Постанова

від 26.09.2023 по справі 0544/7075/2012

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6494/23 Справа № 0544/7075/2012 Суддя у 1-й інстанції - Профатило П.І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 0544/7075/2012

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Сотнікова А.І.

сторони:

заявник старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Хоменко Оксани Миколаївни,

заінтересовані особи ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітар», ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2012 року,яка постановлена суддею ПрофатилоП.І. у містіСлов?янську Донецької області та повне судове рішення складено 13 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року до Слов`янського міськрайонного суду надійшло подання старшого державного виконавця ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції Хоменко О.М. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України.

Подання мотивоване тим, що у ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції зведене виконавче провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вітар код ЄДРПОУ 21973729, заборгованості, яка виникла з трудових відносин на користь фізичних осіб.

У відділі державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-519, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області 07.04.2010, про стягнення з ТОВ Вітар на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, у сумі 9337,71 грн. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №19651943, виданої ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції від 16.12.2010 року на суму 933,77 грн., що підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

В процесі примусового виконання з ТОВ Вітар було стягнуто на користь ОСОБА_1 636,00 грн. та на користь держави 63,60 грн.

Станом на 13.03.2012 року заборгованість по виконавчим документам за ТОВ Вітар складає 9571,88 грн., тому для виконання рішення суду та своєчасному, повному виконанню виконавчих дій, заявник просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, оскільки відповідно до витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців директором ТОВ Вітар є ОСОБА_2 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2012 року подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Хоменко Оксани Миколаївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - задоволено.

Тимчасово обмежено право громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на виїзд з території України до виконання зобов`язань, встановлених рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вітар код ЄДРПОУ 21973729 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Виконання даної ухвали доручено Адміністрації Державної прикордонної служби.

Копію ухвали направлено Адміністрації Державної прикордонної служби для виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та такою, що порушує норми процесуального законодавства. Зокрема, зазначає, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали суду, він був звільнений із посади директора боржника у виконавчому провадженні Товариства з обмеженою відповідальністю Вітар та 30 червня 2011 року був переведений на посаду директора ТОВ «Донбасугольстрой», що підтверджено записами у його трудовій книжці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-519, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області 07.04.2010 року, про стягнення з ТОВ Вітарна користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, у сумі 9337,71 грн. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №19651943, виданої ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції від 16.12.2010 року на суму 933,77 грн., що підлягає стягненню на користь Державного бюджету України (а.с. 38-40).

Відповідно до витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців директором ТОВ Вітар є ОСОБА_2 .

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про обмеження ОСОБА_2 у праві тимчасового виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вітар, код ЄДРПОУ 21973729, директором якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконане судове рішення, що є підставою для тимчасового обмеження права у виїзді за межі України директора підприємства.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 18 ч. з ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірний правовідносин, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження керівника боржника юридичної особи в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що керівник юридичної особи ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до частини 1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України державний виконавець посилалася на ухилення ним, як директором ТОВ Вітар, від виконання зобов`язань, покладених на вказану юридичну особу судовим рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ТОВ «Вітар» 30 червня 2011 року, у зв?язку з переведенням у ТОВ «Донбасугольстрой», тобто, на момент прийняття судом першої інстанції рішення про обмеження його у праві виїзду за межі України, як керівника боржника у виконавчому проваджені ТОВ «Вітар», останній не був керівником боржника у виконавчому провадженні та на нього не могли бути покладені санкції за ухилення юридичної особи від виконання судового рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Хоменко Оксани Миколаївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України ОСОБА_2 задоволення не підлягає.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що аналіз доказів по справі та наведених норм права дають підстави для висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні вказаного подання.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від13березня 2012року- скасувати та прийняти нову постанову.

Подання старшого державноговиконавця Відділудержавної виконавчоїслужби Слов`янськогоміськрайонного управлінняюстиції ХоменкоОксани Миколаївнипро встановленнятимчасового обмеженняу правівиїзду замежі Україниборжника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2023 року.

Головуючий:

Судді: