Ухвала

від 25.09.2023 по справі 927/1314/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"25" вересня 2023 р.справа № 927/1314/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали позовної заяви від 15.09.2023 за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ЛіК», вул. Носівський шлях, 3, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про зобов?язання повернути суму податку на додану вартість та визнання пункту договорів поставки недійсними

ВСТАНОВИВ:

Військовою частиною НОМЕР_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ЛіК» про:

- зобов?язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс ЛІК" повернути Військовій частині НОМЕР_1 сплачену за договорами поставки №7 від 01.06.2022, №11 від 02.06.2022, №14 від 03.06.2022, №35 від 11.11.2022 загальну суму податку на додану вартість у розмірі 13347,50 грн ;

- визнання недійсним пункту 2.1 договорів поставки №7 від 01.06.2022, №11 від 02.06.2022, №14 від 03.06.2022, №35 від 11.11.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс ЛІК" та Військовою частиною НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані безпідставним включенням відповідачем до вартості придбаних запчастин за договорами поставки №7 від 01.06.2022, №11 від 02.06.2022, №14 від 03.06.2022, №35 від 11.11.2022 кількох сум податку на додану вартість у розмірі 13347,50 грн, внаслідок чого подальша його сплата постачальнику (відповідачу) не відповідала вимогам підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, а сплачені позивачем кошти у сумі 13347,50 грн є безпідставно набутим майном. Враховуючи факт недотримання вимог чинного законодавства під час укладення договорів поставки, позивач просить суд визнати недійсним п. 2.1 (в частині включення податку на додану вартість до договірної ціни ) договорів поставки №7 від 01.06.2022, №11 від 02.06.2022, №14 від 03.06.2022, №35 від 11.11.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс ЛІК" та військовою частиною НОМЕР_1 .

За приписами ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Пов`язаними позовними вимогами є вимоги, які випливають або виникають одна щодо іншої.

Суд зазначає, що кожний із договорів поставки є самостійним юридичним фактом, що є підставою для виникнення окремих цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені при виконанні відповідного договору, утворюються окремі склади цивільно-правових правовідносин, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками.

Виходячи зі змісту позовної заяви, а також доданих до неї документів, заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ані підставами виникнення щодо кожного договору, оскільки найменування товарів за кожним договором є різним, сума договорів у відповідних пунктах, які просить позивач визнати недійсними, також є різними, ані поданими доказами. Вказані договори є самостійними правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Заявлені позовні вимоги нічим іншим, ніж способом захисту, не пов`язані, проте аналогічність підстав, тобто один і той же спосіб захисту, свідчить про певну однорідність, але не пов`язаність.

Отже, кожна із вимог за окремим договором є самостійною позовною вимогою, безпосередньо заявлені позовні вимоги між собою не пов`язані та не є основними і похідними одна стосовно іншої, оскільки від задоволення одних вимог не залежить задоволення інших.

Таким чином, позивачем по суті заявлено три окремі позовні вимоги за окремими аналогічними договорами.

При цьому критерій аналогічності договорів не є достатнім для застосування правил об`єднання позовів у розумінні ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

За вказаних обставин суд вважає, що сумісний розгляд заявлених позивачем позовних вимог ускладнить виконання завдання господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та своєчасного вирішення спору; перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору у межах процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, оскільки дослідження обставин справи не буде полегшувати, а, навпаки, ускладнить можливість правильного та оперативного розгляду справи, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду. Відповідний висновок містить постанова Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України порушення правила об`єднання позовних вимог є підставою для повернення позивачу позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на вищезазначене, позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ч.8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву від 15.09.2023 і додані до неї документи повернути Військовій частини НОМЕР_1 .

2. Ухвала підписана 25.09.2023.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Додаток: матеріали позовної заяви на 41 арк.

Суддя М.О. Демидова