Ухвала

від 25.09.2023 по справі 280/7701/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

25 вересня 2023 року Справа № 280/7701/23 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Манавгат" до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Манавгат" (далі - позивач) до Волинської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000125/2 вiд 25.08.2022, №UA205140/2022/000126/2 вiд 25.08.2022, №UA205140/2022/000188/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000124/2 вiд 24.08.2022, №UA205140/2022/000129/2 вiд 29.08.2022, №UA205140/2022/000130/2 вiд 29.08.2022, №UA205140/2022/000131/2 вiд 29.08.2022, №UA205140/2022/000132/2 вiд 29.08.2022, №UA205140/2022/000133/2 вiд 29.08.2022, №UA205140/2022/000139/2 вiд 31.08.2022, №UA205140/2022/000135/2 вiд 30.08.2022, №UA205140/2022/000138/2 вiд 31.08.2022, №UA205140/2022/000140/2 вiд 31.08.2022, №UA205140/2022/000136/2 вiд 30.08.2022, №UA205140/2022/000143/2 вiд 06.09.2022, №UA205140/2022/000144/2 вiд 06.09.2022, №UA205140/2022/000145/2 вiд 07.09.2022, №UA205140/2022/000146/2 від 07.09.2022, №UA205140/2022/000147/2 вiд 07.09.2022, №UA205140/2022/000148/2 вiд 08.09.2022, №UA205140/2022/000149/2 вiд 09.09.2022, №UA205140/2022/000155/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000156/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000150/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000151/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000153/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000154/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000157/2 вiд 12.09.2022, №UA205140/2022/000159/2 вiд 13.09.2022, №UA205140/2022/000160/2 вiд 13.09.2022, №UA205140/2022/000166/2 вiд 16.09.2022, №UA205140/2022/000168/2 вiд 19.09.2022, №UA205140/2022/000169/2 вiд 20.09.2022, №UA205140/2022/000173/2 вiд 20.09.2022, №UA205140/2022/000172/2 вiд 20.09.2022, №UA205140/2022/000175/2 вiд 21.09.2022, №UA205140/2022/000177/2 вiд 22.09.2022, №UA205140/2022/000183/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000186/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000184/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000182/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000192/2 вiд 29.09.2022, №UA205140/2022/000193/2 вiд 29.09.2022, №UA205140/2022/000185/2 від 28.09.2022, №UA205140/2022/000191/2 вiд 29.09.2022, №UA205140/2022/000187/2 вiд 28.09.2022, №UA205140/2022/000189/2 від 28.09.2022, №UA205140/2022/000196/2 від 30.09.2022, №UA205140/2022/000200/2 вiд 04.10.2022, №UA205140/2022/000204/2 від 05.10.2022, №UA205140/2022/000207/2 від 06.10.2022, №UA205140/2022/000206/2 від 05.10.2022, №UA205140/2022/000209/2 вiд 06.10.2022, №UA205140/2022/000211/2 від 06.10.2022, №UA205140/2022/000212/2 від 07.10.2022, №UA205140/2022/000213/2 від 07.10.2022, №UA205140/2022/000214/2 від 07.10.2022, №UA205140/2022/000215/2 від 11.10.2022, №UA205140/2022/000218/2 вiд 12.10.2022, №UA205140/2022/000217/2 від 12.10.2022, №UA205140/2022/000221/2 вiд 12.10.2022, №UA205140/2022/000222/2 від 13.10.2022, №UA205140/2022/000223/2 вiд 13.10.2022, №UA205140/2022/000226/2 від 18.10.2022, №UA205140/2022/000227/2 вiд 18.10.2022, №UA205140/2022/000229/2 вiд 18.10.2022, №UA205140/2022/000231/2 вiд 18.10.2022, №UA205140/2022/000228/2 від 18.10.2022, №UA205140/2022/000232/2 вiд 18.10.2022, №UA205140/2022/000233/2 від 18.10.2022, №UA205140/2022/000235/2 вiд 24.10.2022, №UA205050/2022/000095/2 вiд 24.10.2022, №UA205140/2022/000236/2 вiд 24.10.2022, №UA205140/2022/000239/2 вiд 25.10.2022, №UA205140/2022/000242/2 вiд 27.10.2022, №UA205140/2022/000241/2 вiд 27.10.2022, №UA205140/2022/000243/2 вiд 27.10.2022, №UA205050/2022/000098/2 вiд 31.10.2022, №UA205140/2022/000249/2 вiд 02.11.2022, №UA205140/2022/000250/2 вiд 02.11.2022, №UA205140/2022/000248/2 вiд 02.11.2022, №UA205140/2022/000252/2 від 02.11.2022, №UA205140/2022/000254/2 вiд 03.11.2022, №UA205050/2022/000104/2 від 07.11.2022, №UA205050/2022/000106/2 вiд 08.11.2022, №UA205050/2022/000108/2 вiд 09.11.2022, №UA205050/2022/000109/2 вiд 09.11.2022, №UA205050/2022/000110/2 від 10.11.2022, №UA205050/2022/000113/2 вiд 14.11.2022, №UA205050/2022/000111/2 від 14.11.2022, №UA205140/2022/000260/2 вiд 14.11.2022, №UA205050/2022/000114/2 від 16.11.2022, №UA205140/2022/000265/2 вiд 22.11.2022, №UA205140/2022/000266/2 від 22.11.2022, №UA205140/2022/000267/2 вiд 22.11.2022, №UA205140/2022/000268/2 від 23.11.2022, №UA205140/2022/000269/2 вiд 24.11.2022, №UA205050/2022/000128/2 від 29.11.2022, №UA205050/2022/000127/2 вiд 29.11.2022, №UA205050/2022/000129/2 від 30.11.2022, №UA205140/2022/000271/2 вiд 29.11.2022, №UA205140/2022/000273/2 від 05.12.2022, №UA205140/2022/000274/2 вiд 05.12.2022, №UA205140/2022/000277/2 від 06.12.2022, №UA205140/2022/000276/2 вiд 06.12.2022, №UA205050/2022/000134/2 від 07.12.2022, №UA205140/2022/000278/2 вiд 13.12.2022, №UA205140/2022/000281/2 від 13.12.2022, №UA205140/2022/000279/2 вiд 13.12.2022, №UA205140/2022/000280/2 від 13.12.2022, №UA205050/2022/000138/2 вiд 14.12.2022, №UA205140/2022/000283/2 від 19.12.2022, №UA205140/2022/000284/2 вiд 19.12.2022, №UA205140/2022/000287/2 від 20.12.2022, №UA205140/2022/000288/2 вiд 21.12.2022, №UA205140/2022/000289/2 від 21.12.2022, №UA205050/2022/000142/2 вiд 22.12.2022, №UA205050/2022/000145/2 від 26.12.2022, №UA205140/2022/000290/2 вiд 27.12.2022, №UA205140/2022/000291/2 від 27.12.2022, №UA205050/2023/000002/2 вiд 02.01.2023, №UA205140/2023/000002/2 вiд 02.01.2023, №UA205140/2023/000001/2 вiд 02.01.2023, №UA205140/2023/000003/2 від 03.01.2023, №UA205140/2023/000008/2 вiд 05.01.2023, №UA205050/2023/000006/2 від 09.01.2023, №UA205050/2023/000005/2 від 09.01.2023, №UA205140/2023/000009/2 від 09.01.2023, №UA205140/2023/000013/2 від 10.01.2023, №UA205050/2023/000007/2 від 11.01.2023, №UA205140/2023/000017/2 від 11.01.2023, №UA205140/2023/000016/2 від 11.01.2023, №UA205140/2023/000015/2 від 11.01.2023, №UA205140/2023/000020/2 від 12.01.2023, №UA205140/2023/000021/2 вiд 16.01.2023, №UA205050/2023/000010/2 від 16.01.2023, №UA205050/2023/000012/2 вiд 17.01.2023, №UA205140/2023/000025/2 від 24.01.2023, №UA205050/2023/000029/2 від 31.01.2023, прийняті Волинською митницею ДМС України.

2. Визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/019755, №UA205140/2022/019757, №UA205140/2022/020124, №UA205140/2022/019741, №UA205140/2022/019791, №UA205140/2022/019792, №UA205140/2022/019793, №UA205140/2022/019796, №UA205140/2022/019802, №UA205140/2022/019821, №UA205140/2022/019806, №UA205140/2022/019814, №UA205140/2022/019822, №UA205140/2022/019807, №UA205140/2022/019868, №UA205140/2022/019876, №UA205140/2022/019885, №UA205140/2022/01988, №UA205140/2022/019889, №UA205140/2022/019904, №UA205140/2022/019909, №UA205140/2022/019931, №UA205140/2022/019932, №UA205140/2022/019926, №UA205140/2022/019928, №UA205140/2022/019930, №UA205140/2022/019934, №UA205140/2022/019937, №UA205140/2022/019942, №UA205140/2022/019944, №UA205140/2022/019968, №UA205140/2022/019982, №UA205140/2022/020013, №UA205140/2022/020023, №UA205140/2022/020020, №UA205140/2022/020035, №UA205140/2022/020051, №UA205140/2022/020112, №UA205140/2022/020121, №UA205140/2022/020113, №UA205140/2022/02111, №UA205140/2022/020141, №UA205140/2022/020145, №UA205140/2022/020117, №UA205140/2022/020137, №UA205140/2022/020123, №UA205140/2022/020125, №UA205140/2022/020153, №UA205140/2022/020195, №UA205140/2022/020219, №UA205140/2022/020238, №UA205140/2022/020229, №UA205140/2022/020240, №UA205140/2022/020244, №UA205140/2022/020259, №UA205140/2022/020264, №UA205140/2022/020269, №UA205140/2022/020293, №UA205140/2022/020319, №UA205140/2022/020313, №UA205140/2022/020327, №UA205140/2022/020333, №UA205140/2022/020338, №UA205140/2022/020391, №UA205140/2022/020398, №UA205140/2022/020406, №UA205140/2022/020408, №UA205140/2022/020404, №UA205000/2022/020416, №UA205140/2022/020417, №UA205140/2022/020479, №UA205050/2022/001787, №UA205140/2022/020480, №UA205140/2022/020503, №UA205140/2022/020532, №UA205140/2022/020531, №UA205140/2022/020534, №UA205050/2022/001821, №UA205140/2022/020615, №UA205140/2022/020616, №UA205140/2022/020613, №UA205140/2022/020620, №UA205140/2022/020648, №UA205050/2022/001856, №UA205050/2022/001863, №UA205050/2022/001870, №UA205050/2022/001871, №UA205050/2022/001873, №UA205050/2022/001899, №UA205050/2022/001897, №UA205140/2022/020854, №UA205050/2022/001907, №UA205140/2022/020949, №UA205140/2022/020951, №UA205140/2022/020952, №UA205140/2022/020964, №UA205140/2022/020968, №UA205050/2022/001962, №UA205050/2022/001960, №UA205050/2022/001967, №UA205140/2022/021024, №UA205140/2022/021062, №UA205140/2022/021063, №UA205140/2022/021070, №UA205140/2022/021069, №UA205050/2022/001999, №UA205140/2022/021194, №UA205140/2022/021197, №UA205140/2022/021195, №UA205140/2022/021196, №UA20050/2022/002055, №UA205140/2022/021372, №UA205140/2022/021374, №UA205140/2022/021391, №UA205140/2022/021404, №UA205140/2022/021405, №UA205050/2022/002100, №UA205050/2022/002113, №UA205140/2022/021433, №UA205140/2022/021436, №UA205050/2023/000003, №UA205140/2023/000004, №UA205140/2023/000002, №UA205140/2023/000008, №UA205140/2023/000027, №UA205050/2023/000019, №UA205050/2023/000014, №UA205140/2023/000038, №UA205140/2023/000058, №UA205050/2023/000025, №UA205140/2023/000068, №UA205140/2023/000067, №UA205140/2023/000066, №UA205140/2023/000082, №UA205140/2023/000089, №UA205050/2023/000047, №UA205050/2023/000055, №UA205140/2023/000052, №UA205050/2023/000142, прийняті Волинською митницею ДМС України.

Разом з позовною заявою до суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви зазначено, що запровадження воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною, що також підтверджується довідкою Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Зазначено, що позивач територіально знаходиться та зареєстрований у м.Запоріжжя, яке є прифронтовим містом та зазнає масованих ракетних обстрілів зі сторони рф. Військова ситуація, фактична зміна побуту та адаптації бізнесу, постійні повітряні тривоги, часта і тривала відсутність електроенергії та інтернету в осінній та зимовий період, евакуація значної частини штату працівників підприємства з м.Запоріжжя все це не давало і не дає можливості працювати підприємству нормально. У зв`язку з чим на підставі наказу №1-Н від 31.01.2023 через відсутність організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства, позивачем було оголошено простій усім працівникам з 01.02.2023 до можливості відновити роботу підприємства. Відновити можливість роботи підприємства вдалось лише 21.08.2023, про що свідчить наказ №2-Н від 18.08.2023 про припинення простою. На підтвердження вказаних обставин, позивачем додано до заяви копії наказу №1-Н від 31.01.2023 Про оголошення простою, наказу №2-Н від 18.08.2023 Про припинення простою. Просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує таке.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За приписами ч.6 ст.161 КАС України, якими встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої, пункту першого частини другої статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободичиінтереси.

Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питаньмитноїсправи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичнихчиюридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Враховуючи те, що позивач у цій справі оскаржує рішення, які прийняті з питань державноїмитноїсправи, то з урахуванням положень статті 29 Митного кодексу Українистрокна їх оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Судом установлено, що оскаржувані у межах цієї справи рішення митного органу прийняті у період з серпня 2022 року по січень 2023 року.

З даним адміністративним позовом до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування зазначених рішень митного органу позивач звернувся 19.09.2023.

Таким чином, позивач пропустив встановлений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України шестимісячнийстрок зверненнядо суду.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку та зазначає, що оголошення простою є виключно ініціативою директора підприємства, що не пов`язано з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для реалізації конституційного права на звернення до суду.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через систему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що суд із початку введення воєнного стану не припиняв своєї діяльності, а стабілізаційні відключення електроенергії на території м.Запоріжжя відбувались за відповідними графіками і не були перешкодою для реалізації права на суд у межах встановленого строку. Також, позивач не був позбавлений можливості, в межах встановлених КАС України строків,звернутися до адвокатадля отримання правової допомоги.

Неналежна організація процесу із оскарження рішень митного органу з боку відповідальних осіб позивача, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання позовної заяви.

Тобто в матеріалах поданої заяви про поновлення строку звернення відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача не пояснює причин пропуску строку звернення до суду. Жодних інших обставин поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів назверненнядо суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Таким чином, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними, тому заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою тане підлягає задоволенню.

Приписами частини 2статті 123 КАС Українивстановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ст. ст.122,123,161,169,240,241,246,248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Манавгат" про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Манавгат" до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 25.09.2023.

Суддя Ж.М. Чернова