Рішення

від 19.09.2023 по справі 918/663/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/663/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г.,, при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛБЕР" (вул. Зелена, 13, с. Глинки, Рівненський район, Рівненська область, 35342, код ЄДРПОУ 44159783)

про стягнення 759 876 грн 38 коп.

сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов АТ АКБ "Львів" до ТОВ "ГАЛБЕР" про стягнення 759 876,38 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог АТ АКБ "Львів" зазначає, що ТОВ «ГАЛБЕР» не виконував зобов`язання за Кредитним договором №54/В/2022 від 27.01.2022. Відтак, згідно з п.п. 4.8., 4.9. Договору, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту, а також процентів, комісій та інших належних до сплати платежів.

Відповідно до умов Договору №54/В/2022 від 27.01.2022 АТ АКБ "Львів" зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 675 000,00 грн, із процентною ставкою 19,9% річних, з кінцевою датою повернення - 26.01.2025.

Зважаючи на те, що по даному кредитному зобов`язанню наявна заборгованість, банком надіслано позичальнику лист-вимогу №3558/0-05 від 12.05.2023 про дострокове виконання зобов`язання і повернення 747 179,77 грн - кредитних коштів і нарахованих відсотків.

Позивач стверджує, що станом на 26.07.2023 заборгованість відповідача становить 759 876,38 грн (з яких 656 250,00 грн - основний борг, 103 626,38 грн - заборгованість за відсотками), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, що не позбавляє суд можливості, на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі

04.07.2023 да Господарського суду Рівненської області надійшов позов АТ АКБ "Львів" до ТОВ "ГАЛБЕР" про стягнення 759 876,38 грн (з яких: 656 250,00 грн - основний борг, 103 626,38 грн - заборгованість по відсотках).

Від позивача разом з позовною заявою надійшла заява про проведення розгляду справи без участі його представника.

Ухвалою від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2023.

Ухвалою від 01.08.2023 підготовче засідання відкладено на 15.08.2023.

У даній ухвалі від 01.08.2023 судом наголошено на тому, що позивач при зверненні до суду у позовній заяві вказував свою електронну адресу vertas@banklviv.com. Тому, виходячи із практики Верховного Суду (постанови від 06.03.2023 у справі №753/19393/20, від 29.03.2023 у справі №922/226/21, від 28.04.2023 у справі №904/272/22), судом встановлено, що АТ АКБ "Львів" бажає, щоб цей засіб комунікації використовувався судом, хоча він і не відповідають поняттю "офіційна електронна адреса".

Також, судом встановлено, що про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.07.2023, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: вул. Зелена, 13, с. Глинки, Рівненський район, Рівненська область, 35342.

Із адреси ТОВ "ГАЛБЕР" повернувся конверт із ухвалою від 10.07.2023 за трек-номером 3301312596629 із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, а неотримання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем є наслідком бездіяльності щодо її належного отримання.

З огляду на викладене, в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала від 10.07.2023 вважається врученою відповідачу належним чином 25.07.2023.

В той же час, встановлено, що строк для подання відзиву триває до 09.08.2023.

Ухвалою від 15.08.2023 підготовче засідання відкладено на 05.09.2023.

05.09.2023 судом встановлено, що сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Отримання позивачем ухвали від 15.08.2023 підтверджується довідкою про надіслання примірника на його електронну адресу, відповідачем - повернення на адресу суду рекомендованого повідомленням про вручення 26.08.2023 поштового відправлення за трек номером 3301312659760.

05.09.2023 судом встановлено здійснення усіх необхідних та достатніх дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зазначені у ст. 182 ГПК України, тому, судом було продовжено за власною ініціативою строк підготовчого провадження на 30 днів - до 08.10.2023, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 19.09.2023.

19.09.2023 представники сторін не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Підготовче провадження у справі відкрите 10.07.2023, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї правової позиції в суді.

Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, враховуючи положення ч.1 ст. 202 ГПК України, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27.01.2022 між АТ АКБ "Львів" (далі - кредитор, Банк) та ТОВ «ГАЛБЕР» (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №54/В/2022 (далі - Договір), невід`ємною частиною якого є Додаток №1 від 27.01.2022.

Відповідно до п.1 Договору, банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (далі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до умов Договору, банк зобов`язався видати позичальнику кредит у розмірі 675 000,00 грн. (п.2.1.1 Кредитного договору), із процентною ставкою в розмірі 19,9% річних (п.2.1.3 Кредитного договору), із датою повернення Кредиту у повному обсязі - 26.01.2025 (п.2.1.4 Кредитного договору).

Згідно з умовами пунктів 2.3. - 2.5. Договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів.

Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Відповідно до п.2.1.6 Договору повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з положеннями п. 2.7. Договору банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором.

Також, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених Договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п. 3.2 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Договором та/або Додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.8 Договору банк, у випадках, передбачених п. 2.7 Договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором.

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за Договором) банк вправі вимагати в позичальника сплату пені: - за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно з п. 6.2 Договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту (його частини), позичальник, на вимогу банку, повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

29.06.2022 між сторонами укладено Додатковий договір до Кредитного договору №54/В/2022 від 27.01.2022, відповідно до умов якого банк надав відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 31.05.2022 по 31.08.2022.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання по Договору банк виконав у повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 675 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №921770 від 28.01.2022.

До матеріалів справи позивачем долучено виписки по особовим рахункам відповідача з 01.01.2021 по 08.06.2023 (ф. 281) з яких вбачається, що відповідачем отримано кредит у розмірі 675 000,00 грн та здійснено ряд оплат за Договором на загальну суму 18 750,00 грн - оплата заборгованості, 77 867,64 грн - оплата відсотків.

З метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, позивачем направлено відповідачу лист №3558/0-05 від 12.05.2023 з вимогою погасити заборгованість за Договором, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень від 16.05.2023 та копією опису вкладення у лист.

У даному листі, зважаючи на те, що по кредитному зобов`язанню відповідачем допущено заборгованість у розмірі 157 789,86 грн (з яких: 131 250,00 грн - заборгованість за кредитом, 57 721,64 грн - прострочена заборгованість за процентами), банк вимагав позичальника протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання даної вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі, які станом на 12.05.2023 становлять 747 179,77 грн., попередивши, що у випадку невиконання вимоги кредитор буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення всієї суми заборгованості по Договору.

Однак вказана вимога банку залишена без відповідного реагування зі сторони позичальника. Викладене стало причиною звернення позивачем з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов`язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов`язання.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.

Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 675 000,00 грн за процентною ставкою 19,9 % річних з графіком погашення, що визначений додатком №1 до договору.

Водночас у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору (прострочення платежів з повернення кредитних коштів та відсотків) 12.05.2023 направив позичальнику лист вимогу про дострокову оплату прострочених платежів.

Докази виконання вимоги банку матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені судом обставини, суд робить висновок, що заявивши вимогу про повернення простроченої заборгованості та повідомивши позичальника про наслідки невиконання вказаної вимоги (до позичальника буде застосовано процедуру дострокового повернення отриманого кредиту) банк реалізував своє право вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту починаючи з 16.05.2023.

За період дії Договору, відповідачем здійснено ряд оплат за Договором: 18 750,00 грн - оплата заборгованості, 77 867,64 грн - оплата відсотків.

Так, позивачем зроблено розрахунок заборгованості за договором кредиту №122/В/2021 з 27.01.2022 по 25.06.2023, з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 759 876,38 грн (з яких - 656 250,00 грн - тіло кредиту, 103 626,38 грн - заборгованість за відсотками).

Судом перевірено розрахунки долучені позивачем до матеріалів справи та встановлено, що останні є арифметично вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача кредитних коштів по основному зобов`язанню у розмірі 656 250,00 грн є законною та обґрунтованими, а тому такою, що підлягає до задоволення.

Щодо заборгованості по відсотками, частина з яких нарахована після 16.05.2023 - виставлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 12.05.2023, судом враховується наступне.

Водночас застосування абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17, від 05.03.2019 у справі №910/3353/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2018 у справі №310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, у постановах Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами (наприклад у межах строку користування кредитом) та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.4 Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) вимоги про дострокове повернення кредиту, позичальник відповідно до вимог ч. 3 ст. 625 ЦК України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом факт/360 від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що після спливу строку кредитування у зв`язку з вимогою позивача, у позивача також наявні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі визначеному договором (19,9 %).

За розрахунком суду, розмір заборгованості відповідача з оплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 27.01.2022 по 25.06.2023 включно складає 103 626,38 грн., позаяк за даний період позичальнику було нараховано 181 494,02 грн - відсотків, з яких 77 867,64 грн - сплачено відповідачем.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за наданий кредит та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та відсотках, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 759 876,38 грн (з яких 656 250,00 грн - основний борг, 103 626,38 грн - заборгованість за відсотками).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 398,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1194915 від 27.06.2023, тому даний розмір судового збору підлягає до стягнення з відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 233, 238, 241, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛБЕР" про стягнення 759 876 грн 38 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛБЕР" (вул. Зелена, 13, с. Глинки, Рівненський район, Рівненська область, 35342, код ЄДРПОУ 44159783) на користь Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 759 876 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 38 коп., з яких: 656 250 (шістсот п`ятдесят шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. - основного боргу, 103 626 (сто три тисячі шістсот двадцять шість) грн 38 коп. заборгованості по відсотках).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛБЕР" (вул. Зелена, 13, с. Глинки, Рівненський район, Рівненська область, 35342, код ЄДРПОУ 44159783) на користь Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 11 398 (одинадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 20 коп. - судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "26" вересня 2023 року.

Суддя Юлія РОМАНЮК