Ухвала

від 13.09.2023 по справі 757/36164/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36164/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42012000000000007,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42012000000000007 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 19.11.2014 у справі № 757/34210/14-к, а саме: на земельну ділянку на території Української міської ради Обухівського району Київської області, що має кадастровий номер: 3223151000:05:007:0094, власниками земельної ділянки площею 10000 кв. м. якими є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що арешт накладено необґрунтовано. Судом не в повній мірі з`ясовано всі обставини справи, не досліджено матеріали справи, що призвело до прийняття рішення, яке не враховує всіх обставин справи та не відповідає фактичним обставинам справи. На даний час є доцільним скасування арешту майна, оскільки потреба для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутня. Володільці земельної ділянки не мають жодного статусу у кримінальному провадженні № 42012000000000007 та є законними набувачами такого нерухомого майна.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися. Представник володільців майна подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності. Доводи, викладені у клопотанні підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду клопотання.

Тому, слідчий суддя, з урахуванням ч. 2 ст. 172 КПК України, розглянув вказане клопотання за відсутності сторін кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012000000000007 від 21.11.2012 за ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України за фактом заволодіння ОСОБА_7 та невстановленими особами земельними ділянками на території Київської області шляхом обману в особливо великих розмірах за попередньою змогою групою осіб.

19.11.2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/34210/14-к накладено арешт та заборону відчуження земельних ділянок на території Української міської ради Обухівського району Київської області, що мають наступні кадастрові номери: 3223151000:05:007:0067, 3223151000:05:007:0068, 3223151000:05:007:0069, 3223151000:05:007:0090, 3223151000:05:007:0091, 3223151000:05:007:0092, 3223151000:05:007:0093, 3223151000:05:007:0094, 3223151000:05:007:0112, 3223151000:05:007:0113.

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів в обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження застосований відносно вказаного об`єкту нерухомого майна у 2014 році, а також доказів, які підтверджують необхідність в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Вирішуючи питання щодо арешту майна, слідчий суддя також враховує сталу прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.

Крім того, щодо земельної ділянки на території Української міської ради Обухівського району Київської області, що має кадастровий номер: 3223151000:05:007:0094, власниками земельної ділянки площею 10000 кв. м. є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними документами.

Власники земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:05:007:0094, не мають жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні №42012000000000007 від 21.11.2012, а доказів, які б свідчили протилежне слідчому судді не надано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна, оскільки потреба у збереженні даного арешту відпала, а докази та додаткові підстави, що підтверджують необхідність та актуальність збереження арешту земельної ділянки - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42012000000000007, - задовольнити.

Скасувати арешт на майно та заборону відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 19.11.2014 у справі № 757/34210/14-к, а саме:

- на земельну ділянку площею 10000 кв. м. на території Української міської ради Обухівського району Київської області, що має кадастровий номер: 3223151000:05:007:0094, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1