Рішення

від 25.09.2023 по справі 908/2354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 Справа № 908/2354/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 922/2354/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія України (вул.Перемоги, буд. 9, офіс 1/7, м. Київ, 03170, ідентифікаційний код 43362385),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Буд Ресурс (пр. Соборний, буд. 105, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 43226104),

про стягнення 131972,05 грн.

за участю представників:

від позивача: Зудінов О.С., в режимі відео конференції - адвокат, свідоцтво ЗР № 21/1348 від 15.02.2018

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Буд Ресурс про стягнення основного боргу в сумі 93067,95 грн, інфляційних витрат у сумі 33411,40 грн, трьох процентів річних у сумі 5492,70грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки товару № 116 від 23.03.2020, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 93067,95 грн. У зв`язку з простроченням оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 5492,70 грн. за період з 14.07.2021 по 03.07.2023 та інфляційні втрати у розмірі 33411,40 грн. за період липень 2021 року травень 2023 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 11, 509, 526, 530, 549, 550, 551, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, 193, 199, 220, 222, 224, 229, 230, 232 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2354/23 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/175/23, судове засідання для розгляду справи призначено на 25.08.2023 об 11 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 16.08.2023 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 922/2354/23.

Ухвалою суду від 25.08.2023 відкладено розгляд справи на 25.09.2023 о 10 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 25.09.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Положеннями ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

В засіданні 25.09.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія України (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Буд Ресурс (Покупець) уклали даний договір поставки (далі - Договір) про наступне:

Товар будівельні матеріали.

Дата поставки - дата передачі Постачальнику товару та підписання Сторонами видаткової (товарно-транспортної) накладної на товар.

Місце поставки - адреса складу Постачальника (м. Києві по пул. Саперно-Слобідська, 57 та/або м. Вишневе вул. Чорновола. 48).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов`язується передавати Покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються Сторонами в накладних (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним Договором.

Загальний об`єм товару, який продається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах даного Договору окремими партіями товару (п. 1.2.).

Право власності на товар переходить до Покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від Постачальника до Покупця (п. 1.3).

У розділі 2 договору сторонами обумовлено, що ціни на товар визначаються Сторонами в гривні та зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються Постачальником в момент передачі партії товару (п. 2.1.). У випадку здійснення Покупцем 100% попередньої оплати за партію товару, по ціні на товар, встановленої Постачальником на момент надходження суми оплати на поточний рахунок Постачальника, при передачі сплаченої партії товару Покупцю, вартість товару не змінюються (п. 2.2.). Загальна вартість Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданою у відповідності з умовами Договору (п. 2.3.). Покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію Товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії (п. 2.4.). За погодженням сторін Покупець має право проводити розрахунки (повністю або частково) готівкою через каси Постачальника у встановленому законодавством порядку або проводити розрахунок в порядку повної або часткової попередньої оплати вартості товару. Погашення заборгованості також може бути здійснено Покупцем (тільки за попередньою письмовою згодою Постачальника) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов`язань, видачі векселя або іншими способами, не забороненими чинним законодавством У країни (п. 2.5.). Покупець при оплаті товару в платіжному документі (платіжному дорученні) повинен чітко вказувати призначення платежу, а саме: номер та дату рахунку-фактури або номер і дату видаткової накладної або номер і дату Договору поставки (п. 2.6.). Сторони домовились, що при наявності у Покупця заборгованості за поставлений товар, всі оплати, які здійснюються Покупцем, зараховуються Постачальником в рахунок погашення заборгованості з урахуванням черговості її виникнення, навіть якщо договір за яким існує заборгованість є відмінним від договору за яким здійснено платіж (п. 2.7.).

Згідно розд. 3 договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою Покупця. Відповідно до заявки, Постачальником оформляється та направляється на адресу (або електронну) Покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання (п. 3.1.). Постачальник зобов`язаний передати Покупцю товар окремими партіями в кількості та асортименті (номенклатурі), погодженими Сторонами в накладних. Доставка товару проводиться згідно Міжнародних правил "Інкотермс" у редакції 2000 року на умовах ЕХW із завантаженням на транспортний засіб Покупця зі складів Постачальника в м. Києві по вул. Саперно Слобідській 57 або м Вишневе вул. Чорновола, 48, а за додатковою домовленістю сторін - на інших умовах згідно Міжнародних правил "Інкотермс" у редакції 2000 року (п. 3.2.). Приймання товару здійснюється Покупцем згідно Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 та Інструкції П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.01.1966. При виявленні невідповідності товару по кількості або якості умовам Договору Покупець зобов`язаний призупинити приймання товару. Подальше приймання та складання актів здійснюється за участю представника Постачальника, якщо Постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання товару Покупцем (п. 3.3). Плата за доставку товару нараховується Постачальником окремо або за рішенням Постачальника може бути включена до вартості товару. Оплата доставки Товару здійснюється на умовах та в строки, визначені п.2.4 Договору (п. 3.6.). Датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7.). При виявленні невідповідності товару за кількісно або якістю умовам даного Договору Покупець має право пред`явити претензії не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня поставки товару, які мають бути розглянуті у встановленому порядку. При проведенні приймання товару з порушенням правил, встановлених даним пунктом, вимоги Покупця (в тому числі про відшкодування збитків) задоволенню не підлягають (п. 3.8.). Після належного прийняття товару Покупець вже не вправі повернути товар назад Постачальнику чи пред`являти будь-які претензії останньому з причини невідповідності асортименту та/чи кількості товару умовам цього Договору (п. 3.9.).

Відповідно до п. 5.1. договору, за порушення умов Договору Сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У випадку затримки оплати товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому суму борту з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п. 5.3.).

За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України, Покупець сплачує на користь Постачальника 25% річних від суми боргу (п. 5.4.).

Сторони домовились, що позовна давність по стягненню штрафних санкцій та наслідків порушення зобов`язань, передбачених цим Договором, становить три роки (п. 5.5.).

Розділом 7 договору сторонами визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та діє до 31.12. 2020 (п. 7.1.). У випадку якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення цього Договору до закінчення терміну його дії, зазначеного в п. 7.1. Договору, даний Договір вважається укладеним на кожний наступний календарний рік. (п. 7.2.). Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3.).

Згідно п. 9.1. договору, накладні, за якими передається товар відповідно до даного Договору, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, підписані уповноваженими представниками Сторін, є невід`ємною частиною даного Договору.

Сторони у п. 9.2. договору домовились вважати належним чином уповноваженими представниками Сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури) товару осіб, які підписують від імені Сторін накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у період з 01.07.2021 по 20.09.2021 поставив відповідачу узгоджений договором товар, про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу транспортні послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт скріплені електронними підписами сторін.

Відповідач, у строк визначений договором, отриманий товар та надані послуги у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого сума основного боргу складає 93067,95 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару (будівельні матеріали) та наданих транспортних послуг відповідно до договору поставки № 116 від 23.03.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару та наданні транспортних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар та надані послуги у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару та на наданих транспортних послуг, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки у повному обсязі не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором поставки № 116 відповідачем не сплачена та становить 93067,95 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 93067,95 грн підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок інфляції в розмірі 33411,40 грн за період липень 2021 по травень 2023 та 3% річних в сумі 5492,70 за період з 14.07.2021 по 03.07.2023 виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості (в тому числі, основного боргу, річних відсотків та інфляційних нарахувань) заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2684,00 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Зудінов О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1348).

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір № 1105-1/21 про надання правничої допомоги від 11.05.2021 з додатком № 1 від 03.07.2023, Акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.07.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1348, довіреність № 1 від 03.07.2023 та платіжна інструкції № 17607 від 07.07.2023 на суму 6000,00 грн.

Дослідивши докази на підтвердження цих витрат, про які було зазначено вище, суд дійшов висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат, відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат, в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач будь-яких письмових заперечень на вимогу позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

За висновком суду, розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на зазначені положення чинного законодавства, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, співмірність і розумність заявлених витрат, доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Буд Ресурс (пр. Соборний, буд. 105, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 43226104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія України (вул. Перемоги, буд. 9, офіс 1/7, м. Київ, 03170, ідентифікаційний код 43362385) 93067 (дев`яносто три тисячі шістдесят сім) грн 95 коп. основного боргу, 5492 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 70 коп. 3% річних, 33411 (тридцять три тисячі чотириста одинадцять) грн 40 коп. інфляції, 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян