Постанова

від 26.09.2023 по справі 917/373/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Харків Справа № 917/373/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», м.Полтава (вх. №1398 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 року у справі № 917/373/23 (суддя Паламарчук В.В., повний текст складено та підписано 19.06.2023 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетріат», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», м. Полтава про стягнення 1 701 370,00 грн

ВСТАНОВИВ:

08.03.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вхід. №400/23 від 08.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022 в розмірі 1 701 370,00 грн, з них: 1 440 000,00 грн - основний борг, 45 370,00 грн - пеня, 216 000,00 грн - штрафна неустойка у розмірі 15%.

Ухвалою суду від 16.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі № 917/373/23 позов задоволено частково (а.с.109-116).

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" 300 000,00грн - основної заборгованості за поставлений товар за Договором поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" 1140000,00грн - основного боргу, 45369,86грн - пені, 216000,00грн - штрафної неустойки, а також 21020,55грн - судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/373/23, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України постановлено нараховувати пеню на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, з моменту винесення рішення (30.05.3023 року) до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума пені = (СБ х ПОС х КД):365:100%, де СБ - сума боргу, ПОС - розмір подвійної облікової ставка НБУ за період невиконання рішення, КД - кількість днів невиконання рішення, а також стягнути вказану суму нарахованої пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат".

Роз`яснено органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем основного боргу, пеня нараховується на залишок заборгованості, що залишився.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" 4500,00 грн - судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №59 від 03.03.2023 на суму 25520,55 грн (оригінал якого знаходяться в матеріалах справи №917/373/23).

В задоволенні решти позовних вимог (0,14 грн. - пені) - відмовлено.

В обгрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022 та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розрахувався. Доказів в спростування вищевикладеного чи доказів повної сплати боргу відповідач суду не надав.

Після відкриття провадження у справі відповідачем в рахунок часткової оплати за отриманий товар було сплачено позивачу 300000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №264 від 03.05.2023.

За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в цій частині вимог (на суму 300 000,00 грн, сплачених після звернення позивача з позовною заявою до суду) підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Отже, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання за Договором поставки у відповідача наявна заборгованість, яка станом на момент розгляду спору по суті з урахуванням здійсненої оплати становить 1 140 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 1140000,00 грн, строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Умовами Договору сторони погодили застосування у разі несвоєчасної оплати товару пені та штрафу одночасно (п.6.2.,6.3).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача є порушенням умов Договору поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 від 30.12.20222 і є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені (в межах зазначеного заявником періоду), суд встановив, що вірним нарахуванням пені є сума у розмірі 45369,86 грн, яка і підлягає задоволенню судом. Решта нарахованої пені (0,14 грн.) - підлягає відмові. Розрахунок позивача щодо стягнення 15% штрафу в розмірі 216 000,00 грн, відповідає умовам Договору, а тому є обґрунтованим і правомірним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, ТОВ «Будінтехно» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у даній справі повністю та постановити нове рішення, у відповідності до якого відмовити в задоволені позову повністю (а.с.167-171).

Апелянт вважає судове рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Скаржник звертає увагу суду на те, що поставка відбувалась виключно за накладними та усними домовленостями, не пов`язаними з договором, оскільки між сторонами не існує укладеного оригіналу договору, як це передбачено в останньому реченні пункті 10.2, де вказано, що сторони зобов`язані протягом 7 днів обмінятися оригіналами договору.

Скаржник зазначає, що між сторонами дійсно існували взаємовідносини та сталася конфліктна ситуація, велась переписка щодо її врегулювання, проте умови було оговорено в усній формі, що підтверджується також тим, що відповідач не здійснив передоплату, а самого укладеного договору не існувало, взаємовідносини сторін були обумовлені на інших умовах, а письмового договору та будь-яких додатків до нього не існує.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача є адвокат Головко Олексій Ігорович, який на підтвердження повноважень надав ордер. Проте усі клопотання та всі письмові докази, які суд поклав в основу оскаржуваного судового рішення, Головко О.І. завірив не як адвокат (представник позивача), а як арбітражний керуючий, який не є учасником розгляду цієї справи також без зазначення дати формування копії документів, що є суттєвим процесуальним порушенням та тягне за собою неможливість покладення в основу задоволення позову копій письмових документів, як доказів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 року визначено колегію у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Будінтехно» на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі № 917/373/23 залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 38 280,82 грн, також відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення іншій стороні у справі, а саме позивачу, ТОВ «Бетріат»

08.08.2023, у встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжну інструкцію №387 від 04.08.2023 про сплату судового збору у розмірі 38 280,82 грн., докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 18.07.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Будінтехно» на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі № 917/373/23; встановлено строк учасникам справи до 29.08.2023 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі; запропоновано учасникам справи в строк до 29.08.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (в разі наявності) з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч. 4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 26.09.2023 о 14:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: м. Харків, пр.Незалежності,13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

У строк, встановлений судом, від позивача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (електронна пошта №12851 від 29.08.2023), в якому останній просив в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Будінтехно» на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.06.2023 у справі № 917/373/23 відмовити (а.с.190-195).

Так, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що під час розгляду справи в господарському суді відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов та заперечувати обставини справи, якими позивач обгрунтував свої вимоги, в т.ч. укладення сторонами Договору поставки нафтопродуктів №ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022.

10.05.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору, а саме укладання мирової угоди з відповідачем (вх.5867). Крім того, до вказаного клопотання додано докази часткового погашення заборгованості (платіжна інструкція №264 від 03.05.2023).

Одним з реквізитів рахунку №18 від 03.02.2023 зазначено договір, на підставі якого виставлявся рахунок: Договір №ДБ-3012-2022/1 від 30 грудня 2022.

У видатковій накладній №14 від 06.02.2023, оформленій сторонами по факту поставки нафтопродуктів на підставі рахунку №18 від 03.02.2023 також зазначено реквізити договору - Договір №ДБ-3012-2022/1 від 30 грудня 2022. Копії зазначених документів надавались позивачем разом з позовом та знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, в період існування господарських взаємовідносин між сторонами, відповідач під час здійснення оплати за нафтопродукти також неодноразово посилався в платіжних реквізитах саме на цей договір, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача: а саме:

оплата від 30.12.2022 на суму 1453143грн: призначення платежу -оплата за товар (дизельне паливо) згідно Рахунку №14 від 30 грудня 2022 (Договір №ДБ-3012-2022/1 від 30 грудня 2022);

оплата від 13.01.2023 на суму 319800,73: призначення платежу оплата згідно Акту звірки №1 від 12 січня 2023 за Договором №ДБ-3012-2022/1 від 30 грудня 2022).

Зазначені обставини доводять як сам факт укладання договору поставки нафтопродуктів між сторонами, так і його фактичне часткове виконання з боку відповідача.

Відсутність у позивача примірників оригіналу Договору поставки нафтопродуктів №ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022 та Додатку №6 до Договору (нова редакція) свідчить про порушення відповідачем обов`язку передати оригінали документів позивачу протягом семи календарних днів після їх погодження та підписання, передбачене п.10.2 Договору.

Щодо листування між сторонами та обміну документами через електронну пошту, позивач зазначає, що у постанові від 21 червня 2023 у справі № 916/3027/21 (провадження №12-8гс23), Велика Палата Верховного Суду виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом у відповідності до ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Як зазначав позивач у позовній заяві, пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що кількість, асортимент, ціна, одиниця виміру та загальна вартість товару узгоджується сторонами шляхом подання покупцем за допомогою електронної пошти заявок постачальникові та виставлення постачальником рахунків-фактури покупцеві або іншим погодженим сторонами шляхом.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у даній справі задоволено клопотання представника позивача, адвоката Головко О.І. щодо участі у судовому засіданні 26.09.2023 о 14:45 в режимі відеоконференції за допомогою «Easy Con».

Апелянт у судове засідання не з`явився, про дату, час ті місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на зв`язок не вийшов.

Відповідно до ч. 5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст.270 ГПК України).

Крім того, явка сторін у судове засідання по даній справі не була визнана судом обов`язковою.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, складено протокол судового засідання (ст.223 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

30 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТРІАТ" - (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНТЕХНО" (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити Нафтопродукти (надалі "Товар"), відповідно до умов даного Договору та Додатків до нього, які являються невід`ємними частинами Договору (а.с.12-14).

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що кількість, асортимент ціна, одиниця виміру та загальна вартість Товару узгоджується Сторонами шляхом подання Покупцем за допомогою електронної пошти заявок Постачальникові та виставлення Постачальником рахунків - фактури Покупцеві або іншим погодженим сторонами шляхом.

Відповідні електронні адреси сторін: betriat.ltd@gmail.com та bud_intehno@ukr.net визначені сторонами в розділі 11 Договору: Юридичні адреси і банківські реквізити сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2023 року сторони шляхом електронного листування уклали Додаток №6 (нова редакція) до Договору, згідно якого Відповідач замовив постачання товару - дизельного пального №590, якості Евро-5, в кількості 35 792 літрів на загальну суму 1 718 016,00 грн (а.с.20).

Згідно пункту 2.2. Додатку № 6 (нова редакція) термін поставки товару встановлений до 06 лютого 2023.

Пунктом 3 Додатку № 6 сторонами погоджено наступні умови оплати:

3.1.Покупець сплачує 03 лютого 2023 року передоплату 50% відсотків вартості товару, погодженої у п. 1 цього додатку. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку(ів) Постачальника.

3.2.Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику повну вартість товару, погоджену у п.1 цього додатку до 08 лютого 2023 року, на підставі рахунку(ів) Постачальника.

03.02.2023 року, Позивачем було направлено на електронну адресу Відповідача Рахунок про оплату № 18 від 03 лютого 2023 року на суму 1 718 016,00 грн.

Як зазначає позивач, незважаючи на те, що відповідачем в порушення умов п. 3.1. Додатку № 6 до Договору не було проведено передоплату 50% вартості замовленої партії товару, 06.02.2023 року Позивач здійснив поставку товару на адресу Відповідача в кількості 30 450 літрів (25 365 кг) на загальну суму 1 440 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 94205,61 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 14 від 06.02.2023 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0Б00-000014 від 05.02.2023, Акцизною накладною форми "П" № 26 від 06.02.2023 року (квитанція про реєстрацію №26/9014986234 від 06.02.2023 року, реєстраційний номер документа: 9016619904) та податковою накладною № 19 від 06.02.2023 року (а.с.24-28).

Однак, відповідачем в порушення умов Договору, оплату отриманого Товару не було здійснено, незважаючи на гарантійний лист №43/02 від 02.02.2023 щодо оплати за дизельне паливо в кількості 35792 л на загальну суму 1 718016,00 грн на протязі 7 календарних днів (а.с.16).

22.02.2023 позивачем на електронну адресу Відповідача було направлено Претензію (лист № 2202/1-2023 від 22 лютого 2023 року) з вимогою негайного виконання зобов`язання зі сплати поставленого товару в розмірі 1 440 000,00грн. Однак вказана вимога була залишена відповідачам без реагування.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Пунктом 6.3. передбачено, що у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, Покупець додатково зобов`язаний сплатити штрафну неустойку у розмірі 15% від суми заборгованості, протягом 3-х днів з дня одержання відповідної письмової вимоги Постачальника.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 440 000,00грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань на підставі п.6.2 та 6.3. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 45 370,00грн - пені (за період з 09.02.2023 по 03.03.2013) та 216 000,00грн штрафу.

Після пред`явлення позову, відповідачем було частково здійснено оплату заборгованості в розмірі 300 000,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №264 від 03.05.2023.

Факт існування заборгованості не заперечується відповідачем, доказів врегулювання спору мирним шляхом, не надано.

Дані обставини щодо стягнення боргу, пені та штрафу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 від 30 грудня 2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Положеннями частини 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З наведеного вище слідує, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару (Дизельне паливо 10ppm EN 590 код 2710194300) в кількості 30 450л на загальну суму 1 440 000,00 грн, що підтверджено видатковою накладною №14 від 06.02.2023 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0Б00-000014 від 05.02.2023.

Вказані накладні підписані без зауважень представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, пунктом 3 Додатку №6 до Договору було погоджено, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику повну вартість товару до 08 лютого 2023 року, на підставі рахунку(ів) Постачальника.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022 та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розрахувався. Доказів в спростування вищевикладеного чи доказів повної сплати боргу відповідач суду не надав.

Після відкриття провадження у справі відповідачем в рахунок часткової оплати за отриманий товар було сплачено позивачу 300000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №264 від 03.05.2023 (а.с.82).

В зазначеній платіжній інструкції у призначенні платежу вказано: «оплата за дизельне паливо згідно рахунка №18 від 03 лютого 2023р, в т.ч. ПДВ 20,00% -50000,00».

Рахунок на оплату №18 від 03 лютого 2023 містить посилання на Договір ДБ-3012-20222/1 від 30.12.2022 поставки нафтопродуктів.

Видаткова накладна №14 від 06 лютого 2023, що підтверджує отримання товару на загальну суму 1 440 000,00 грн. містить посилання на Договір ДБ-3012-20222/1 від 30.12.2022 поставки нафтопродуктів.

За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в цій частині вимог (на суму 300 000,00 грн, сплачених після звернення позивача з позовною заявою до суду), за висновком суду, підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Отже, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання за Договором поставки у відповідача наявна заборгованість, яка станом на момент розгляду спору по суті з урахуванням здійсненої оплати становить 1 140 000,00 грн, строк оплати якої настав, тому висновок суду щодо задоволення позову в цій частині є обгрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що докази, що містяться в матеріалах справи, підтверджують наявність між сторонами укладеного договору поставки нафтопродуктів ДБ-3012-20222/1 від 30.12.2022 та спростовують твердження апелянта про те, що поставка товару відбувалась виключно за накладними та усними домовленостями, не пов`язаними з договором.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, господарським судом зазначено наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, Покупець додатково зобов`язаний сплатити штрафну неустойку у розмірі 15% від суми заборгованості, протягом 3-х днів з дня одержання відповідної письмової вимоги Постачальника.

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування пені та штрафу одночасно у разі несвоєчасної оплати товару.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивачем за порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості товару за Договором поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 від 30.12.2022 заявлено до стягнення 45 370,00 грн пені (за період з 09.02.2023 по 03.03.2013) та 216 000,00 грн штрафу.

Отже, дії відповідача є порушенням умов Договору поставки нафтопродуктів № ДБ-3012-2022/1 від 30.12.20222 і є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені (в межах зазначеного заявником періоду), суд встановив, що вірним нарахуванням пені є сума у розмірі 45369,86грн., яка судом задоволена, з чим колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується.

Розрахунок щодо стягнення 15% штрафу в розмірі 216 000,00 грн, відповідає умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом.

Клопотання позивача про застосування положень ч.10 ст.238 ГПК України в частині нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу з моменту постановлення рішення до моменту його повного виконання, яке задоволено судом першої інстанції, колегія суддів вважає правомірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача та зазначив в рішенні суду про нарахування пені з моменту винесення рішення (30.05.3023 року), до моменту його повного виконання з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Стосовно доводів апелянта щодо представництва позивача адвокатом Головко Олексієм Ігоровичем.

З матеріалів справи вбачається, що Головко Олексій Ігорович має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1728 від 18 квітня 2002 року (а.с.11).

Відповідно до ч. 4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру або адвокатську діяльність».

Повноваження Головко О.І., як адвоката, що представляє інтереси позивача, ТОВ «Бетріат» в даній справі, підтверджені Ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА№1282492 від 03 березня 2023 (а.с.10).

Відповідно до частини 2 ст.91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що документи позивача завірені печаткою та підписом представника позивача адвокатом Головко О.І. Те, що на печатці зазначено: «АК», тобто «арбітражний керуючий», не спростовує справжність засвідчених документів.

Сумнівів у тому, що документи засвідчені саме адвокатом Головко О.І. у суду немає.

Тому доводи апелянта з цього приводу колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/373/23 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», м.Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/373/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/373/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.09.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков