Рішення

від 14.09.2023 по справі 910/9477/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/9477/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ"

про стягнення 11296,87 грн

Представники сторін:

від позивача: Москаленко С.М.

від відповідача: Подзе С.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ" про стягнення 11296,87 грн заборгованості, з яких: 6861,03 грн - сума основного боргу, 1029,12 грн - штраф 15%, 571,08 грн - пеня, 384,28 грн - 3 % річних, 2451,36 грн - інфляційна складова боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №163/19 від 28.08.2019 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9477/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

12.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

18.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

31.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 призначено судове засідання у справі №910/9477/23 на 14.09.2023, постановлено позивачу у строк до 05.09.2023 надати суду: виставлені по договору №163/19 від 28.08.2019 рахунки за період з серпня 2019 року по вересень 2021 року включно; рахунки коригування за період з серпня 2019 року по вересень 2021 року включно; докази здійснених відповідачем оплат (виписки по рахунку, платіжні документи); розрахунок заборгованості з посиланням на первинні документи, згідно із яких здійснені нарахування, часткові оплати та зарахування.

29.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява та документи на виконання вимог ухвали суду.

25.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

08.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

12.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надішли заперечення на додаткові пояснення від 18.08.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 14.09.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до укладеного між позивачем та відповідачем договору №163/19 від 28.08.2019 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу відповідачу, як рекламорозповсюджувачу, надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань у період з березня 2021 року по вересень 2021 року оплату за користування місцем для розміщення реклами не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6861,03 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивач на підставі п.7.2. та п.7.3. договору нарахував пеню у сумі 571,08 грн та штраф у сумі 1029,12 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 384,28 грн та інфляційні втрати у сумі 2451,36 грн.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечує, та зокрема вказує, що позивачем зараховувались платежі у хронологічному порядку, починаючи із погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Також у поясненнях наданих під час розгляду справи позивач зазначив, що останні нарахування по договору були здійсненні позивачем до 22.09.2021, тобто до дати прийняття наказу Управління з питань реклами "Про відповідність вимогам розміщення вивісок" від 23.09.2021 № 1377.

Щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей про оплату за червень 2021 року на суму 1055,80 грн згідно рахунку № 59965 від 10.06.2021, у відповідності до банківської виписки від 14.06.2023 відповідачем здійснено оплату на сумі 1055,80 грн, яка була зарахована позивачем у відповідності до п.6.16 Договору, в рахунок попередньої заборгованості згідно рахунку від 09.12.2020 № 41817.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості не визнає, посилаючись на те, що надані позивачем рахунки в оплату користування місцем тимчасової реклами за заявлений позивачем в позовній заяві період дії дозволу на розміщення реклами 01.03.2021 - 30.08.2021 були повністю оплачені відповідачем в період з 01.03.2021 по 15.09.2021. Вимоги щодо стягнення штрафу, пені, 3% річних, індексу інфляції є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а відтак задоволенню також не підлягають.

Відповідач зазначає, що оскільки строк дії договору закінчився 30.08.2021, то нарахування заборгованості за вересень 2021 року та виставлення рахунку № 68512 від 10.09.2023 року на суму 1055,80 грн є неправомірними.

Крім того, відповідач стверджує, що враховуючи те, що документально підтверджених оплат відповідача, які проведені і не враховані, але повинні бути враховані позивачем (6 300,75 грн) перевищує суму нарахувань за вказаний позивачем період дозволу на розміщення реклами 01.03.2021 - 30.08.2021 (5 805,23 грн), у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем як плата за тимчасове розміщення рекламних засобів в заявленій в позові сумі основного боргу (6 861,03 грн).

У додаткових поясненнях відповідач також заперечуючи позовні вимоги зазначив, що нарахування позивачем заборгованості за липень 2019 року (рахунок № 1554 від 28.08.2019) є безпідставним, оскільки договір укладено 28.08.2019 та вказаний період заборгованості не підпадає під дію договору. Щодо загальної суми заборгованості відповідач стверджує, що обов`язок з оплати боргу за липень 2019 року у сумі 6052,59 грн та за вересень 2021 року у сумі 808,52 грн у відповідача відсутній.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган), та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ" (далі - рекламорозповсюджувач) укладений договір №163/19 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (надалі - договір), згідно із умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).

У пункті 1.2. договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти у платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно, відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 207 від 05.02.2019, своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов цього договору здійснювати оплату за користування місцем, сумлінно виконувати свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Згідно до п.2.2 договору, адресний перелік - це невід`ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дати початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п.5.2.3. договору, рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа кожного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

Пунктом 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 договору, підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цей договір.

Плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору (п.6.4 договору).

Пунктом 6.13 договору визначено, що розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Відповідно до та п.6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів, нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно з п.6.15 договору, Акт користування місцем що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт повної оплати за тимчасове користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

У п. 6.16 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.

Відповідно до п.7.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п.8.1 договору).

Згідно із матеріалів справи відповідачу надано дозвіл №530086-15 на розміщення рекламного засобу (рекламної вивіски на будинку (будівлі), споруді) за адресою: вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул.Заньковецької); Строк дії дозволу з 31.08.2016 по 30.08.2021.

Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком № 1 від 28.08.2019, підтверджується передання позивачем відповідачу у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (тип РЗ: рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді).

Згідно п.1 Адресного переліку №1 від 28.08.2019, рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Печерський р-н, вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул. Заньковецької); номер дозволу 530086-15; площа вертикальної/горизонтальної проекції становить 8,4358; розмір плати 6052,69 грн; дата початку дії дозволу - 31.08.2016, дата закінчення строку дії дозволу - 30.08.2021.

Відповідно до п.3 Адресного переліку №1, права та обов`язки, передбачені умовами договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання з 01.07.2019, в порядку, передбаченому ч.3 ст.631 ЦК України.

Цей перелік є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.4 Адресного переліку №1).

Позивачем до позовної заяви долучено виставлені відповідачу помісячно рахунки на оплату за спірний період (№4777 від 09.03.2021, №49530 від 09.04.2021, №56711 від 11.05.2021, №59965 від 10.06.2021, №63916 від 14.07.2021, №65805 від 06.08.2021, №68509 від 10.09.2021, №68511 від 10.09.2021) та розрахунки коригування до зазначених рахунків.

За розрахунками позивача, розмір плати за користування місцем, яку відповідач зобов`язаний здійснити на виконання умов договору у період з березня 2021 року по вересень 2021 року становить 6861,03 грн.

На підставі п.7.2. та п.7.3. договору нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 571,08 грн та штраф у сумі 1029,12 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 384,28 грн та інфляційні втрати у сумі 2451,36 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст договору №163/19 від 28.08.2019 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, суд дійшов висновку, що договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про рекламу" розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Згідно із ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком №1 від 28.08.2019 (додаток №1 до договору), який за своєю суттю є актом приймання-передачі у користування майна, підтверджується передання позивачем відповідачу у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламних засобів згідно адрес визначеного у дозволі №530086-15 (строк дії дозволу з 31.08.2016 по 30.08.2021).

У адресному переліку № 1 від 28.08.2019 сторонами погоджено розмір плати за місяць користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дослідивши надані позивачем у матеріали справи рахунки судом встановлено, що у період з липня 2019 року по 22.09.2019 року відповідач користувався місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів за адресою: Печерський р-н, вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул. Заньковецької).

Як встановлено судом вище, адресний перелік № 1 підписаний сторонами 28.08.2019.

Згідно п.1 Адресного переліку №1 від 28.08.2019, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Печерський р-н, вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул. Заньковецької); номер дозволу 530086-15; площа вертикальної/горизонтальної проекції становить 8,4358; розмір плати 6052,69 грн; дата початку дії дозволу - 31.08.2016; дата закінчення строку дії дозволу - 30.08.2021.

Згідно із положень п. 6.6. договору, плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу.

Одночасно, в пункті 3 Адресного переліку №1 сторонами погоджено, що права та обов`язки, передбачені умовами договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання з 01.07.2019, в порядку, передбаченому ч.3 ст.631 ЦК України.

З наведених умов Адресного переліку №1 вбачається, що сторони погоди нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з 01.07.2019, а не з моменту укладення договору чи підписання адресного переліку.

За вказаних обставин, судом вважає помилковими доводи відповідача з посиланням на необґрунтоване нарахування плати за користування місцями розміщення реклами згідно Адресного переліку №1 з 01.07.2019.

При цьому, у відповідності до п.6.14. договору факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати, а відтак посилання відповідача на неотримання рахунку за липень 2019 року суд вважає безпідставним.

Суд визнає необґрунтованими твердження відповідача про безпідставність нарахування оплати за вересень 2021 року та виставлення за такий період рахунку на оплату, з огляду на таке.

Підпунктом 5.2.7. пункту 5 договору передбачено, що рекламорозповсюджувач має право демонтувати самостійно та за власний рахунок РЗ на наступний день після закінчення строку дії дозволу письмово повідомивши про це робочий орган із наданням матеріалів фотофіксації здійснення демонтажу.

Підпунктом 6.8.3. пункту 6.8 договору передбачено, що у разу нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама".

Термін дії дозволу № 53086-15 на розміщення рекламного засобу, виданий ТОВ "РЕСТ-АРТ" на підставі рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: Печерський район, вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул. Заньковецької) з 01.03.2021 -30.08.2021.

За поясненнями позивача, після закінчення строку дії дозволу та в порушення вимог підпункту 5.2.7 пункту 5 договору, відповідач не здійснив демонтаж рекламного заходу за цією адресою, що стало підставою для нарахування позивачем плати за весь час фактичного користування ТОВ "РЕСТ-АРТ" місцем для розміщення рекламного засобу до моменту повідомлення робочого органу про демонтаж рекламного засобу. Відповідач зазначених обставин не заперечив та доказів у їх спростування не надав.

Відповідно до наказу Управління з питань реклами "Про відповідність вимогам розміщення вивісок" від 23.09.2021 № 1377 об`єкт, що розміщувався на підставі дозволу №530086-15 за адресою: Печерський район, вул. Хрещатик, 15/4 (ріг вул. Заньковецької), оформлений відповідно до законодавства та є вивіскою.

У зв`язку із вище наведеним, нарахування позивачем плати до 22.09.2021 є обґрунтованим.

Щодо визначеного позивачем порядку зарахування платежів у хронологічному порядку, починаючи із погашення заборгованості, яка виникла раніше, то суд зазначає таке.

Так, за розрахунком позивача оплати згідно із платіжними дорученнями №11786 від 21.04.2021, №12017 від 13.05.2021, №12461 від 14.06.2021, №12855 від 15.07.2021, №13205 від 09.08.2021, №13686 від 15.09.2021 позивачем було направлено на погашення заборгованості, яка виникла у найдавніший період згідно п.6.16 договору.

У пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 (чинної станом на час оплат), згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику. У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. У разі, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Однак, платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Згідно із наявних у матеріалах справи виписок по рахунку вбачається, що в якості призначення здійснених платежів відповідач зазначав реквізити договору, номери рахунків та період сплати.

У п.6.16 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи. Однак, зазначений пункт договору не містить умови, що першочергове погашення вимог за грошовим зобов`язанням є погашення основної суми боргу, що виник у найдавніший період, як це зазначає позивач.

При цьому договором не передбачено можливості самостійного розподілу позивачем отриманих від відповідача коштів з чітким призначенням їх сплати, а відтак, у цьому випадку самостійне здійснення позивачем розподілу коштів є безпідставним та зарахування платежів у хронологічному порядку, починаючи із погашення заборгованості, яка виникла раніше.

За таких обставин, здійснені відповідачем згідно із платіжними дорученнями №11786 від 21.04.2021, №12017 від 13.05.2021, №12461 від 14.06.2021, №12855 від 15.07.2021, №13205 від 09.08.2021, №13686 від 15.09.2021 оплати позивач мав зарахувати відповідно в рахунок погашення заборгованості у спірний період з березня 2021 року по вересень 2021 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що відповідач не здійснив оплату рахунку за липень 2021 року (сума 6052,69 грн) та за березень 2021 року (сума 1055,80 грн).

Також судом встановлено, що за розрахунком позивача, відповідач у вересні 2021 року мав здійснити оплату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу у сумі 808,32 грн (рахунок №68509 від 10.09.2021, рах.-кор № НОМЕР_1 (до рах.№68509 від 10.09.2021), рахунок № НОМЕР_2 від 10.09.2021, рах-кор.№ НОМЕР_3 (до рах.№ НОМЕР_2 ) від 10.09.2021; рах.кор№ НОМЕР_4 (до рах.№ НОМЕР_2 ) від 07.10.2021)).

Згідно із виписками по рахунку відповідач здійснив оплату за вересень 2021 року у сумі 1055,80 грн. Отже сума передплати становить 247,48 грн (1055,80 грн - 808,32 грн).

Відтак, залишок заборгованості відповідача за договором становить 6861,01 грн (6052,69 грн + 1055,80 грн - 247,48 грн).

У порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату за користування місцем у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 6861,01 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 6861,01 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідач, у свою чергу, належних доказів на спростування заборгованості у сумі 6861,01 грн суду не надав.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 6861,01 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у сумі 571,08 грн, штрафу у сумі 1029,12 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 384,28 грн та інфляційні втрати у сумі 2451,36 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів встановлена в п.7.2. договору.

Також пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця нараховується штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Як встановлено судом вище, відповідач здійснив прострочення виконання зобов`язання за березень 2021 року, а відтак нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати заборгованість у межах визначеної позивачем у розрахунку суми, а саме на 807,76 грн.

При цьому, дослідивши докази оплати, судом встановлено, що відповідач своєчасно здійснив оплату за період квітень-вересень 2021 року, а відтак підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період відсутні.

Також суд зазначає, що виходячи з вимог ч.5 ст.254 ЦК України, згідно із якою останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, прострочення виконання зобов`язання за березень 2021 року розпочалося з 23.03.2021.

За перерахунком суду розмір пені становить 60,93 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання внесення платежу за березень 2021 року за тимчасове користування більше 1 місяця, нарахування на підставі пункту 7.3. договору штрафу у розмірі 15% від простроченої суми (у межах заявлених вимог), що становить 121,14 грн є правомірним.

За перерахунком суду 3% річних становлять 51,12 грн та інфляційні втрати у сумі 308,47 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі заборгованість у сумі 6861,01 грн, пеню у сумі 60,93 грн, штраф у сумі 121,14 грн, 3% річних у сумі 51,12 грн, інфляційні втрати у сумі 308,47 грн.

Інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі заборгованість у сумі 6861,01 грн, пеню у сумі 60,93 грн, штраф у сумі 121,14 грн, 3% річних у сумі 51,12 грн, інфляційні втрати у сумі 308,47 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 6, ідентифікаційний код 37797571) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 41348526) заборгованість у сумі 6861,01 грн, пеню у сумі 60,93 грн, штраф у сумі 121,14 грн, 3% річних у сумі 51,12 грн, інфляційні втрати у сумі 308,47 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1758,90 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.09.2023.

Суддя С.О. Турчин