Ухвала

від 19.09.2023 по справі 761/27557/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27557/23

Провадження № 1-кс/761/17904/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

01 серпня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 з клопотанням про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України, на автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ).

У судове засідання адвокат ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з`явився, однак звернувся з заявою від 19 вересня 2023 року, в якій просить слідчого суддю здійснювати розгляд у його відсутність.

Уповноважений слідчий Головного слідчого управління СБ України у кримінальному провадженні № 220190000000000026 від 02 лютого 2019 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України, задоволено та накладено арешт, зокрема, на автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, що на праві власності належить ТОВ АГРОФІРМА «ДРУЖБА НАРОДІВ» (ЄДРПОУ 05528817), шляхом заборони розпорядження зазначеним майном для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні № 220190000000000026 від 02 лютого 2019 року.

Як убачається зі змісту вищевказаної ухвали, метою накладення арешту на майно є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, згідно акту, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_6 про проведені електронні торги від 29 квітня 2021 року, ОСОБА_3 є переможцем електронних торгів, та вніс суму за придбане майно - автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору.

Відповідно до пункту 1 Розділу І «Загальні положення» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно пунктів 8-9 Розділу Х «Порядок розрахунків за придбане майно на електронних торгах майно та перехід права власності», вказаного вище Порядку реалізації арештованого майна, Акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У разі придбання рухомого майна акт про проведенні електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Відповідно до пункту 7, не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби, з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Таким чином, придбавши автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору на електронних торгах, організованих ДП «СЕТАМ», ОСОБА_3 набув право власності на транспортний засіб та є добросовісним набувачем.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, при зверненні до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві для перереєстрації придбаного автомобіля, новим власником було отримано відмову, в якій зазначено, що на транспортному засобі марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору існують обмеження, а саме арешт рухомого майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року (справа № 761/11062/19).

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України, слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - адвоката ОСОБА_4 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати.

Таким чином, слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді надані. Жоден учасник судового розгляду не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Разом з тим, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна, як доказу у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того, слідчий не надав жодних належних доказів, щодо наявності підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт транспортного засобу, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт транспортного засобу марки, відпала потреба, у зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України, на автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, підлягає скасуванню, а клопотання адвоката ОСОБА_4 - задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 28, 98, 131-132, 167, 169, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 220190000000000026, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України, на автомобіль «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1