Ухвала

від 25.09.2023 по справі 240/27302/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/27302/23

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Севастополя про скасування арешту нерухомого майна,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Севастополя про скасування арешту нерухомого майна.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 статті 25 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Альтернативний характер підсудності надає позивачу право вибору суду, до якого він може звернутися з позовом або до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) або до суду за місцезнаходженням відповідача.

Встановлено, що відповідачем у справі є Державна виконавча служба у Ленінському районі міста Севастополя, яке знаходиться у м.Севастополь.

У позові позивач зазначає про те, що проживає у м.Житомирі, Житомирської області.

Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин, ні копії паспорта, ні витягу про реєстрацію місця проживання позивач не надав.

Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.

Відповідно до пунктів 3 та 4 цього Порядку, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Всупереч існуючому правовому порядку, позивач не надав суду відомостей, що підтверджують факт декларування/реєстрації місця проживання (перебування) позивача в межах Житомирської області, що б надавало йому право на звернення до Житомирського окружного адміністративного суду.

Саме лише зазначення у позові адреси проживання у м.Житомир не підтверджує зазначені обставини, оскільки такі мають бути підтверджені належними доказами.

Відсутність доказів на підтвердження реєстрації місця проживання у встановленому порядку перешкоджає суду вирішити питання чи територіально підсудна вказана справа Житомирському окружному адміністративному суду.

Таким чином, з метою дотримання правил територіальної підсудності при зверненні до суду, що визначені статтею 25 КАС України, позивачу слід надати суду докази щодо свого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) станом на дату подачі позову до суду.

Крім того, відповідно п.4 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. При цьому позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов"язкових умов безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб"єктом, а саме суб"єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб"єкта.

За змістом положень ст.ст. 244-245 КАС України для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії суду необхідно встановити, яку протиправну бездіяльність допущено відповідачем чи які конкретно протиправні дії було вчинено відповідачем. Тобто, під час звернення до суду позивачем необхідно пред`явити в позові основну позовну вимогу (визнання рішення, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними) та похідну позовну вимогу (зобов`язання скасування рішення, утриматися від вчинення певних дій чи вчинити певні дії).

Отже, якщо позивачем пред`явлено адміністративний позов, він має містити ознаки публічно-правового спору та позовна заява має містити вимоги, що відповідають ч.1 ст.5 КАС України.

Разом з тим, позовні вимоги, викладені у прохальній частині не відповідають ч.1 ст.5 КАС України.

Крім того, позивач просить відстрочити сплату судового збору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені в Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2684,00 грн.

Таким чином, позивач при подачі до суду даного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту викладених норм випливає, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан позивача, суд має право звільнити особу від сплати судового збору.

Умовою для звільнення особи від сплати судового збору є її незадовільний майновий стан.

Водночас, при вирішені питання про звільнення від сплати судового збору визначальним є майновий стан сторони, а саме її дохід за календарний рік, що передує року звернення до суду з позовною заявою.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Разом з тим, позивач не надав жодного доказу на підтвердження скрутного матеріального становища, з огляду на що підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

Крім того, пунктом 1 ч.2 cт.287 КАС України встановлено, що позовну заяву (з приводу оскарження дій та рішень державного виконавця) може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Змістовний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, в даному випадку десятиденним строком.

Так, звернувшись до суду із позовною заявою, позивач просить скасувати арешт нерухомого майна на підставі постанови Державної виконавчої служби Ленінського району м.Севастополя АВ611202, АА179446 від 10.10.2007.

Разом з тим, до суду позивач звернувся із пропуском встановленого положеннями ст.287 КАС України строку - 15.09.2023.

Частиною шостою статті 161 КАС України врегульовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення зазначених вимог заяву про поновлення строку звернення з позовом позивач не надав.

Відповідно до с.161 КАСУ позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач в обґрунтування позову посилається, зокрема, на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.10.2007 за №5830736 Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови ДВС Ленінського району м.Севастополя АВ611202, АА179446 від 10.10.2007.

Разом з тим, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження вказаних доводів позивач не надав.

Відтак, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду :

- заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом та доказів на підтвердження таких обставин.

- докази щодо свого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) ;

-доказів сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.;

-доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Капинос