Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/3864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/3864/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп»

про визнання зобов`язань виконаними, стягнення 56215,72 грн,

Представники:

не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» про визнання виконаними зобов`язань за договором 052-11/20 від 24.12.2020 та про стягнення 56215,72 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на відмову відповідача від підписання акту виконаних робіт з монтажу ліфта пасажирського та оплати їх вартості і обладнання.

Суд своєю ухвалою від 05.04.2023 відкрив провадження у справі № 910/3864/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» подало клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин.

Суд залишив без задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03 травня 2023 року позивач подав клопотання про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» та приватного загальноосвітнього навчального закладу «Школа інвентор скул» копії договору № 2/9/20-ПР від 07.10.2020 та акту виконаних робіт.

Позивач зазначив, що здійснив постачання ліфта та його монтаж в рамках договору 052-11/20, укладеного ним 24.12.2020 з відповідачем. Для виконання цих робіт позивач був залучений відповідачем як субпідрядник, а замовником робіт був приватний загальноосвітній навчальний заклад «Школа інвентор скул», з яким відповідач уклав договір.

На думку заявника, оскільки укладення договору 052-11/20 між позивачем та відповідачем пов`язано з виконанням останнім своїх обов`язків перед приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Школа інвентор скул» за договором № 2/9/20-ПР від 07.10.2020, витребувані документи підтвердять факт постачання ліфта та його монтаж. Позивач позбавлений можливості надати ці документи, оскільки не є учасником правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» та приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Школа інвентор скул». Наявність таких документів засвідчена приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Школа інвентор скул» на запит адвоката.

Суд своєю ухвалою від 22.05.2023 витребував у приватного загальноосвітнього навчального закладу «Школа інвентор скул» копії договору №2/9/20-ПР від 07.10.2020 та акту виконаних робіт.

Приватний загальноосвітній навчальний заклад «Школа інвентор скул» подав суду копії договору №2/9/20-ПР від 07.10.2020, додаткової угоди № 5 від 24.12.2020 до договору №2/9/20-ПР від 07.10.2020, акту виконаних робіт (роботи з монтажу та налаштування ліфта пасажирського) за березень 2023 року до додаткової угоди № 5 від 24.12.2020 до договору № 2/9/20-ПР від 07.10.2020 та зазначив, що роботи виконані у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» подало клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи на предмет відповідності підпису колишньому директору товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» Ванжулі Я.В. на акті виконаних робіт (роботи з монтажу та налаштування ліфта пасажирського) за березень 2023 року до додаткової угоди № 5 від 24.12.2020 до договору № 2/9/20-ПР від 07.10.2020.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про що постановив 10.07.2023 протокольну ухвалу. Відмовляючи в задоволені клопотання суд виходив з відсутності будь-яких об`єктивних даних, що б ставили під сумнів достовірність підписів у наведених вище документах.

Також відповідач подав клопотання про витребування у приватного загальноосвітнього навчального закладу «Школа інвентор скул» оригіналу акту виконаних робіт (роботи з монтажу та налаштування ліфта пасажирського) за березень 2023 року до додаткової угоди № 5 від 24.12.2020 до договору № 2/9/20-ПР від 07.10.2020.

Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки у суду відсутні сумніви у відповідності поданої копії оригіналу (протокольна ухвала від 10.07.2023).

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24 грудня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» (замовник) уклали договір 052-11/20 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець постачає та виконує монтаж, а замовник приймає та оплачує ліфт пасажирський SkyLift (далі - обладнання).

Замовник зобов`язався власними силами та засобами виконати комплекс робіт з підведення електроживлення до місця встановлення стації керування; належним чином прийняти обладнання та виконані постачальником роботи по монтажу та оплатити їх вартість, погоджену сторонами в специфікації (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору на умовах, визначених в розділі 2 договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.2 Договору вартість монтажу та налаштування (налагоджувальних робіт) обладнання становить 112431,44 грн у тому числі 18738,57 грн ПДВ.

Оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок постачальника за такою схемою:

- перший платіж аванс у розмірі 10% від вартості обладнання (59743,41 грн) - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку;

- другий платіж у розмірі 40% від вартості обладнання (238973,64 грн) - протягом 5 (п`яти) робочих днів перед розміщенням замовлення на ліфтове обладнання на заводі виробника;

- третій платіж у розмірі 40% від вартості обладнання (298717,06 грн) - протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження із складу виробника.

- четвертий платіж у розмірі 50% від вартості монтажу та налаштування (налагоджувальних робіт) обладнання, тобто 56215,72 грн, - протягом 5 (п`яти) робочих днів після початку робіт з монтажу обладнання;

- п`ятий платіж у розмірі 50% від вартості монтажу та налаштування (налагоджувальних робіт) обладнання, тобто 56215,72 грн, - протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Приймання-передача обладнання відбувається на підставі підписаних сторонами видаткових накладних. Якщо замовник протягом 3 (трьох) календарних днів не підпише видаткові накладні і надасть письмово обґрунтовану відповідь про причини відмови, то обладнання вважається прийнятим замовником, і, відповідно, це призводить до переходу права власності до замовника. Строк виконання монтажних робіт - протягом 4 (чотирьох) тижнів з моменту підписання видаткових накладних. Приймання-передача виконаних монтажних робіт здійснюється на підставі акту приймання-передачі (розділ 3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору у рамках гарантійного строку замовник має право пред`явити претензії щодо якості продукції. Претензії оформляються в письмовій формі і пред`являються постачальнику разом із відповідними фотографіями.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків (дефектів) замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після їх виявлення повідомляє про це постачальника і запрошує його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо постачальник не буде присутній без поважних причин у визначений замовником строк, замовник має право залучити до складання акту незалежних експертів, проінформувавши про це постачальника. Акт, складений без участі постачальника направляється йому протягом 5 (п`яти) робочих днів після складання для ознайомлення і вжиття заходів (п. 4.5 Договору).

05 жовтня 2021 року приватний загальноосвітній навчальний заклад «Школа інвентор скул» (сторона 1), товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» (сторона 2) та товариство з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» (сторона 3) беручи до уваги що між стороною 2 та стороною 3 укладеного договір № 052-11/20 від 24.12.2020 на поставку та монтаж ліфта пасажирського SkyLift (далі - Договір на монтаж ліфта) та з урахуванням того, що між стороною 1 та стороною 2 укладено договір № 2/9/20-ПР від 07.10.2020 на виконання проектних та ремонтно-оздоблювальних робіт на об`єкті «Нежитлове приміщення загальною площею 1870,92 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 18-А, та надання послуг щодо забезпечення організації процесу, а також додаткова угода № 5 від 24.12.2020 на поставку та монтаж ліфта пасажирського SkyLift (далі - Угода), сторони домовились, що сторона 2 передає часткового свої права стороні 1 у частині виконання гарантійних зобов`язань (часткове відступлення права вимоги щодо виконання гарантійних зобов`язань, а сторона 1 приймає ці права і не зобов`язується їх оплачувати (договір № ГЗ-1 про часткове відступлення права вимоги щодо виконання гарантійних зобов`язань від 05.10.2021).

14 вересня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» та товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» підписали акт технічної готовності ліфта.

У цей же день приватний загальноосвітній навчальний заклад «Школа інвентор скул», товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» та товариство з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» підписали акт приймання ліфта.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив останній платіж (п`ятий) у розмірі 56215,72 грн

21 жовтня 2022 року позивач надіслав на адресу відповідача: вул. Архітектора Вербицького, 32-А, оф. 316, м. Київ, 02121, акт № ОУ-000058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.10.2022 на суму 112431,43 грн (четвертий (сплачений 17.05.2021) та п`ятий платежі по 56215,72 грн).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 876/74/20 від 14.04.2021, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає доведеним, що позивач надіслав на адресу відповідача акт № ОУ-000058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.10.2022 на суму 112431,43 грн.

Як зазначено вище відповідач повинен сплатити останній платіж протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Отже, вимога про стягнення з відповідача вартості 56215,72 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Позивач просить покласти на відповідача 13250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 7308,04 грн «гонорару успіху».

Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач надав належні докази понесення 13250,00 грн витрат на професійну правничу допомог (договір про надання правової допомоги № 1 від 17.10.2022, рахунок від 17.10.2022 на суму 13250,00, платіжне доручення від 26.10.2022, акт прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов`язковість для цього суду угоди, укладені заявником зі своїм адвокатом стосовно палити за надані послуги, яка (така плата) є співставна з «гонораром успіху», вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на це відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі 7308,04 грн гонорару успіху адвоката.

Суд дійшов висновку, що розподілу підлягають 13250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та співмірним із складністю справи і предметом позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» до товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна групп» (вул. Архітектора Вербицького, 32-А, оф. 316, м. Київ, 02121, код 41456223) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скайліфт інжиніринг» (вул. Січових Стрільців, 37/41, поверх 6, офіс 35, м. Київ, 04053, код 42447132) 56215,72 грн боргу, 2684,00 грн судового збору, 13250 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 26.09.2023.

Суддя С. А. Ковтун