Рішення

від 26.09.2023 по справі 907/758/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/758/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005", код ЄДРПОУ - 38581200, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 17,

про стягнення 1 051 454,44 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" з позовними вимогами про стягнення на його користь заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 18.04.2019 №2060 в розмірі 1 051 454,44 грн, в т.ч. 146 410,56 грн основної заборгованості, 878 463,36 грн штрафу та 26 580,52 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати. Позов заявлено з посиланням на статті 509, 626 Цивільного кодексу України, статті 206, 271, 284, 286, 288 Податкового кодексу України, Закони України «Про оренду землі», «Про оцінку землі», «Про місцеве самоврядування».

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 18.08.2023 надійшла заява вх. №02.3.1-02/5736/23, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 21.08.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 15 771,82 грн судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 18.04.2019 №2060 в розмірі 1 051 454,44 грн, в т.ч. 146 410,56 грн основної заборгованості, 878 463,36 грн штрафу та 26 580,52 грн пені.

Оскільки за Договором оренди землі №2060 товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2807 га за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 17 (кадастровий номер 2110100000:60:002:0028) для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, то відповідно до умов Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити на рахунок місцевого бюджету орендну плату.

Однак, орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі не виконував своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати, що стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду.

Позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2023 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК 2005 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 125 669,07 грн заборгованості по сплаті орендної плати, а також 2410,78 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору (за період вересень 2021 року червень 2022 року включно).

Правова позиція Відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Судом встановлено, що між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (17.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" був укладений договір № 2060 від 18 квітня 2019 року оренди земельної ділянки площею 0,2807 га за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 17 (кадастровий номер 2110100000:60:002:0028) для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту.

Вказаний договір був укладений на підставі рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18.04.2019. №1516 строком на 5 років. 26.06.2019 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За умовами Договору (п. 1) сторони погодили, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 17. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:б0:002:0028.

Істотними умовами даного Договору (пункт 30) передбачено, що Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 11 Договору. орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 12 200,88 грн.

Сторони також дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 18 квітня 2019 року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 Договору.

Позивач зазначає, що відповідач не виконував належним чином зобов`язання щодо сплати орендної плати з моменту укладення договору до часу звернення з відповідним позовом. У період з липня 2022 року по 10.08.2023 відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 146 410,56 грн.

У зв`язку з цим, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 2060 від 18 квітня 2019 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Ужгородської міської ради від 18.04.2019 року № 1516, між сторонами у справі укладено договір оренди землі № 2060 від 18 квітня 2019 року.

В укладеному договорі оренди земельної ділянки (пункт 8) сторони визначили, що строк дії договору до 18 квітня 2024 року. Також у пункті 40 сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від 18 квітня 2019 року до завершення строку його дії, визначеного рішенням Ужгородської міської ради про затвердження земельної документації від 18.04.2019 року № 1516.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Враховуючи наведене вище, господарський суд зазначає, що зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі повинно виконуватися вчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Щодо розрахунку орендної плати

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За умовами Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 12 200,88 грн. Сторони також дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 18 квітня 2019 року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 Договору.

Враховуючи вище зазначені обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення суми 146 410,56 грн орендної плати за період з липня 2022 по червень 2023 включно за Договором оренди землі № 2060 від 18 квітня 2019 року є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому, вимога про стягнення 146 410,56 грн основної заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо пені

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; - справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що розрахунки правильні, в зв`язку з чим підлягає до задоволення сума пені 26 580,52 грн.

Щодо штрафу

Позивачем у зв`язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені договором, за липень та жовтень 2022 та січень, лютий, березень, квітень 2023 відповідно до пункту 14 Договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати: за липень 2022 у розмірі 146 410,56 грн; за жовтень 2022 у розмірі 146 410,56 грн; за січень 2023 у розмірі 146 410,56 грн; за лютий 2023 у розмірі 146 410,56 грн; за березень 2023 у розмірі 146 410,56 грн; за квітень 2023 у розмірі 146 410,56 грн. Загальний розмір нарахованого позивачем штрафу складає 878 463,36 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд відзначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У даній справі суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума штрафних санкцій є надмірною.

Позивач не довів, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання йому завдано збитків або, що розмір завданих збитків перевищує розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Зважаючи на наведене, суд зменшує розмір штрафу до 439 231,68 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його часткове задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.

Відтак, на відповідача покладається 15 771,82 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" (88000, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 17, код ЄДРПОУ 38581200) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість за договором оренди землі від 18.04.2019 №2060 в розмірі 612 222,76 грн (шістсот дванадцять тисяч двісті двадцять дві гривні 76 коп.), в т.ч. 146 410,56 грн (сто сорок шість тисяч чотириста десять гривень 56 коп.) основної заборгованості, 439 231,68 грн (чотириста тридцять дев`ять тисяч двісті тридцять одну гривню 68 коп.) штрафу та 26 580,52 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 52 коп.) пені, а також 15 771,82 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одну гривню 82 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2023

Суддя Андрейчук Л. В.