Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/14824/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/14824/22

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про прийняття додаткового рішення

у справі № 910/14824/22

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, місто Київ, 03187)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" (вулиця Машинобудівна, будинок 42, місто Київ, 03067)

про стягнення 13 051,75 грн.

Представники учасників справи: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 13 051,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД" (вул. Машинобудівна, буд. 42, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 35572113) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 38039872) 1 495 грн 46 коп. 3% річних, 6 444 грн 03 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 509 грн 21 коп. В іншій частині позову відмовлено.

13.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14824/22, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З огляду на викладене, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про прийняття додаткового рішення, суд дійшов висновку про відсутність необхідності викликати сторони в судове засідання для розгляду вказаної заяви.

Як встановлено у ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення за наслідками розгляду справи № 910/14824/22 Господарським судом міста Києва не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" 7 436,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір №20-12-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20 грудня 2022, акт прийому-передачі документів від 20 грудня 2022, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12 вересня 2023 на суму 7 436,36 грн.

У пункті 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну "фактично понесені" витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними". З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Тогджу проти Туреччини", заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; "Начова та інші проти Болгарії", заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; "Імакаєва проти Росії", заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; "Карабуля проти Румунії", заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; "Бєлоусов проти України", заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.

Тобто, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233-235, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про прийняття додаткового рішення у справі № 910/14824/22 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» (вул. Машинобудівна, буд. 42, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 35572113) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 38039872) 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 25.09.2023.

Суддя М.Є. Літвінова