Ухвала

від 26.09.2023 по справі 904/3898/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.09.2023 м. Дніпро Справа № 904/3898/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023р. (повне рішення складено 10.02.2023, суддя Рудь І.А.) у справі № 904/3898/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАНДІ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Універсал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 652 440 грн 17 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАНДІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Універсал" на свою користь боргу в сумі 444 597 грн 77 коп., пені в сумі 126 119 грн 38 коп., 3% річних в сумі 12 899 грн 40 коп., інфляційних втрат в сумі 68 823 грн 62 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023р. у справі №904/3898/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Універсал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАНДІ" 444 597 грн 77 коп. основного боргу, 22 340 грн 46 коп. пені, 12 899 грн 40 коп. 3% річних, 68 823 грн 62 коп. інфляційних втрат, 8 229 грн 92 коп. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 (особа, яка не приймала участі у справі і вважає, що її права порушені) звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі №904/3898/22 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, в порушення вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, доказів надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи, та за відсутності клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, що унеможливлює відкриття апеляційного провадження.

Апеляційний суд звертає увагу також на відсутність у скаржника статусу учасника справи на час винесення оскаржуваного рішення та відсутність у змісті оскаржуваного рішення вирішення питання про права, обов`язки та інтереси скаржника, а його посилання в апеляційній скарзі на отримання саме ним від позивача поставленого товару згідно видаткових накладних не підтверджуються матеріалами справи.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 вже звертався до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі № 904/3898/22 як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Дніпро", за результатами розгляду якої ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Дніпро" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі № 904/3898/22, що свідчить про зловживання скаржником процесуальними правами шляхом вчинення дій, спрямованих на перешкоджання виконання судового рішення.

Таким чином, дії гр. ОСОБА_1 щодо оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі № 904/3898/22, розцінюються судом апеляційної інстанції, як такі, що скеровані на безпідставне перешкоджання виконання судового рішення, а отже й такими, що підпадають під визначення ст. 43 ГПК України "зловживання процесуальними правами".

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (заяв).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Подання однією і тією ж особою апеляційних скарг на теж саме судове рішення, в обгрунтування яких наводить ідентичні обставини вирішення оскаржуваним рішенням питань, що стосуються прав різних осіб, має на меті безпідставне перешкоджання судовому розгляду, що не відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушує права інших учасників справи та суперечить завданню господарського судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, адекватним процесуальним наслідком даного зловживання процесуальними правами з боку гр. ОСОБА_1 апеляційний суд вважає повернення апеляційної скарги заявнику в порядку ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України безпосередньо покладає на суд обов`язок вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами, під які у розумінні п. 1 ч. 2 цієї статті, на думку апеляційного господарського суду, у повній мірі підпадають дії гр. ОСОБА_1 з подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023р. у справі № 904/3898/22.

Частиною 1 ст. 131 Господарського процесуального України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до ст. 132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу гр. ОСОБА_1 на те, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами у справі, до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 131, 132, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати подання гр. ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023р. у справі № 904/3898/22 зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023р. у справі № 904/3898/22 повернути заявникові.

Попередити гр. ОСОБА_1 , що у випадку продовження зловживання процесуальними правами до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № б/н від 15.08.2023р. на 3 арк., конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз