Постанова

від 26.09.2023 по справі 520/25250/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Севастьяненко К.О.

26 вересня 2023 р. Справа № 520/25250/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в

30.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020, як учаснику бойових дій, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 та до 5 травня 2021, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Ухвалою суду від 06.12.2021 позовна заява ОСОБА_1 з підстав, встановлених ч. 1 ст. 169 КАС України, залишено без руху, позивачу запропоновано у термін п`яти календарних днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки поданої заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 30.11.2021. При цьому позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня за 2020 рік, однак відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з означеними вимогами позивач не надав.

Вказана ухвала направлена на адресу позивача, та отримана ним, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким копія судового рішення від 06.12.2021 отримана ОСОБА_1 особисто 21.12.2021 (а.с. 13).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 (копія отримана позивачем 02.02.2021, а.с. 17) з підстав, встановлених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовну заяву повернуто позивачу, оскільки станом на 17.02.2022 зазначені в ухвалі суду від 06.12.2021 недоліки позивачем не усунені.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що 22.12.2021 (на наступний день після отримання ухвали) на виконання ухвали суду від 06.12.2021 через поштове відділення ним було направлено уточнену позовну заяву (що підтверджується копією поштової квитанції).

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, апелянт повинен був надати клопотання про поновлення терміну звернення до суду оскільки, як вказується в ухвалі від 06.12.2021 по даній справі заявлені вимоги «..стягнути з відповідача на користь позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020». Подавши уточнену позовну заяву апелянт, заявив вимогу щодо доплати даної допомоги лише до 5 травня 2021. Суд ніяким чином не звернув увагу на поданий позов, яким позовні вимоги були зменшені.

Апелянт вважає, що він повністю і вчасно ліквідував недоліки , які були зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року, оскільки це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 07.02.2022 у справі № 420/13948/20, від 16.02.2022 у справі № 560/4128/20, від 30.09.2022 у справі № 140/17038/21.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спору у справі є неправильність, на думку позивача, нарахування і виплати йому відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як у 2020 році, так і у 2021 році.

Приходячи до висновку про необхідність повернення позивачу ОСОБА_1 позовної заяви, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 06.12.2021 року, суд першої інстанції не обґрунтував прийняте рішення в частині вимог ОСОБА_1 , які стосуються питань нарахування і виплати йому відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

Крім того, із відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» убачається, що згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції 23.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом через засоби поштового зв`язку було отримано документ (зареєстрований під № 01-26/130986/21), який надійшов від ОСОБА_1 , зміст документу: уточнений адміністративний позов.

Проте, до матеріалів справи даний документ судом не долучений і зміст оскаржуваного судового рішення дає підстави для висновку що означений документ судом не досліджувався.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією й законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи § 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, мета яких - не пустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не має бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (п.59 рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 року у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є : невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 , що має наслідком задоволення апеляційної скарги, колегія суддів скасовує оскаржуване судове рішення як таке, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і приймає рішення про направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц