Постанова

від 27.09.2023 по справі 185/11094/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6590/23 Справа № 185/11094/22 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерноготовариства ДТЕКПавлоградвугілля (далі ПрАТДТЕК Павлоградвугілля) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23 жовтня 2021 року він отримав травму внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, під час виконання трудових обов`язків на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Згідно первинно-повторного висновку МСЕК віл 27 січня 2022 року йому встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом та другу групу інвалідності.

Вказівка на повторний огляд у довідці МСЕК пов`язана з тим, що він отримав виробничу травму у 1995 році на ЦОФ «Павлоградська», проте всі 80 відсотків втрати професійної працездатності йому встановлені саме по трудовій травмі від 23 жовтня 2021 року, що зокрема підтверджується довідкою Павлоградського відділення УВД ФСС в Дніпропетровській області.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.

Позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 300 000 грн (а.с.1-3).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1600 (тисяча шістсот) грн (а.с.54-58).

Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Вказує, що надані позивачем докази повною мірою вказують на те, що ушкодження здоров`я відбулось при виконанні ним трудових обов`язків, але за відсутності вини роботодавця. Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувались.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 працював на виробничо-структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

19 листопада 2021 року був затверджений акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 жовтня 2021 року на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с.14-28).

Зазначеним актом підтверджується, що під час виконання трудових обов`язків зі ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок якого потерпілий отримав відкриту черепно-мозкову травму та забій головного мозку.

Довідкою Павлоградського відділення УВД ФСС України в Дніпропетровській області підтверджується, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку та отримує страхові виплати. Згідно довідки МСЕК від 27 січня 2022 року серії 12ААА № 061792 ОСОБА_1 встановлено 80 відсотків втрати працездатності та другу групу інвалідності з 25 січня 2022 року безстроково внаслідок трудового каліцтва (акт Н-1 від 19 листопада 2021 року, нещасний випадок від 23 жовтня 2021 року) (а.с.36).

Надані позивачем докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування і допустимими, оскільки одержані в порядку, встановленому законом.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва за виробничою травмою від 23 жовтня 2021 року (довідка МСЕК від 27 січня 2022 року).

Надані позивачем письмові докази є достатніми, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги частково, суд 1 інстанції виходив із того, що внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивачу було встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 160 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З аналізу змісту ст.1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі постанова) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою;медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Пунктом 89 постановлено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Хронічне професійне захворювання (отруєння) не завжди супроводжується втратою працездатності. Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання (отруєння) (пункт 90).

Таким чином, з аналізу наведеного законодавства колегія суддів наголошує, що при вирішенні дійсного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди внаслідок професійного захворювання підлягають доказуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, чинне законодавство встановлює, що наявність зв`язку між погіршенням стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 надано належні та допустимі докази втрати ним професійної працездатності у загальному розмірі 55% та встановлення 3 групи інвалідності.

Суд першої інстанції, на підставі медичних документів, правильно визначив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, через погіршення стану його здоров`я у зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, його страждання носять постійний характер, а його здоров`я зазнало незворотні зміни, він втратив працездатність,та вимушений постійно проходити медичні обстеження, лікувальні процедури, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, внаслідок чого переносить моральні страждання, та доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди є хибними.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я, в результаті шкідливих і тяжких умов праці, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд в повній мірі врахував роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд врахував характер отриманого професійного захворювання, тривалий стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 80% , другу групу інвалідності, стан здоров`я , тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, суд встановив, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач відчуває моральні страждання, внаслідок чого вимушений постійно лікуватися та переносити фізичні та моральні страждання.

У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав.

Враховуючи наведене, а також те, що професійні захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля - залишити беззадоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: