Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/4039/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/4039/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ»

(вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, оф. 613-57, м. Київ, 01133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН»

(вул. Вільямса Академіка, буд. 2Б, м. Київ, 03189)

про стягнення 758 087,68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» (далі - позивач, ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН» (далі - відповідач, ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН») про стягнення 710 754,02 грн, з яких: 489 849,61 грн основного боргу, 168 231,98 грн пені, 10 094,00 грн 3% річних та 42 578,43 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 23/05-СП про надання транспортних послуг міжнародного автомобільного сполучення від 23.05.2022 в частині порушення строків здійснення оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача, з урахуванням сум пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання договірних зобов`язань.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/4039/23 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу та повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копії вказаної ухвали суду від 03.04.2023 були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позивній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Пунктами 1 та 3 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (п. 7 частини шостої ст. 242 ГПК України).

Так, копія ухвали суду від 03.04.2023 була надіслана на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Вільямса Академіка, буд. 2Б, м. Київ, 03189 (рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення за № 0105494253298), яка отримана останнім 24.04.2023, що підтверджується відомостями з офіційного сайту організації поштового зв`язку «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/ (рекомендоване повідомлення про вручення ф. 119 № 0319500287329).

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також надано не було.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

28.04.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач, враховуючи період розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків до 07.03.2023, здійснив перерахунок вказаних сум з урахуванням період до 26.04.2023, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 758 087,68 грн, з яких: 489 849,61 грн основного боргу, 201 783,32 грн пені, 12 107,00 грн 3% річних та 54 347,75 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною третьою ст. 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Як було зазначено, ухвалою суду від 03.04.2023 було відкрито провадження у справі. Таким чином, з урахуванням положень частини першої ст. 116 ГПК України, відлік тридцяти днів розпочинається з 14.04.2023 та кінцевою датою є 03.05.2023 включно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану позивачем 28.04.2023, у зв`язку з чим позовні вимоги, що підлягають розгляду становлять 758 087,68 грн, з яких: 489 849,61 грн основного боргу, 201 783,32 грн пені, 12 107,00 грн 3% річних та 54 347,75 грн інфляційних втрат.

01.08.2023 від позивача надійшли клопотання про розгляд справи.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 між ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» (далі - Перевізник) та ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН» (далі - Замовник) було укладено Договір № 23/05-СП про надання транспортних послуг міжнародного автомобільного сполучення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов`язання на підставі замовлення на перевезення вантажів в міжнародному сполученні доставляти спеціалізованим автомобільним транспортом (Автоцистернами) довірений йому Замовником, або уповноваженою ним третьою особою - вантажовідправником, вантаж - олія соняшникова нерафінована (надалі - Вантаж) з місця відправлення до пункту призначення та передати такий вантаж вантажоодержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй Замовником), а Замовник зобов`язується прийняти такі послуги Перевізника та оплатити останньому їх вартість на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору, найменування, кількість вантажу до перевезення, дата, час та місце завантаження вантажу, місце доставки вантажу, реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача (з позначенням відповідальних осіб, що уповноважені на отримання вантажу), а також орієнтовна вартість транспортних послуг за Заявкою, погоджуються Сторонами у Заявках на перевезення вантажу, які складаються Замовником за формою, встановленою у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка є прийнятою (погодженою Сторонами), якщо буде підписана повноважними (контактними) особами Сторін.

Після здійснення перевезення вантажу між Сторонами складається Акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг складається Перевізником та надається Замовникові. Акт приймання-передачі наданих послуг фіксує факт надання послуг, зміни в процесі виконання Заявки, особливості виконання Заявки, обставини, що зумовлюють додаткові оплати зі Сторони Замовника за тією чи іншою Заявкою (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, загальна вартість Договору за надання транспортних послуг міжнародного автомобільного сполучення, визначається на підставі сукупності рахунків-фактур, які виставлені Замовнику на виконання Заявок, згідно з тарифом перевезення, визначеного на підставі цього Договору та/або у Заявках за надання послуг та в Актах приймання-передачі.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що умови оплати: За перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу): 1) Замовник, протягом одного робочого дня, сплачує Перевізникові плату у розмірі 50% від вартості перевезення на умовах попередньої оплати після підписання Заявки Перевізником, та друга частина оплати за транспортні послуги, у розмірі 50% від загальної вартості перевезення, сплачується Замовником протягом 2-х робочих днів після вивантаження транспортного засобу, про що повідомляється Замовника та виставляється рахунок на оплату; 2) або на умовах 100% попередньої оплати, та оплачується Замовником протягом 1-го робочого дня з дня отримання рахунку-фактури (можлива передача через надсилання на електронну пошту Замовника); та/або 3) 100% оплата протягом 2-х днів з дня отримання рахунку від Перевізника, який направляється на електронну адресу Замовника, що вказується у даному договорі.

Виставлення рахунків-фактур Перевізником Замовникові зумовлюється поданими Перевізникові Заявками на перевезення олії соняшникової нерафінованої. Рахунки-фактури виставлені Перевізником Замовникові відповідно до поданих Заявок є погодженими Сторонами, однак визначення остаточної вартості наданих Перевізником послуг здійснюється Сторонами в Актах приймання-передачі послуг, з урахуванням змін та фактичних обставин перевезення вантажу чи відповідної партії. У разі, якщо в результаті розрахунку остаточної вартості перевезення вантажу за відповідною заявкою Замовник виявляється зобов`язаним здійснити доплату (підтверджену підписаними Актами звірки, Акт прийому-передачі виконаних робіт), така доплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, або протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання Перевізником Замовникові відповідного рахунку-фактури на доплату (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.6. Договору, Замовник зобов`язується повернути Акт приймання-передачі наданих послуг, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання. У випадку, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Актів приймання-передачі наданих послуг, Замовник не поверне Акти підписані належним чином або не надасть письмову відмову від його підписання з поважних причин, Акти приймання-передачі наданих послуг вважаються підписаними Сторонами в редакції Перевізника, про що Перевізник повідомляє Замовника письмово.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за послуги з перевезення вантажу та сплату інших платежі на користь Перевізника, Замовник, за вимогою Перевізника, за кожен календарний день такого прострочення сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення Договору.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2022. Дія цього Договору припиняється у випадках передбачених Договором та нормами чинного законодавства України, однак в частині грошових зобов`язань - не раніше виконання Сторонами усіх грошових зобов`язань по даному Договору, які будуть взяті ними чи виникнуть одна перед одною до моменту припинення дії Договору (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 8.7. Договору, сторони домовились, що до моменту обміну оригіналами Договору, Заявок, рахунку-фактури, Актів приймання-передачі наданих послуг, Актів звірок розрахунків та товарно-транспортних накладних, міжнародних транспортних документів, факсові (електронні) копії даних документів мають силу оригіналу.

Документообіг та обмін інформацією між Сторонами здійснюється шляхом листування, електронними засобами зв`язку (факс, електронна пошта - E-mail), через телефонограми та іншими способами доступними обом учасникам даного Договору, безпосередньо між керівниками чи через уповноважених осіб, відповідно до п. 8.9. Сторони повідомляють про зміну уповноважених осіб (контактних осіб), шляхом повідомлення листом. З метою фіксації фактів надіслання документів чи даних Сторони домовились користуватись засобами поштового зв`язку: телеграмами, цінними та рекомендованими листами, а також наручним врученням документів під розпис (п. 8.8. Договору).

На виконання умов Договору між сторонами були підписані Договори-заявки, а саме:

- № 6 від 06.06.2022 (маршрут перевезення: Україна, Кіровоградська обл. Долинський р-н., с. Писанка-вул. Заводська, 1 - пункт переходу Ужгород (Україна) - Вишні Нємецьке (Словаччина) - Польща, 55-300 Sroda Slaska, ul Wroclawska, 73; вантажоодержувач: Alfoods Spolka Z Organiczona Odpowiedzialnoscia, 55-300, Sroda Slaska, ul. Wroclawska, 73; вартість перевезення та порядок розрахунків: 5 600 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR; дані автомобіля: DAF НОМЕР_1 /BODEX НОМЕР_2 );

- № 10 від 09.06.2022 (маршрут перевезення: Україна, Закарпатська обл, р-н Берегово, с. Мужієво, вул-Ракоці Ференца ІІ, 274/А - пункт переходу Ужгород (Україна) - Вишні Нємецьке (Словаччина) - Польща, 55-300 Sroda Slaska, ul Wroclawska, 73; вантажоодержувач: Alfoods Spolka Z Organiczona Odpowiedzialnoscia, 55-300, Sroda Slaska, ul. Wroclawska, 73; вартість перевезення та порядок розрахунків: 2 620 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR; дані автомобіля: НОМЕР_3 причіп AA1737XF / НОМЕР_4 причіп НОМЕР_5 );

- № 14 від 23.06.2022 (маршрут перевезення: Україна, Закарпатська обл, р-н Берегово, с. Мужієво - пункт переходу Ужгород (Україна) - Вишні Нємецьке (Словаччина) - Польща, 55-300 Sroda Slaska, ul Wroclawska, 73; вантажоодержувач: Alfoods Spolka Z Organiczona Odpowiedzialnoscia, 55-300, Sroda Slaska, ul. Wroclawska, 73; вартість перевезення та порядок розрахунків: 3 300 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR; дані автомобіля: DAF НОМЕР_6 /BODEX НОМЕР_7 );

- № 15 від 30.06.2022 (маршрут перевезення: Україна, Закарпатська обл, р-н Берегово, с. Мужієво, вул-Ракоці Ференца ІІ, 274/А - Польща, 55-300 Sroda Slaska, ul Wroclawska, 73; вантажоодержувач: Alfoods Spolka Z Organiczona Odpowiedzialnoscia, 55-300, Sroda Slaska, ul. Wroclawska, 73; вартість перевезення та порядок розрахунків: 3 300 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR; дані автомобіля: DAF НОМЕР_1 причіп BODEX НОМЕР_2 );

- № 16 від 01.07.2022 (маршрут перевезення: Україна, Закарпатська обл, р-н Берегово, с. Мужієво, - Польща, 55-300 Sroda Slaska, ul Wroclawska, 73; вантажоодержувач: Alfoods Spolka Z Organiczona Odpowiedzialnoscia, 55-300, Sroda Slaska, ul. Wroclawska, 73; вартість перевезення та порядок розрахунків: 3 300 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR; дані автомобіля: DAF НОМЕР_8 /BODEX НОМЕР_9 );

На підтвердження здійснення перевезення вантажів за Договором-заявкою № 6 від 06.06.2022 позивачем було надано CMR № 689363 від 10.06.2022, а також виставлені рахунки на оплату № 168 від 13.06.2022 на суму 86 611,56 грн та № 176 від 15.06.2022 на суму 100 871,10 грн.

На підтвердження здійснення перевезення вантажів за Договором-заявкою № 10 від 09.06.2022 позивачем було надано CMR № 689365 від 12.06.2022 та CMR № 689364 від 12.06.2022, а також виставлені рахунки на оплату № 170 від 13.06.2022 на суму 40 521,84 грн та № 171 від 13.06.2022 на суму 40 521,84 грн, № 193 від 21.06.2022 на суму 40 341,71 грн та № 194 від 21.06.2022 на суму 40 341,71 грн.

На підтвердження здійснення перевезення вантажів за Договором-заявкою № 14 від 23.06.2022 позивачем було надано CMR № 689374 від 23.06.2022, а також виставлений рахунок на оплату № 210 від 29.06.2022 на суму 102 019,83 грн.

На підтвердження здійснення перевезення вантажів за Договором-заявкою № 15 від 30.06.2022 позивачем було надано CMR № 689382 від 01.07.2022, а також виставлений рахунок на оплату № 213 від 01.07.2022 на суму 100 622,45 грн.

На підтвердження здійснення перевезення вантажів за Договором-заявкою № 16 від 01.07.2022 позивачем було надано CMR № 689384 від 05.07.2022, а також виставлений рахунок на оплату № 231 від 06.07.2022 на суму 99 466,29 грн.

Також ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» були складені Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 452 від 15.06.2022 на суму 187 482,66 грн (Договір-заявка № 6), № 471 від 21.06.2022 на суму 80 863,55 грн, № 472 від 21.06.2022 на суму 80 863,55 грн (Договір-заявка № 10), № 494 від 29.06.2022 на суму 102 019,83 грн (Договір-заявка № 14), № 509 від 05.07.2022 на суму 100 622,45 грн (Договір-заявка № 15) та № 527 від 11.07.2022 на суму 99 466,29 грн (Договір-заявка № 16), а всього на суму 651 318,33 грн, які були підписані ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН» за допомогою ЕП без заперечень та зауважень.

Проте, як зазначає позивач, послуги з перевезення вантажів були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 161 468,70 грн, з яких: за Договором-заявкою № 6 від 06.06.2022 у розмірі 80 425,02 грн на підставі рахунку на оплату № 168 від 13.06.2022, за Договором-заявкою № 10 від 09.06.2022 у розмірі 81 043,68 на підставі рахунку на оплату № 170 від 13.06.2022 та рахунку на оплату № 171 від 13.06.2022, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажів становить 489 849,63 грн.

07.03.2023 ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» звернулось до ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН» з претензією № 07/01-1 від 07.03.2023 з вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій. На підтвердження направлення вказаної претензії були надані копії фіскальних чеків від 07.03.2023 (лист реком. 0113302816963, кому: ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН»)

Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір № 23/05-СП про надання транспортних послуг міжнародного автомобільного сполучення від 23.05.2022 та підписані на його підставі Договори-заявки, а саме: № 6 від 06.06.2022, № 10 від 09.06.2022, № 14 від 23.06.2022, № 15 від 30.06.2022 та № 16 від 01.07.2022.

Згідно ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, 1956 року (далі - Конвенція).

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві.

Частиною першою ст. 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно з положеннями статей 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина друга статті 307 ГК України.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення. Матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR на Договір чи Договори-Заявки, не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 21.05.2018 у справі № 920/99/17.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазанчалось, пунктом 4.3. Договору сторони погодили умови оплати: За перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу): 1) Замовник, протягом одного робочого дня, сплачує Перевізникові плату у розмірі 50% від вартості перевезення на умовах попередньої оплати після підписання Заявки Перевізником, та друга частина оплати за транспортні послуги, у розмірі 50% від загальної вартості перевезення, сплачується Замовником протягом 2-х робочих днів після вивантаження транспортного засобу, про що повідомляється Замовника та виставляється рахунок на оплату; 2) або на умовах 100% попередньої оплати, та оплачується Замовником протягом 1-го робочого дня з дня отримання рахунку-фактури (можлива передача через надсилання на електронну пошту Замовника); та/або 3) 100% оплата протягом 2-х днів з дня отримання рахунку від Перевізника, який направляється на електронну адресу Замовника, що вказується у даному договорі.

Відповідно до умов Договорів-заявок № 6 від 06.06.2022, № 10 від 09.06.2022, № 14 від 23.06.2022, № 15 від 30.06.2022 та № 16 від 01.07.2022, сторони погодили, зокрема, що Замовник здійснює оплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна - ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Як встановлено судом, на підтвердження належного виконання позивачем послуг з перевезення вантажів в матеріали справи були надані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 689363 від 10.06.2022, № 689365 від 12.06.2022 та № 689364 від 12.06.2022, № 689374 від 23.06.2022, № 689382 від 01.07.2022 та № 689384 від 05.07.2022.

Слід зазначити, що судом прийнято до уваги, що в CMR № 689363 від 10.06.2022, виданої на виконанні Договору-заявки № 6 від 06.06.2023, вказані інші дані авто ніж зазначені у Договорі-заявці, але вказане не спростовує факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів по вказаному Договору-перевезення. Заперечень щодо надання позивачем послуг з перевезення вантажів по вказаній CMR відповідачем надано не було. Крім того, як зазначав позивач, вказана CMR була часткова оплачена відповідачем, що не спростовано останнім.

Крім того, на підтвердження належного виконання послуг з перевезення вантажів відповідно умов Договору та беззаперечного прийняття вказаних послуг відповідачем, позивачем були надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 452 від 15.06.2022 на суму 187 482,66 грн (Договір-заявка № 6), № 471 від 21.06.2022 на суму 80 863,55 грн, № 472 від 21.06.2022 на суму 80 863,55 грн (Договір-заявка № 10), № 494 від 29.06.2022 на суму 102 019,83 грн (Договір-заявка № 14), № 509 від 05.07.2022 на суму 100 622,45 грн (Договір-заявка № 15) та № 527 від 11.07.2022 на суму 99 466,29 грн (Договір-заявка № 16), а всього на суму 651 318,33 грн, які були підписані ТОВ «АГРОФІРМА ЛЕОН» за допомогою ЕП без заперечень та зауважень.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів виконав лише частково на загальну суму 161 468,70 грн, з яких: за Договором-заявкою № 6 від 06.06.2022 у розмірі 80 425,02 грн на підставі рахунку на оплату № 168 від 13.06.2022, за Договором-заявкою № 10 від 09.06.2022 у розмірі 81 043,68 на підставі рахунку на оплату № 170 від 13.06.2022 та рахунку на оплату № 171 від 13.06.2022, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажів становить 489 849,63 грн (651 318,33 грн загальна сума надання послуг - 161 468,70 грн часткова оплата).

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги міжнародного перевезення вантажів, у розмірі 489 849,63 грн.

Проте, слід зазначити, що позивачем у позовній заяві до стягнення заявлено суму основаного боргу у розмірі 489 849,61 грн, тоді як за розрахунком суду сума основного боргу становить 489 849,63 грн, з урахуванням суми заборгованості за Договором-заявкою № 10 від 09.06.2022 - 80 683,42 грн (161 727,10 грн - 81 043,68 грн), а не 80 683,40 грн як було зазначено позивачем.

Таким чином, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, згідно з якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 489 849,61 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 201 783,32 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за послуги з перевезення вантажу та сплату інших платежі на користь Перевізника, Замовник, за вимогою Перевізника, за кожен календарний день такого прострочення сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення Договору.

Положеннями ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із розрахунку позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, вбачається, що пеня нарахована з перевищенням шестимісячного терміну встановленого положеннями ГК України.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців. Аналогічний висновок викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 910/7009/22.

Кабінет Міністрів України у постанові від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як було зазначено, нарахування пені позивачем розраховано до 26.04.2023, тобто до відміни дії карантину як підстави продовження строку, передбаченого частиною шостою ст. 232 ГК України.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши надані позивача розрахунки пені, суд зазначає, що вони розраховані не вірно, оскільки позивачем помилково не враховано по одному дню у кожному періоді, у зв`язку з чим судом здійснено власні розрахунки пені згідно з якими пеня становить 202 454,35 грн, однак, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 201 783,32 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 12 107,00 грн 3% річних та 54 347,75 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацем другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши надані позивача розрахунки 3% річних, суд зазначає, що вони розраховані не вірно, оскільки позивачем помилково не враховано по одному дню у кожному періоді, у зв`язку з чим судом здійснено власні розрахунки згідно з якими 3% річних становить 12 147,27 грн, однак, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 12 107,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши надані позивача розрахунки інфляційних втрат, суд зазначає, що вони розраховані без встановлення індексу інфляції за квітень 2023 року, у зв`язку з чим судом здійснено власні розрахунки згідно з якими розмір інфляційних втрат, з урахуванням індексу інфляції за квітень 2023 року, становить 55 436,14 грн, а без урахування індексу інфляції за квітень 2023 року - становить 54 347,75 грн, у зв`язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 54 347,75 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п. 1 частини четвертої ст. 129 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Суд звертає увагу, що у позовній заяві міститься посилання на те, що згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрати на професійну правничу допомогу складають 50 000,00 грн (орієнтовний розрахунок додається).

Проте, в матеріли справи надано лише Договір про надання правової допомоги № 02/01-СА від 02.03.2023, згідно з умовами п. 1.3. якого при виконанні кожного етапу вищезазначеної правової допомоги (розгляд справи у відповідній судовій інстанції) сторони складають акт прийому-передачі фактично наданої правової допомоги. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та за домовленістю сторін вартість послуг по введенню справи та інтересів клієнта в суді першої інстанції складає - 50 000,00 грн, які сплачуються протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

При цьому, частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛЕОН» (вул. Вільямса Академіка, буд. 2Б, м. Київ, 03189; ідентифікаційний код юридичної особи: 41193465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, оф. 613-57, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код юридичної особи: 42193403) 758 087 (Сімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімдесят сім) грн 68 коп., з яких: 489 849 (Чотириста вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 61 коп. основного боргу, 201 783 (Двісті одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн 32 коп. пені, 12 107 (Дванадцять тисяч сто сім) грн 00 коп. 3% річних та 54 347 (П`ятдесят чотири тисячі триста сорок сім) грн 75 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 371 (Одинадцять тисяч триста сімдесят одна) грн 32 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Суддя М.Є. Літвінова