Ухвала

від 26.09.2023 по справі 447/1265/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/371/23 Справа №447/1265/23

У Х В А Л А

26.09.2023 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Друзюк М.М., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет як орган опіки та піклування Миколаївської міської ради Львівської області, служба у справах дітей Миколаївської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини,

встановив:

08.05.2023 ОСОБА_1 звернулась з позовом ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет як орган опіки та піклування Миколаївської міської ради Львівської області, служба у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини .

Відповідно до позовної заяви відповідач ОСОБА_3 проживає на території Республіки Туреччина.

А відтак, розгляд даної справи необхідно проводити з врахуванням вимог розділу XI ЦПК України щодо провадження у справах за участю іноземних осіб.

Так, відповідно до положень ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно з ст.2 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до ст.3 цієї Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Крім того, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, така конвенція застосовується у відносинах України з Аргентиною, Білорусією, Бельгією, Болгарією, Канадою, Китаєм, Кіпром, Чехією, Данією, Єгиптом, Естонією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Угорщиною, Ірландією, Ізраїлем, Італією, Японією, Латвією, Литвою, Люксембургом, Мексикою, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Кореєю, Румунією, Росією, Словаччинною, Словенією, Іспанією, Шрі-Ланкою, Швецією, Швейцарією, Туреччинною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, США, Венесуелою, Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Ботсвана, Кувейтом, Малаві, Пакистаном, Сан-Марино і Сейшели; держави підписали цю Конвенцію, бажаючи створити відповідні засоби, для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк, піклуючись про поліпшення організації правової взаємодопомоги шляхом спрощення та прискорення процедури.

Згідно ст.1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції від 27.06.2008 року № 1092/5/54 суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Згідно зі статтею 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином Республіки Туреччина та проживає на території Туреччини за адресою: АДРЕСА_1 , а в ході судового провадження виникла необхідність вручити йому виклик до суду, копію позовної заяви та провести його допит, тому суд вважає, що для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи з метою забезпечення та реалізації процесуальних прав відповідача, закріплених у ст. 43,49,83,84 ЦПК України, забезпечення принципу змагальності судового процесу, повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає необхідним звернутись з судовим дорученням до Центрального органу Канади, відповідно до ст. 498 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження в справі до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду, інших документів.

Керуючись ст.ст. 197, 252, 253, 259, 260, 498 ЦПК України,

ухвалив:

Звернутись із судовим дорученням про надання правової допомоги до уповноваженого центрального органу Республіки Туреччина щодо вручення відповідачу ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є громадянином Туреччини копії ухвали про відкриття провадження у справі, судової повістки та копії позовної заяви з доданими до неї документами

Направити судове доручення до уповноваженого центрального органу Республіки Туреччини за яким:

1.Вручити ОСОБА_4 , позовну заяву, ухвали про відкриття провадження у справі, судової повістки та копії позовної заяви з доданими до неї документами

2. Допитати ОСОБА_2 в якості відповідача по справі про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини з таких питань:

- чи визнає відповідач позовні вимоги до нього про розірвання шлюбу, визначення місця проживання стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Якщо не визнає, то з яких підстав?

- чи вважає відповідач можливим розгляд вказаної справи за його відсутності чи бажає приймати участь в судовому засіданні?

Провадження у справі №447/1265/23 зупинити до надходження відповіді від компетентного органу Туреччини на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвала суду може бути оскаржена в частині зупинення провадження, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Друзюк М. М.