Постанова

від 18.09.2023 по справі 916/2470/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. Справа№ 916/2470/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Романенко Г.В.,

від першого відповідача - Ігнатенко Т.Б.,

від другого відповідача - представник не прибув,

від третьої особи - Марченко О.М.,

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про розподіл витрат правничої допомоги за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 р., а також апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 р. у справі №916/2470/20 (суддя Босий В.П.) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" до Міністерства інфраструктури України (після зміни найменування - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України); Управління державної реєстрації та правового забезпечення Виконавчого комітету Чорноморської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року у справі №916/2470/20 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 46019659 від 19.03.2019 про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення №45-Н, розташоване за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 22-А, загальною площею 736,7 кв.м. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №916/2470/20 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 451 (сім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 97 коп. Видати наказ. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року у справі №916/2470/20 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Міністерство інфраструктури України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року у справі №916/2470/20 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №916/2470/20, та ухвалити нове, яким у задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у справі №916/2470/20, відмовити повністю.

Позивачем разом з відзивом на апеляційні скарги було подано клопотання про стягнення з першого відповідача витрат правничої допомоги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 р. та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 р. у справі №916/2470/20 - без змін; судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покладено на їх заявників; поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 р. у справі №916/2470/20; стягнуто з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" 15 856, 68 грн. витрат по оплаті судової експертизи.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розподіл витрат правничої допомоги з відповідними доказами понесення таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 розгляд заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про розподіл витрат правничої допомоги в суді апеляційної інстанції призначено на 04 вересня 2023 року.

Судове засідання, призначене на 04.09.2023 не відбулось, у зв`язку з оголошенням сигналу "повітряна тривога".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 розгляд заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про розподіл витрат правничої допомоги в суді апеляційної інстанції призначено на 18 вересня 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2023 підтримав подану заяву.

Представник першого відповідача заперечив проти задоволення заяви позивача.

Другий відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить роздруківка з електронної пошти суду.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від другого відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення другого відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви позивача, вона розглянута судом у даному судовому засіданні.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, позивачем разом з відзивом на апеляційні скарги (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати правничої допомоги.

При цьому, вказано, що відповідно до розрахунку розмір витрат складає 10 000 грн.

Докази понесення таких витрат були надані позивачем до апеляційного суду протягом п`яти днів після прийняття постанови у даній справі.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. заявник надав копії: договору 18/06 про надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2021, Акту приймання - передачі наданих послуг від 21.07.2023 та детального опису робіт.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

За правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокату винагороду у вигляді гонорару, розмір якого складає 10 000 грн. (п. 3.1 договору).

Отже, угодою встановлено порядок обчислення гонорару - фіксований розмір.

В детальному описі робіт наведено перелік, наданих адвокатом позивачу, послуг, дослідивши який колегією суддів встановлено його відповідність фактично наданим послугам правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Першим відповідачем не надано суду апеляційної інстанції доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Так, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000 грн. є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, перший відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції на суму 10 000 грн., колегія суддів дійшла висновку про покладення вказаних витрат на першого відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про розподіл витрат правничої допомоги у справі №916/2470/20 задовольнити та стягнути з першого відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" про розподіл витрат правничої допомоги у справі №916/2470/20 задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркова 22А" 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено: 27.09.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко