Рішення

від 25.09.2023 по справі 707/2483/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2483/23

2/707/1034/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Морозова В.В.,

при секретарі - Швидкій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» (скорочене найменування - ПП «СПП «РВД-АГРО»), у якій просить суд:

- розірвати договір оренди землі № 951 від 15.11.2011 року, укладений між ним та Сільськогосподарським приватним підприємством «РВД-Агро»;

- зобов`язати Сільськогосподарське приватне підприємство «РВД-АГРО» повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,10 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0118, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із користування Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО»;

- розірвати договір оренди землі № 952 від 15.11.2011 року, укладений між ним та Сільськогосподарським приватним підприємством «РВД-Агро»;

- зобов`язати Сільськогосподарське приватне підприємство «РВД-АГРО» повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,10 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0816, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із користування Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО»;

- стягнути із Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» на його користь понесені судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124989000:03:002:0118, площею 1,10 га та з кадастровим номером 7124989000:03:002:0816, площею 1,14 га, розташованих на території Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

15.11.2011 року між ним та Сільськогосподарським приватним підприємством «РВД-Агро» укладено Договори оренди землі № 951 та № 952, згідно з умовами яких відповідач приймає в строкове платне користування вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 8 Договору, цей договір укладено строком на 15 років.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 4,5 % від вартості земельної ділянки в натуральній (зерно, олія, пшоно, молоко, цукор, органічні добрива, інші товаро-матеріальні цінності) або грошовій (готівкою, при фінансовій можливості формі).

Згідно з п. 11 Договору орендна плата виплачується не пізніше 31 грудня за поточний рік.

Відповідно до пункту 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Позивач стверджує, що всупереч зазначеним вище положенням Договору, орендну плату за 2021 - 2022 роки відповідачем сплачено з очевидним порушенням строку.

На переконання позивача, про неналежне виконання умов Договору оренди землі свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, що не містять інформації про отримання позивачем доходу від відповідача за надання земельної ділянки в орендну у 2021 - 2022 роках.

При цьому, позивач наголошує, що несплата відповідачем орендної плати за 2021 - 2022 роки у встановлений Договором строк свідчить про систематичність неналежного виконання умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі від 08.08.2023 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачем ПП «СПП «РВД-АГРО» копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 22 серпня 2023 року та 21 вересня 2023 року подано відзив на позовну заяву з додатками та доказами направлення його позивачу.

У відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв`язку з тим, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Визнати причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву поважними та поновити ПП «СПП «РВД-АГРО» строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач в обґрунтування необхідності продовження строку для подачі відзиву зазначив, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2023 року ПП «СПП «РВД-АГРО» надано строк для надання до суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , однак відповідачем було пропущено вказаний процесуальний строк з незалежних від нього причин. Так, на сьогоднішній день, через війну, яка відбувається в Україні, ПП «СПП «РВД-АГРО» має досить обмежений штат працівників, які наразі майже всі задіяні на польових роботах, у зв`язку з чим поштова кореспонденція не завжди обробляється у день її надходження. Разом з тим, ПП «СПП «РВД-АГРО» не має в своєму штаті спеціалістів у галузі права, які б могли своєчасно скласти та подати необхідні процесуальні документи, у зв`язку з чим змушене користуватись послугами адвокатів, на пошук яких необхідний додатковий час. При цьому, адвокат також потребує часу для вивчення матеріалів позовної заяви, узгодження позиції по справі з відповідачем, підготовку відзиву на позовну заяву, на що, окрім вищенаведеного, впливають постійні оголошення повітряних тривог на території України, обстріли, ракетні удари та атаки дронами по території держави зі сторони країни агресора. Окрім того, місцем реєстрації ПП «СПП «РВД-АГРО» є м. Полтава, де знаходиться вся адміністрація товариства. Таким чином, ПП «СПП «РВД-АГРО» знаходиться на значній віддаленості від Черкаської області, а тому потребує додаткового часу для передання документів, вхідної пошти, позовних заяв з додатками, відзивів з с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області до м. Полтава, для їх вивчення та підготовки, а в подальшому у зворотньому напрямку, для направлення копій відзивів з додатками учасникам справ та подання їх безпосередньо до суду. З урахуванням наведеного, відповідач стверджує, що строк на подання відзиву у даній справі пропущено відповідачем з поважних та незалежних від його волі причин.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що ПП «СПП «РВД-АГРО» не виплачує орендну плату вчасно та у повному обсязі, чим систематично не виконує умови Договору оренди землі в частині виплати орендної плати, не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, на думку відповідача, стороною позивача не надано доказів невиплати ПП «СПП «РВД-АГРО» орендної плати, доказів систематичної невиплати орендної плати, а також доказів існування заборгованості з орендної плати та не зазначено періоди, за які існує заборгованість з орендної плати.

Водночас, відповідач стверджує, що на момент звернення позивача до суду орендну плату за 2021-2022 роки включно було сплачено у повному обсязі 21.11.2022 року та 23.02.2023 року відповідно за всі земельні ділянки, тобто у строки, передбачені Договором, оренди для іншого строку виплати орендної плати - річного терміну, що, на його переконання, виключає факт істотного порушення договірних зобов`язань з боку ПП «СПП «РВД-АГРО».

Причиною вказаної затримки відповідач зазначає обстановку в країні, а саме повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим навесні 2022 року посівні роботи були проведені із запізненням, а через блокування рф зернового коридору та ракетні обстріли портів і зернових терміналів, відсутність ціни на зернові було важко здійснити реалізацію зерна з метою отримання прибутку та виплати орендної плати за паї власникам земельних ділянок. До того ж, восени 2022 року мали місце рясні дощі і погодні умови не дозволили ПП «СПП «РВД-АГРО» вчасно завершити збір урожаю, у зв`язку з чим відповідач завершив збір урожаю вже при настанні перших морозів у кінці грудня 2022 року.

Щодо поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідач зауважує, що питання сплати податків не є предметом розгляду даної справи. Відповідач дійсно є податковим агентом позивача і зобов`язаний відрахувати і сплатити податки з отриманого позивачем доходу у вигляді орендної плати за землю, однак це суто відносини відповідача з податковими органами.

Відповідно до вимог статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем копію позовної заяви з додатками отримано 22 серпня 2023 року, останній день строку на подачу відзиву було 07 вересня 2023 року, а відзив подано 21 вересня 2023 року, суд вважає наведені відповідачем причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновлює відповідачу строк для подання відзиву.

Проаналізувавши поданий відзив та матеріали справи, суд встановив, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на пункти Договорів оренди землі (4.1, 4.2, 4.3 та 4.4), однак вказані пункти відсутні у Договорах оренди землі № 951 та № 952 від 15.11.2011 року. А тому, зазначені аргументи відповідача суд не бере до уваги.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 531616 від 21.03.2006 року та серії ЧР № 17-20-1110т від 10.11.2002 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 7124989000:03:002:0118 площею 1,10 га та з кадастровим номером 7124989000:03:002:0816 площею 1,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

15.11.2011 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським приватним підприємством «РВД-Агро» укладено Договіри оренди землі № 951 та № 952.

Відповідно до пунктів 1,2 вказаних Договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (пай) з кадастровим номером 7124989000:03:002:0118 площею 1,10 га та з кадастровим номером 7124989000:03:002:0816 площею 1,14 га, для товарного сільськогосподасрького виробництва, розташованих в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області,.

Пунктом 8 Договорів визначено, що ці договори укладено строком на 15 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з пунктом 9 Договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 4,5 % від вартості земельної ділянки в натуральній (зерно, олія, пшоно, молоко, цукор, органічні добрива, інші товаро-матеріальні цінності) або грошовій (готівкою, при фінансовій можливості формі).

Відповідно до пункту 10 Договорів, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договорів встановлено, що орендна плата виплачується не пізніше 31 грудня за поточний рік.

Згідно з пунктом 14 Договорів у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ на момент несплаченої суми за кожен день прострочення.

За змістом пункту 28 Договорів, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 38 Договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом пункту 39 Договорів вбачається, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата за оренду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент укладання договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ).Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати у орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати або земельного податку.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 та у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що орендну плату за 2021 - 2022 роки відповідачем сплачено з очевидним порушенням строку.

При цьому, із наявних у справі доказів вбачається, що ПП «СПП «РВД-АГРО» сплатило орендну плату за користування земельними ділянками ОСОБА_1 за 2021 рік -22.11.2022 року, тобто у строк визначений договорами оренди, у повному обсязі, за 2022 рік - 23.02.2023 року у повному обсязі, що підтверджується наданими копіями відомостей на видачу орендної плати за 21.11.2022 року та за 23.02.2023 року, що містять підписи позивача ОСОБА_1 , якими він підтвердив отримання відповідних коштів, і їхня справжність позивачем не оспорюється.

Дані докази суд визнає належними та допустимими.

Доказів, які б доводили протилежне, позивачем до суду не надано.

Відтак, суд констатує незначне, тривалістю у 52 календарних дні, прострочення виплати орендної плати за 2022 рік, яке, на думку суму, не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договорів.

У той же час відповідачем надано обґрунтовані пояснення з приводу незначної затримки виплати орендної плати за 2022 рік, що пов`язана з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України; проведенням посівних робіт навесні 2022 року із запізненням; утрудненою реалізацією зерна через блокування рф зернового коридору та ракетні обстріли портів і зернових терміналів; відсутністю ціни на зернові; погодними умовами, що не дозволили ПП «СПП «РВД-АГРО» вчасно завершити збір урожаю у 2022 році.

Доводи відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими і переконливими.

Належних та допустимих доказів того, що відповідачем за весь час дії договору не враховувався індекс інфляції за виплату орендної плати за земельну ділянку, позивачем також не надано.

Що стосується поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 22.02.2023 року, суд констатує, що питання відрахування і сплати податків відповідачем, відносини відповідача з податковими органами не є предметом розгляду даної справи. Доводи відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.

Беручи до уваги вказані приписи процесуального закону, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, оскільки незначне порушення строку сплати орендної плати за 2022 рік не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договорів, а разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок слід відмовити.

Що ж до вимог про зобов`язання ПП «СПП «РВД-АГРО» повернути земельні ділянки позивачу, то вони заявлені разом із вимогою про розірвання договорів оренди землі та є похідними від неї, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача у справі суд залишає за позивачем.

Відповідач не заявив про наявність у нього будь-яких документально підтверджених судових витрат.

Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Морозов