Рішення

від 25.09.2023 по справі 922/3091/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3091/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи ЕЛТІС", м. Харків про стягнення 79 672,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 12 липня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи ЕЛТІС" суму боргу за договором сервітуту № Д-01122019/7 від 28.12.2019 у розмірі 79 672,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення вихідного № 017812.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвали від 13.07.2023 вважається врученою відповідачу, про що також свідчить наявний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав на адресу суду відзив (вх. № 20484 від 02.08.2023), в якому просить суд при розгляді справи № 922/3091/23 прийняти рішення про задоволення позовних вимог Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" та розстрочити для Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" виконання рішення суду на період часу, починаючи з вересня 2023 року до серпня 2024 року включно по 6639,33 грн кожного місяця. Відповідач вказує, що порушення умов договору сервітуту № Д-01122019/7 від 28.12.2019 відбулося не з його вини та було зумовлено обставинами, що не залежали від його волі, а саме: у зв`язку з початком війни та введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022. Відповідач зазначає, що він має об`єктивну фінансову можливість виконання рішення суду з розстроченням починаючи з вересня 2023 року до серпня 2024 включно по 6639,33 грн кожного місяця, тоді як станом на даний час така можливість в нього відсутня.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 22716 від 24.08.2023), в якому просить суд задовольнити свої позовні вимоги та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. Позивач вказує на неналежну поведінку з боку відповідача, як сторони за договором, яка відобразилася в ухиленні від підписання направлених на його актів та ухилення від оплати щомісячних платежів за цим договором без надання будь-яких пояснень з цього приводу.

Позивач зазначає, що Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" є підприємством, працівники якого з початку повномасштабного російського вторгнення сприяють відновленню надання послуг кабельного телебачення та інтернету тощо. На відновлення зруйнованої та пошкодженої інфраструктури територіальної громади міста Харкова та здійснення своєї діяльності підприємство позивача потребує значних фінансових ресурсів, а тому надання відповідачу розстрочки у виконанні рішення порушить як баланс інтересів сторін, так і негативно вплине на можливість позивача надавати послуги населенню.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. У той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. ст. 2, 11 ГПК України.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

28.12.2019 між позивачем, як КСП, та відповідачем, як користувачем, укладено договір сервітуту № Д-01122019/7 (далі за текстом договір), предметом якого (п. 2.1.) є надання обмеженого права користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування обладнання.

Пунктом 2.2. договору визначено зміст сервітуту:

КСП надає користувачу обмежене право користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова, в межах, визначених у додатку № 1 до цього договору для розміщення та технічного обслуговування обладнання з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку (далі по тексту - право), а користувач здійснює плату за надане КСП право на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.3 договору, користувач зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування сервітутом, в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата проводиться користувачем щомісячно до 20 числа поточного місяця.

У п. 6.3 договору сторонами встановлено, що оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КСП, в розмірі, визначеному в додатку № 2 до цього договору.

На підставі п. 6.4 договору порядок, умови оплати та ціна договору переглядаються сторонами щорічно, але не пізніше 15 січня.

Додатком № 1 від 28.12.2019 до договору сторони узгодили перелік житлових, нежитлових будівель та споруд, що належить територіальній громаді м. Харкова, в яких Користувачу надається право для розміщення обладнання (територія).

Додатком № 2 від 28.12.2019 до договору сторони узгодили розрахунок плати за право для розміщення обладнання, згідно додатку № 1 до договору.

Додатковими угодами № 1 від 30.11.2020, № 2 від 03.11.2021 сторони узгоджували продовження строку дії договору.

Крім того, додатковою угодою № 1 сторони виклали п. 9.2. договору в такій редакції: 9.2 Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про намір розірвати даний договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація строку даного договору можлива без обмеження терміну.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 сторони також узгодили, що загальна місячна сума оплати за договором складає 6744,00 грн.

При зверненні до суду з позовом у даній справі відповідач стверджує, що станом на 30.06.2023 сплата за договором відповідачем належним чином не здійснюється, а саме: з 01.01.2022 по 30.06.2023 його заборгованість перед позивачем складає 79672,00 грн. Направлені позивачем на адресу відповідача акти приймання-передачі, акт звіряння відповідачем не підписувались.

Обставини щодо існування боргу в зазначеній сумі відповідачем не спростовуються.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 457/0/260-23 від 23.06.2023 з вимогою про погашення існуючою заборгованості. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, а викладені у ній вимоги - без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 79672,00 грн заборгованості за договором.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 401 ЦК України передбачено право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

На підставі ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, станом на 30.06.2023 борг відповідача перед позивачем за договором сервітуту № Д-01122019/7 від 28.12.2019 становить суму 79672,00 грн. Зазначене визнається і самим відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати цього боргу встановлено умовами договору, та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати цього боргу, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення вказаного боргу в сумі в сумі 79672,00 грн з відповідача на користь позивача.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд враховує те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (указ Президента України № 58/2023 від 06.02.2023). Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34,38,39,41,44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Загальновідомо, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків та/або взагалі знищені. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізації ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, підприємство боржника є виконавцем важливої соціальної функції, здійснює забезпечення мешканців м. Харкова послугами з ремонту та технічного обслуговування аудіо-домофонних систем, що встановлені в багатоквартирних будинках на території м. Харкова.

Таким чином, основним джерелом надходження коштів відповідачу є сплата мешканцями міста Харкова наданих відповідачем послуг.

Однак, в зв`язку з початком військових дій в м. Харкові та Харківської області, що пов`язані з агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2023 значна частина мешканців м. Харкова припинила оплату, зокрема, комунальних та інших послуг, пов`язаних з утриманням будинків.

Матеріали справи також свідчать про те, що станом на дату винесення даного судового рішення фінансово-економічний стан підприємства відповідача є скрутним, зокрема згідно з наданих відповідачем виписок з банківських рахунків вбачається відсутність коштів в розмірі необхідному для погашення заборгованості одним платежем. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі може призвести до погіршення фінансового становища боржника, зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю, втрати працівниками підприємства відповідача роботи, зупинення надання соціальної функції з забезпечення мешканців та гостей м. Харкова послугами з ремонту та технічного обслуговування аудіо-домофонних систем, припинення надходжень від відповідача до державного та місцевого бюджетів у вигляді податку.

Разом з тим, розстрочення виконання рішення у даній справі протягом року рівними частинами не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду протягом одного року.

За таких обставин, заява відповідача (вх. № 20484 від 02.08.2023) про розстрочення виконання рішення підлягає задоволенню, з наданням відповідачу розстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу за договором до серпня 2024 рівними щомісячними платежами кожного місяця.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позов у межах даної справи задоволено, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 2684,00 грн судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 7, кім. 1; код ЄДРПОУ 40419742) на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (адреса: 61202, м. Харків, пр.-т Перемоги, буд. 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) суму боргу за договором сервітуту № Д-01122019/7 від 28.12.2019 у розмірі 79 672,00 грн.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 79 672,00 грн заборгованості за договором сервітуту № Д-01122019/7 від 28.12.2019 згідно з наступним графіком:

- 6639,33 грн заборгованості до 25.09.2023;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.10.2023;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.11.2023;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.12.2023;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.01.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.02.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.03.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.04.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.05.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.06.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.07.2024;

- 6639,33 грн заборгованості до 25.08.2024.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 7, кім. 1; код ЄДРПОУ 40419742) на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (адреса: 61202, м. Харків, пр.-т Перемоги, буд. 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) 2684,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "25" вересня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін