Рішення

від 22.09.2023 по справі 135/955/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/955/23

Провадження № 2/135/292/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22.09.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості по аліментах та пені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості по аліментах та пені.

В позовній заяві зазначила, що у Ладижинському відділі державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні знаходиться виконавчий лист № 211/1171/12, який 26.11.2012 виданий Ладижинським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.08.2012 року.

Станом на 22.06.2023 у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку виконавця від 22.06.2023 за період з 01.01.2018 по 01.06.2023 становить 167186,78 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів та з його вини виникла заборгованість по аліментах вона змушена звернутися до суду з даним позовом та просити стягнути з відповідача заборгованість по аліментах у розмірі 167186,78 грн.

Дитина проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Дитина хворіє та перебуває на диспансерному обліку у КП «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ладижинської міської ради та потребує постійного лікування, в тому числі санаторно-курортного лікування. Але відповідач не забезпечує дитину коштами на лікування.

Вона працює у ПП «Партнер-СПС», медичний заклад «Центр здоров`я» ренгенлаборантом, медичною сестрою та отримує заробітну плату 6300 грн. в місяць.

Щомісячно вона оплачує витрати на утримання квартири, в середньому щомісячно біля 4000 грн. Тому заробітної плати її з дочкою не вистачає в період воєнного стану та в умовах інфляції в України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб та прожитковий мінімум на дітей віком з 6 до 18 років з кожним роком зростає.

Відповідач є працездатною, здоровою людиною, працює неофіційно. Таким чином він може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, але відмовляється добровільно це робити.

В зв`язку з тим, що з вини відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів, вона має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Тому просила суд відповідно до проведеного розрахунку стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 167186,78 грн, що відповідає розміру боргу за аліментами за період з 01.01.2018 по 01.06.2023.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Не заперечували щодо ухвалення заочного рішення. Позивач додатково пояснила, що відповідач інколи сплачує аліменти, про всі сплати вона повідомляла виконавця перед тим, як отримала розрахунок заборгованості.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив. Відзиву на позов до суду не подав.

Представник Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив. Пояснень щодо позову до суду не подав.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішеннням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.09.2012 стягуються з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі частини з усіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

26.11.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист №211/1171/12 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , який позивачем направлено для виконання.

Згідно з розрахунком, складеним начальником Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Зайком Т.В., видно, що заборгованість боржника ОСОБА_3 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №35530283 станом на 22.06.2023 становить 167 186,78 грн, в розрахунку зазначено помісячно розмір аліментів до сплати, а також сплачений розмір аліментів.

Згідно листа-роз?яснення №4652 від 22.06.2023 наданого начальником Ладижинського ВДВС Зайком Т.В. вбачається, що станом на 22.06.2023 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку за період з 01.01.2018 по 01.06.2023 становить 167 186,78 грн.

Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року в справі №333/6020/16-ц викладений правовий висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, який є обов`язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Проведений позивачем розрахунок суми неустойки за прострочення сплати аліментів, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у вказаному вище рішенні, та за період з 01.01.2018 по 01.06.2023 є більшим за розмір боргу за аліментами, що становить 167 186,78 грн.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості сплати аліментів за вказаний період.

По справі не встановлено об?єктивних причин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти.

Відповідач не подав до суду будь-яких доводів про те, що він не мав змоги платити аліменти з 2018 року, відсутні і будь-які обґрунтування такої неможливості. Крім того, відповідачем не наведено суду підстав, у зв`язку з якими він може бути звільнений від сплати пені.

Так, стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання від одного з батьків.

Позивачем надано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, що перевищує розмір заборгованості по аліментам.

Оскільки розмір пені не може перевищувати 100 % заборгованості по аліментах, тому позивачем заявляється сума до стягнення у розмірі 167 186,78 грн.

Відповідач був обізнаний про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, знав про свій обов`язок сплати аліментів та частково їх сплачував, належних та допустимих доказів про те, що відповідач не міг сплачувати аліменти та те, що заборгованість по аліментах утворилася з неналежних від нього причин, суду не надано.

Відповідачем не зазначено та не надано суду доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та доказів поважності причин їх не сплати.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 167 186,78 грн суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. А частиною 4 даної статті цього Кодексу визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений статтею 71 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику. А частиною 9 зазначеної статті передбачено що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином, при відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

При цьому відповідачем не надано суду заперечень щодо визначеного виконавцем розміру заборгованості по сплаті аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді даної справи відсутній спір про розмір заборгованості по аліментам між сторонами.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу зі сплати аліментів не підлягає задоволенню, оскільки цей борг виник у відповідача під час примусового виконання рішення суду зі сплати аліментів, він нарахований державним виконавцем та має стягуватись державним виконавцем в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп. в дохід держави.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правової допомоги; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу; акт виконаних робіт. З поданої позовної заяви позивач зазначає, що судові витрати складаються із 5000 грн витрачених на послуги адвоката.

Судом задоволено одну позовну вимогу, в задоволені іншої позовної вимоги відмовлено. Тому понесені позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2500 грн на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 181, 194, 196 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за період з 01.01.2018 по 01.06.2023 в розмірі 167186 грн 78коп..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1073 грн 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2500 грн понесених витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя