Рішення

від 26.09.2023 по справі 400/6545/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 р. № 400/6545/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м.Миколаїв, 54005, до відповідача:ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КОРНАЦЬКИХ», вул. Толстого, 10, м.Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область, 55200, про:стягнення 93 322,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2023 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КОРНАЦЬКИХ» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальна сума заборгованості 93322,85 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 90219,11 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 3103,74 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік складає 93322,85 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 90219,11 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 3103,74 гривні.

У відзиві на позовну заяву від 04.07.2023 № 13 відповідач заперечив проти позову, просив суд у задоволені позовних вимог відмовити. Відзив умотивовано тим, що при обрахунку середньооблікової чисельності працівників відповідача позивач протиправно врахував працівників, які були мобілізовані до лав Збройних Сил України у 2022 році. На переконання відповідача, його середньооблікова чисельність працівників у 2022 році становила 7 осіб, а тому правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю нема.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 17.07.2023 № 06.2-11/05/1339 позивач заперечив проти аргументів відповідача, наведених у відзиві, зазначивши, що працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, враховуються під час обчислення середньооблікової чисельності працівників. Також позивач наголосив на тому, що у 2022 році відповідач не подавав територіальному центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН.

Відповідач правом на подання заперечення не скористався.

05.06.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

У відзиві на позовну заяву від 04.07.2023 № 13 відповідач стверджує, що станом на 01.01.2022 в нього працювало 7 осіб.

Пізніше трьох його працівників було мобілізовано до лав Збройних Сил України, а саме: 25.02.2022, 28.04.2022 і 14.10.2022. У підтвердження зазначено, відповідач подав до суду стосовно цих осіб довідки про проходження ними військової служби і повідомлення про призов працівника на військову службу за загальною мобілізацією.

18.03.2022 і 05.10.2022 відповідач прийняв на роботу двох інших працівників.

У листі Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 18.05.2023 № 14/02/515-23 зазначено, що відповідач у 2022 році не подавав звітність за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій» для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників у 2022 році 8 осіб, відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Натомість середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача в 2022 році становила 0 осіб. За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував заборгованості на суму 93322,85 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 90219,11 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 3103,74 гривні.

17.04.2023 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік було розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

З метою стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Порядок обчислення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік встановлений Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі Інструкція № 286).

Відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції № 286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов`язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3 Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції № 286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, і до цих працівників не входять особи, які виконують державні або громадські обов`язки, зокрема особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивач вірно визначив середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік у кількості 8 осіб, врахувавши при обрахунку також працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

В цьому випадку суд також врахував, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, відповідач у підтвердження обставин мобілізації трьох його працівників до лав Збройних Сил України надав суду дві довідки про проходження ними військової служби і повідомлення про призов працівника на військову службу за загальною мобілізацією.

Натомість ним не було подано будь-яких доказів, які підтверджували б факти перебування цих працівників у трудових правовідносинах з відповідачем та збереження за ними місця роботи і посади на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Відтак з матеріалів справи не можливо встановити достовірність тверджень позивача про те, що відповідач при обрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу позивача за 2022 року врахував працівників, які у 2022 році проходили військову службу за призовом під час мобілізації.

Частинами першою і другою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з абзацом другим пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов`язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22).

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Вище суд встановив, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2022 році становила 8 осіб. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2022 році становила 0 осіб.

Факт відсутності працівників, які є особами з інвалідністю, відповідачем не заперечується.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, відповідач створив у 2022 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

У листі Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 18.05.2023 № 14/02/515-23 зазначено, що відповідач у 2022 році не подавав звітність за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій» для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Будь-яких заперечень щодо правильності проведення позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач суду не надав, а суд порушень в їх обчисленні не встановив.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КОРНАЦЬКИХ» (вул. Толстого, 10, м. Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область, 55200; код ЄДРПОУ: 32641929) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КОРНАЦЬКИХ» (вул. Толстого, 10, м. Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область, 55200; код ЄДРПОУ: 32641929) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 93322 (Дев`яносто три тисячі триста двадцять дві) гривні 85 копійок, з яких адміністративно-господарські санкції 90219 (Дев`яносто тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 11 копійок та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 3103 (Три тисячі сто три) гривні 74 копійки.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 26 вересня 2023 року