Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/10143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/10143/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГАРАНТ-2017"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН"

про стягнення 435 369,86 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДГАРАНТ-2017" (далі - позивач, ТОВ "БУДГАРАНТ-2017") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 20.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН" (далі - відповідач, ТОВ "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН") з вимогами про стягнення 435 369,86 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договору постачання № СТ312/23/515 від 28.03.2023 позивач здійснив попередню оплату товару, проте відовідач не поставив товар у строк, встановлений наведеним укладеним між сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позовну заяву ТОВ "БУДГАРАНТ-2017" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.07.2023 через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, направлене до суду засобами поштового зв`язку 05.07.2023. У якості додатку до наведеного клопотання додано позовну заяву від 03.07.2023, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 435 369,86 грн, з яких: 400 000,00 грн - основна сума заборгованості, 12 000,00 грн - штраф, 21 369,86 грн - пеня, 2 000,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 позовну заяву ТОВ "БУДГАРАНТ-2017" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10143/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10143/23.

В матеріалах справи містяться повідомлення про доставку електронного листа позивачу на його електронну адресу biljean@ukr.net та відповідачу на його електронну адресу smcsteelman@ukr.net, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/10143/23 від 14.07.2023 доставлена 14.07.2023.

У період з 14.09.2023 по 21.09.2023 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

28.03.2023 між ТОВ "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН" (далі - постачальник, відповідач) та ТОВ "БУДГАРАНТ-2017" (далі - покупець, позивач) був укладений Договір поставки № СТ312\23\515 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Зокрема, сторонами до зазначеного Договору було підписано протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № СТ312\23\515 від 28.03.2023, який є невід`ємною частиною Договору (далі - Протокол).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони визнають, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Факт поставки Товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою, зазначеними у Рахунках - фактурах та/або видаткових накладних, або факт оплати Рахунка - фактурах означає взаємну згоду Постачальника і Покупця з умовами поставки та умовами оплати Товару (якщо вони вказані в Рахунку Постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою Товару, які зазначені у Рахунках - фактурах Постачальника та/або у видаткових накладних, а також є підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника Рахунку - фактурах для оплати Товару, який Постачальник поставляє/поставив ( п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови та строк оплати зазначаються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до договору погоджуються сторонами та визначаються в окремих Специфікаціях, рахунках та інших супровідних документах на кожну партію товару і є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору сторони узгодили, що загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по Договору та інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Умовами п. 3.4 Договору з урахуванням Протоколу передбачено, що оплата вартості товару здійснюється на наступних умовах:

- 50% протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури;

- 50% протягом 5-ти днів з моменту поставки товару;

- зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору строк поставки протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником 100% попередньої оплати.

Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим Договором, якість, кількість, та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим Договором (п. 5.1.1. Договору).

Згідно з п. 5.4.1. Договору покупець має право вимагати від постачальника своєчасної передачі товару.

На виконання умов Договору постачальником було надано покупцю рахунок-фактуру №СТ-0002793 від 27.04.2023 на загальну суму 783 261,48 грн.

Судом встановлено, що 28.04.2023 позивачем було здійснено оплату вартості товару у розмірі 400 000,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією №979 від 28.04.2023. У наведеній платіжній інструкції вказано призначення платежу - оплата за профнастил, згідно рахунку № СТ-0002793 від 27.04.2023 р. у сумі 333333,33 грн, ПДВ -20% 66666,67 грн.

Таким чином, відповідно до п. 4.2 Договору, відповідач мав здійснити поставку товару позивачу за рахунком-фактурою у строк до 08.05.2023.

Проте, відповідач не поставив позивачу товар у встановлений Договором строк.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором поставки № СТ312\23\515 від 28.03.2023 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 12 000,00 грн, пеню у розмірі 21 369,86 грн та 3% річних у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГАРАНТ-2017" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН" в частині стягнення основого боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 400 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 6.6. Договору пені у розмірі 21 369,86 грн, штрафу у розмірі 12 000,00 грн та 3% річних у розмірі 2 000,00 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6. Договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення. При простроченні поставки понад п?ять банківських днів, постачальник додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі трьох відсотків від вартості товару, поставка якого є простроченою. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє Постачальника від виконання зобов?язань по поставці.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 21 369,86 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 821,92 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу, суд встановив, що сума штрафу становить 12 000,00 грн, яка правильно розрахована позивачем у позовній заяві.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 282,19 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 400 000,00 грн основного боргу, 20 821,92 грн пені, 12 000,00 грн штрафу та 1 282,19 грн 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 6 530,56 грн та можливих витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 6 511,56 грн покладається на відповідача, а у сумі 19,00 грн на позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН" (Україна, 03189, місто Київ, вул.Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код 43922411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГАРАНТ-2017" (Україна, 61027, Харківська обл., місто Харків, вул.Кричевського, будинок 39; ідентифікаційний код 41827369) 400 000,00 грн (чотириста тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 20 821,92 грн (двадцять тисяч вісімсот двадцять одну гривню 92 коп.) пені, 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 1 282,19 грн (одну тисячу двісті вісімдесят дві гривні 19 коп.) 3% річних та 6 511,56 грн (шість тисяч п`ятсот одинадцять гривень 56 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.09.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА