Рішення

від 25.09.2023 по справі 509/4919/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4919/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «МИРОТВОРЕЦЬ» про захист честі та гідності,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Орловський О.О., звернувся до суду з позовною заявою до Громадської організації «МИРОТВОРЕЦЬ» про захист честі та гідності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відносно позивача ОСОБА_1 в мережі Інтернет на ресурсі «Миротворець», який належить відповідачу, наприкінці 2019 року було розміщено недостовірні відомості, а саме про те, що ОСОБА_1 є кримінальним авторитетом та заклик звернення до правоохоронних органів розглянути дану публікацію як дії позивача направлені проти національної безпеки України, миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, а також інші правопорушення. Зазначені відомості не відповідають дійсності та відсутні будь-які докази з вказаних у публікацій обставин.

Поширена відповідачем недостовірна інформація відносно позивача стали підставою застосування до ОСОБА_1 обмежувальних заходів (санкції) встановлені Рішенням РНБО України від 14.05.2021 та включення його до санкційоного списку так званих «кримінальних авторитетів» під №322. Крім того, позивач обмежений здійснювати волонтерську діяльність на користь ЗСУ, оскільки через внесення ОСОБА_1 до санкційного списку його банківські рахунки було заблоковано. Звернення представника позивача до ГО «Миротворець» із запитами по виключення вказаних недостовірних відомостей відносно ОСОБА_1 або повідомити про інформацію якою вони володіють щодо незаконних та противоправних дій позивача, відповідач жодних відповідей не надав. Тому, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом про захист честі та гідності з проханням визнати поширену інформацію відносно нього відповідачем як недостовірною.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду подано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, наполягають на задоволені позовних вимог повністю та не заперечують проти винесення заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду у встановлені строки не подав.

Відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.223 ЦПК України та з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

За наведених обставин та у відповідності до вимог ст.ст.280,281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Згідно із вимогою ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.3, ст.32 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї.

За вимогами ч.1 ст.277 ЦК України, спростуванню підлягає недостовірна інформація.

Згідно з ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Як передбачено ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Враховуючи ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що в мережі Інтернет на ресурсі «Миротворець» наприкінці 2019 року було розміщено наступні відомості відносно позивача: «Сознательное нарушение Государственной границы Украины. 12.11.2019 задержан в международном аэропорту г. Одессы при попытке въезда в Украину по поддельным документам. Дата рождения: ІНФОРМАЦІЯ_7 Криминальный авторитет, соратник («правая рука») российского «вора в законе» ОСОБА_2, более известного как ОСОБА_2. На россии заочно арестован за соучастие в убийстве депутата ОСОБА_3 р- на Подмосковья ОСОБА_4, ее мужа, сына и сестры в 2012 году. Объявлен в розыск.» джерело - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; та «Центр «Миротворец» просит правоохранительные органы рассматривать данную публикацию на сайте как заявление о совершении этим гражданином осознанных деяний против национальной безопасности Украины, мира, безопасности человечества и международного правопорядка, а также иных правонарушений».

В публікації відсутні будь-які дописи або докази на підтвердження опублікованої інформації.

Як наслідок, зазначена інформація стала підставою того, що до позивача було застосовано обмежувальні заходи (санкції) Рішенням РНБО України від 14.05.2021 року та включення його до санкційного списку так званих «кримінальних авторитетів» під №322.

Відповідно до звернення представника позивача від 30.08.2022 до ГО «Миротворець» з вимогою виключити недостовірні відомості стосовно ОСОБА_1 з бази « Миротворець », або повідомити які саме протиправні дії вчинено ним, зокрема, на шкоду Україні, відповідачем було проігноровано та будь-якої відповіді не надійшло.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є українцем за національністю, виховує чотирьох неповнолітніх дітей, розмовляє українською мовою. У 2019 році він та його сім`я були змушені прибути в Україну та залишитися в Україні внаслідок загрози життю, безпеці та свободи в іншій країні, з того часу, жодних дій на шкоду національної безпеці України він не вчиняв.

Вказана інформація, щодо дій позивача які направлені проти національної безпеки України, миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, а також інші правопорушення суд приходить до ствердження, що дані відомості не знайшли свого підтвердження відповідно до наданих доказів суду.

Згідно із відповідь старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 07.08.2022 №4/1-на вх.0-185/оз встановлено, що слідством за результатами дослідження вилучених за місцем проживання ОСОБА_1 технічних засобів, наразі не встановлено даних, протиправної діяльності останнього на шкоду України.

Відповідно до відповіді Одеської обласної прокуратури від 13.09.2023 за вих. №14-10169-19 зазначено, що під час проведення екстрадиційної перевірки інформація щодо можливої причетності ОСОБА_1 до протиправної діяльності, що суперечить інтересам національної безпеки України та його належності до так званого «злочинного світу» наразі не надходила.

Разом з тим, позивача 26.11.2020 органами Державної фіскальної служби України було включено до Державного реєстру волонтерів АТО, після чого з його поточного рахунку у ПАТ «Банк Восток» перераховувались кошти на потреби ЗСУ, шляхом перерахунку на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України, де у квітні 2022 року було відправлено 360000 грн. Вказаний факт підтверджується випискою з банку, листом Державної фіскальної служби України та витягом з відкритих даних Реєстру волонтерів АТО.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем систематично вживались заходи, спрямовані на надання фінансової та іншої допомоги та підтримки конкретним підрозділам Збройних Сил України в боротьбі проти країни-агресора, про що свідчать отримані Подяки від ГУР МО України. Крім того, ОСОБА_1 за власні кошти придбав для потреб ЗСУ військову форму, засоби зв`язку, квадро-коптер «Мавік-3», плити НВМПЕ для бронєжилетів та інше, про що бійцями спецпідрозділу ГУР МОУ «Кракен» записано ряд відео-звернень з лінії фронту з висловленням подяки за надану допомогу.

Суд також, виходячи з матеріалів справи та доданих доказів, встановив, що твердження відповідача про те, що позивач є «кримінальним авторитетом» є недостовірною інформацією.

Загальновідомою є інформація про поняття кримінального авторитету - це особа, яка займає певне впливове становище у злочинній ієрархії; має хоча б одну або декілька судимостей (без чого неможливе отримання такого статусу); має специфічні татуювання, які свідчать про його належність до злочинного світу; веде певний спосіб життя, непритаманний пересічним громадянам, а саме: не працює в загальному розумінні цього слова, не може перебувати на державній службі, займати посади в правоохоронних органах або перебувати в армії; отримує доходи від злочинної діяльності; бере участь у зборах з іншими кримінальними авторитетами; підтримує стійкі зв`язки з іншими представниками злочинного світу; безпосередньо бере участь у врегулюванні спірних питань та розподілі сфер впливу між різними організованими кримінальними угрупованнями.

Проте, відповідно до матеріалів справи щодо біографічних даних позивача, ознаки поняття кримінального авторитету не притаманні позивачу, а саме позивач: не має судимості; двічі намагався потрапити до лав ЗСУ, про що в матеріалах справи є його заяви до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про зарахування його для проходження військової служби на посаду гранатометника другого мотопіхотного відділення 1 мпр мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 ; працював на різних посадах в комерційних установах та отримував зарплатню; проживає разом із своєю сім`єю на утриманні має чотирьох дітей, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Відповідно до характеристики керівництва ДУ ОС «Одеський слідчий ізолятор» під час перебування у пенітенціарній установі був звичайним ув`язненим та не мав жодної ваги у середовищі місцевих авторитетів, та навіть не був з ними знайомий.

Суд не бере до уваги той факт, що кримінальна справа, яка перебуває на розгляді в РФ за якою ОСОБА_1 було оголошено в розшук, оскільки на час розгляду справи відносно позивача відсутній обвинувальний вирок суду, а отже особа вважається невинуватою (ст.62 Конституції України).

Відповідно до матеріалів справи та наданих суду доказів суд вважає, що поширені відомості відповідачем відносно ОСОБА_1 в мережі Інтернет в ресурсі «Миротворець» є недостовірною інформацією, що як наслідок призвела до ускладнення здійснення позивачем своїх прав та обов`язків, зокрема обмежила можливість здійснювати волонтерську діяльність на користь ЗСУ, оскільки через внесення ОСОБА_1 до санкційного списку його банківські рахунки було заблоковано, про що свідчать документи надані з банку.

Суд погоджується з позивачем, що інформація, яка розповсюджена відповідачем відносно позивача, формує негативну громадську думку, руйнує позитивний імідж позивача та обмежує його у здійсненні волонтерської діяльності, а відтак є такою, що порушують право позивача на повагу до його честі та гідності.

Враховуючи вищевикладене, відповідач поширив недостовірну інформацію на невизначене коло осіб про позивача, яка складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, громадянина, його професійні якості, позбавляючи при цьому суспільство самостійно надавати оцінку та складати враження стосовно дій у поведінці позивача.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет, чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» - «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню»).

Суд, аналізуючи зміст вищевказаної публікації, приходить до висновку, що опублікована інформація не є оціночним судженням, думкою, переконанням, а містить конкретне твердження про те, що позивач є кримінальним авторитетом та вчиняв дії на шкоду Україні, які по суті пов`язані з неправдивими звинуваченнями російської сторони від 2019 року. Крім того, звернення відповідача у публікації до правоохоронних органів є підтвердженням того, що відповідач саме вказував на факти скоєння позивачем незаконних дій.

У відповідності до роз`яснень викладених у п. п. 6, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. №1 було надано визначення, котрих дотримуються суди всіх інстанцій, а саме за загальним правилом, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Як вбачається із правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №760/19488/19, - якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Виходячи із правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 18 червня 2020 року у справі №522/18103/14-ц, - зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Аналогічний правовий висновок також зазначено в постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Згідно положень п.п.24,25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, - в разі недоцільності спростування в такий самий спосіб, суд повинен визначити найбільш адекватний та наближений до поширення та за умови охоплення максимальної кількості людей.

Відповідно до ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.12, ч.1,2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265, 268, 280-282, 289 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати поширену інформацію, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець міста Раменське Московської області, є кримінальним авторитетом, - недостовірною.

Визнати поширену інформацію, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець міста Раменське Московської області, вчинив дії на шкоду Україні, - недостовірною.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Кочко В.К.