56475,23грн позивачем нараховано на підставі п.6.2 договору від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К, за умовами якого в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ у встановлений договором строк та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 56475,23грн є обґрунтованими.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки (пені) до 50%, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Реалізуючи свої повноваження, встановлені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд приймає до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К, де з загальної суми 645879,09 грн поставленого газу та наданих послуг на його транспортування сплачено 330841,84грн та 10000,00грн (після подачі позову).

Оцінивши в сукупності вказані обставини, відсутність доведення з боку позивача понесення ним збитків внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов`язань, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 40000,00грн.

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

З огляду на такий висновок суду позов в частині стягнення пені в сумі 40000,00 грн підлягає задоволенню, а в іншій частині вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 75737,92грн та 3% річних у сумі 10074,38грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 75737,92грн та 3% річних у сумі 10074,38грн підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Щодо заяви відповідача про надання розстрочення погашення суми основного боргу на 16 календарних місяців, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд повинен оцінити, а заявник, відповідно, довести належними доказами, гарантовану можливість виконання рішення у запропоновані ним строки.

Заявляючи про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на істотну зміну обставин, тяжкий майновий стан.

Разом з тим ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно тяжкий фінансовий стан відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим ці ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Крім того, розстрочення виконання судового рішення має на меті забезпечити його реальне виконання з урахуванням інтересів сторін. У зв`язку з чим, посилання відповідача лише на складний фінансовий стан без визначення реальної перспективи виконання судового рішення не може бути підставою для розстрочення такого виконання.

Всупереч ст.74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів того, що саме протягом періоду розстрочення, на якому наполягає відповідач, він зможе виконати рішення суду та сплатити заборгованість, не наведено жодних обставин, які на думку відповідача цьому посприяють (отримання прибутку, повернення дебіторської заборгованості тощо).

Проаналізувавши зміст та матеріали заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б підтвердили можливість відповідача виконати рішення з розстроченням на 16 місяців.

Суд також звертає увагу, що заява відповідача суперечить положенням ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України в частині граничного строку розстрочення виконання рішення суду, який становить один рік з дня його ухвалення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність достатньою мірою доведених підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, що зумовлює відмову в задоволенні цієї заяви.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 6709,87грн, виходячи з суми розглянутих позовних вимог (1,5% від 447324,78грн), покладається на відповідача.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна», м. Слов`янськ, Донецька область, в частині стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у розмірі 10000,00грн закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна», м. Слов`янськ, Донецька область, в частині стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 17.11.2020 №101/ПГ-0928-К у сумі 305037,25грн, пені у сумі 56475,23грн, 3% річних у сумі 10074,38грн, інфляційних втрат у сумі 75737,92грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке підприємство «Екоеш Україна» (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Ступки Богдана, б.23, код ЄДРПОУ 37011421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у сумі 305037,25 грн, пеню у сумі 40000,00 грн, 3% річних у сумі 10074,38 грн, інфляційні втрати у сумі 75737,92грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6709,87 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 14.09.2023 суд проголосив та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова