Рішення

від 13.09.2023 по справі 908/1410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/89/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 908/1410/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №908/1410/23

за позовною заявою: департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б) в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, 69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 64

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-СНАБ, 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А

про стягнення коштів

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Дорофеєв О.В., довіреність №01.01-24/02 від 10.01.23

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

26.04.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна за вих. від 25.04.23 № 07-01-19/323 з вимогами департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-СНАБ (далі ТОВ ЛЮКС-СНАБ) про стягнення збитків за невідшкодовані комунальні послуги та спожиту електричну енергію (її розподіл) в розмірі 334 236,21 грн.

26.04.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.05.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1410/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.05.23 об 11 год. 00 хв.

18.05.23 на адресу суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 18.05.23 про надання листування між сторонами та повідомлено про відсутність іншого листування.

Ухвалою від 23.05.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 31.07.23 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1410/23 на 14.06.23 о 12 год. 00 хв.

07.06.23 до суду у зворотньому напрямку повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/1410/23 від 02.05.23, надіслана на юридичну адресу відповідача, із зазначенням довідки відповідного відділення АТ Укрпошта: За закінченням терміну зберігання.

08.06.23 на адресу суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 08.06.23 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, які мають значення для вирішення справи № 908/1410/23.

В судовому засіданні 14.06.23 представник позивача просив суд прийняти до розгляду документи, які додані позивачем до клопотань за вих. від 18.05.23 та від 08.06.23.

Судом задоволено клопотання представника позивача за вих. від 18.05.23 та від 08.06.23 і прийнято до розгляду зазначені позивачем письмові докази.

Ухвалою від 14.06.23 відкладено підготовче засідання на 26.07.23 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.07.23 закрито підготовче провадження у справі № 908/1410/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.23 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 28.08.23 оголошено перерву в судовому засіданні під час розгляду справи № 908/1410/23 по суті спору до 13.09.23 о/об 11 год. 30 хв.

В судове засідання 13.09.23 представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства.

У засіданні 13.09.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом проголошено рішення у справі по суті спору.

Позов обґрунтовано тим, що в порушення умов договору на закупівлю послуг №5551-О (ДК-021:2015-55510000-8 послуги їдалень, організація харчування дітей у закладах освіти Олександрівського району лот 5) від 17.02.21 не відшкодував понесені позивачем витрати про оплаті комунальних послуг та спожиту електричну енергію. Сума збитків. Яку відповідач зобов`язався відшкодувати (компенсувати) відповідно до п.п.6.3.15.,6.3.28, 6.3.29, 7.3. договору та додаткової угоди № 5 від 31.12.2021 неоплачена і складає - 334 236,21 грн.

У судовому засіданні 13.09.23 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1410/23 господарським судом на єдину відому адресу відповідача в порядку ст. ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлялись всі ухвали господарського суду (про відкриття провадження, про відкладення підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, про оголошення перерви в судовому засіданні).

Ухвали, які надсилались господарським судом на адресу відповідача повернулись у зворотньому напрямку на адресу суду із відміткою відповідного відділення Укрпошта - за закінченням терміну зберігання.

Згідно із ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/1410/23.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.21 між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради /замовник/ та ТОВ «ЛЮКС-СНАБ» /виконавець/ укладено договір про закупівлю послуг №5551-О (далі за текстом договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується у 2021 р. надати послуги зазначені у п. 1.2. договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п.2.1. договору, виконавець повинен надати послуги, якість яких відповідатиме умовами тендерної документації, умовам цього Договору та вимогам діючих нормативно-правових актів. Строк надання послуг з лютого по грудень 2021 (п. 5.1. Договору) Місце надання послуг з харчування дітей: 11 закладів освіти Олександрівського району м. Запоріжжя (згідно з переліком пункту 5.2. Договору).

Додатковою угодою № 5 від 31.12.21 до договору строк надання послуг харчування дітей пролонгований до 31.03.22.

Пунктом 6.3.28. договору передбачено, обов`язок виконавця відшкодувати вартість спожитої електричної енергії та комунальних послуг виконавцем на підставі наданих Замовником (або його представником) рахунків.

Згідно з п. 6.3.29 договору, виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику 50% вартості вивезення твердих побутових відходів у місяць ( з розрахунку кількості робочих (навчальних) днів) закладу освіти за цінами, що діють на дату вивезення відходів.

Як свідчать матеріали справи та вказується позивачем в позовній заяві, ним були укладені наступні договори по яким були понесені збитки (витрати) по оплаті комунальних послуг, спожитої електричної енергії, розподіл (передачу) електроенергії.

09.12.21 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (замовник) та ТОВ «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (виконавець) було укладено договір № 202101241.

Згідно з п.п.1.1.,1.2. цього договору замовник доручає, а виконавець надає йому послуги з поводження з побутовими відходами накопичених у замовника на умовах договору, по об`єктах: учбові та дошкільні навчальні заклади підпорядковані територіальному відділу освіти Олександрівського району (Додаток № 1).

22.02.22 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (замовник) та ТОВ «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (виконавець) було укладено договір № 202101661.

Згідно з п.п.1.1.,1.2. цього Договору замовник доручає, а виконавець надає йому послуги з поводження з побутовими відходами накопичених у Замовника на умовах Договору, по об`єктах: учбові та дошкільні навчальні заклади підпорядковані територіальному відділу освіти Олександрівського району (Додаток № 1).

Пунктом 2.1. передбачено, що загальний обсяг перевезень за цим договором складається із загальної фактичної кількості вивезених відходів протягом дії цього Договору згідно виставлених рахунків та актів наданих послуг.

25.01.21 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (споживач) та Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго» (оператор системи) було укладено договір № 12103.

Пунктом 1.1. цього Договору встановлено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи, згідно з «Заявкою-приєднання» (Додаток № 1). В цьому додатку №1 наведені точки комерційного обліку за об`єктами (заклади освіти Олександрівського району м. Запоріжжя) споживача.

Пунктом 2.3. передбачено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків».

21.02.22 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (споживач) та Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго» (оператор системи) було укладено договір № 12103 на тих же умовах, що і попередній договір з цим ОСР.

Також, 12.02.21 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (споживач) та філією «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця» було укладено договір № ЕЕЦ-21-01-02-4098 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

04.03.22 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (споживач) та філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця» (оператор системи) було укладено договір № ЕЕЦ- 21-01- 02-4168 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

30.11.21 територіальним відділом освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Споживач) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) було укладено договір № 12103 про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктами 1.1,2.1 цього Договору передбачено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії Постачальником, як товарної продукції споживачу, а Споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата визначена в заяві - приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору.

Розрахунок ціни за спожиту електричну енергію визначений в Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

12.05.22 департаментом освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Споживач) та ДПЗД «Укрінтеренерго» було укладено договір № 05-01 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Позивач вказує, що відповідно до вказаних договорів, в період надання послуг з харчування дітей по 29 об`єктам закладів освіти Олександрівського району м. Запоріжжя, (в які входять 11 закладів освіти вказані в договорі на закупівлю послуг їдалень № 5551-0 від 17.02.21) зазначених в цих договорах за період з січня 2022 р. по березень 2022 р. позивач поніс витрати (збитки) по сплаті комунальних послуг та оплаті спожитої електричної енергії, в тому числі витрати за її розподіл (передачу) в сумі - 334 236,21 грн, що підтверджується актами прийому передачі послуг (вивезення твердих побутових відходів), актами прийому - передачі товарної продукції (електроенергії) та банківською випискою та платіжними дорученнями про оплату послуг з вивезення побутових відходів та спожитої електроенергії (її розподіл) (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи.

В позовній заяві зазначено, що з лютого 2021 р. по грудень 2021 р. виконавець відшкодовував замовнику суму витрат за комунальні послуги та спожиту електроенергію згідно договору №5551-О від 17.02.21 в повному обсязі, в період з січня 2022 по березень 2022 позивач поніс витрати по оплаті комунальних послуг та оплаті спожитої електричної енергії, та розподіл (передачу) електроенергії в сумі - 334 236,21 грн. Проте, станом на теперішній час (на дату подання позову до суду), вказана сума збитків, яку Відповідач зобов`язався відшкодувати (компенсувати) відповідно до п.п.6.3.15.,6.3.28, 6.3.29, 7.3. договору на закупівлю послуг № 5551-0 від 17.02.21 та додаткової угоди № 5 від 31.12.21 не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми збитків в примусовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 6.3.15. договору, яким передбачено, що виконавець зобов`язаний компенсувати збиток заподіяний замовнику в результаті невиконання/неналежного виконання цього Договору, відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 7.1. Договору, за невиконання, та/або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У відповідності до п. 7.3. Договору, документально підтверджений збиток, заподіяний виконавцем замовнику невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим Договором, підлягає відшкодуванню Виконавцем у повному обсязі.

До матеріалів справи позивачем надано наступні акти про відшкодування витрат за комунальні та інші послуги згідно договору №5551-О від 17.02.21 п. 6.3.28-6.3.29:

-від 21.03.22 на суму 5551,96 грн,

-від 21.03.22 на суму на суму 991,81 грн,

-від 21.03.22 на суму 110 897,41 грн,

-від 14.02.22 на суму 1274,86 грн,

-від 14.02.22 на суму 140 410,81 грн,

-від 14.02.22 на суму 5314,35 грн,

-від 17.01.22 на суму 62980,16 грн,

-від 17.01.22 на суму 549,31 грн,

-від 17.01.22 на суму 6265,54 грн.

Зазначені акти підписані відповідачем з позначкою «не згоден» без надання будь-яких заперечень щодо нарахованих сум чи будь-яких контр розрахунків.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по відшкодуванню понесених позивачем витрат, останнім було надіслано відповідачеві вимогу за вих. №07.01-19/126 від 09.02.23 про сплату заборгованості у сумі 334 236,21 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що в якості правових підстав позову позивач посилається на ст. 623 ЦК України згідно з приписами якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. (2) Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. (3) При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (4).

За приписами ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2).

У даному випадку, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, позивачем не обґрунтовано в чому саме полягають понесені ним збитки. Натомість, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спір по суті стосується відшкодування (повернення) витрат позивача по оплаті спожитої електричної енергії та вивезення сміття.

Тобто, позивачем невірно визначено правову природу відносин, які склались.

Зокрема, згідно з приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або ін. вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі суду не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як вже зазначалось в тексті цього рішення, пунктами 6.3.28. та 6.3.29 договору №5551-О від 02.05.22 передбачено, обов`язок виконавця відшкодувати вартість спожитої електричної енергії та комунальних послуг виконавцем на підставі наданих Замовником (або його представником) рахунків, а також 50% вартості вивезення твердих побутових відходів у місяць (з розрахунку кількості робочих (навчальних) днів) закладу освіти за цінами, що діють на дату вивезення відходів.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного договору, сторонами не визначено порядку оплати (відшкодування) таких витрат.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідна вимога за вих. №07.01-19/126 від 09.02.23 була надіслана позивачем відповідачу 09.02.23.

У відповідності до вимог до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи даний спір судом враховано правовий (ві) висновок (ки), викладений (ні) Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.21 у справі №66_2/397/15-ц.

Так, зокрема, згідно із вказаним правовим висновком, ст. 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя, згідно із стандартами ЄСПЛ, вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»)…

З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту суди повинні зважати і на його ефективність в контексті ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 р. у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватись всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного надає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України і цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаній статті …

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України…

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права…

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні…

При ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову…

У … процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень процесуального кодексу, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципуnovit curia.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору…

Посилання позивачів у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню в такій справі, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд при вирішенні справи враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99)…

Наявність повноти судового захисту залежить від дій саме суду, який … має справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістом процесуального кодексу … мають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, здійсненої позивачами, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.

Суд, який розглядає справу, має право і зобов`язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини …».

Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість застосування до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі, саме положень ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, якими закріплено обов`язок сторони виконувати зобов`язання за договором належним чином.

Матеріалами справи доведено, що позивачем понесено витрати на оплату комунальних послуг (вивезення сміття) та спожитої електричної енергії на суму 334 236,21 грн, а відповідачем, в свою чергу, не виконано зобов`язання по відшкодуванню позивачеві понесених витрат. При цьому, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування. Також відповідачем не надано до суду доказів оплати чи правомірності своїх дій щодо такої не оплати.

За викладених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та, як наслідок, про задоволення позову з підстав викладених у тексті цього рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-СНАБ (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А, код ЄДРПОУ 39459279) на користь департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 37573094) заборгованість (невідшкодовані комунальні послуги та спожиту електричну енергію (її розподіл) у сумі 334 236 (триста тридцять чотири тисячі двісті тридцять шість) грн 21 коп. на розрахунковий рахунок №UA318201720344210014000078525 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422). Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-СНАБ (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А, код ЄДРПОУ 39459279) на користь департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 37573094) судовий збір у розмірі 5 013 (п`ять тисяч тринадцять) грн 54 коп. на розрахунковий рахунок №UA 048201720344260017000078446 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573094). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.09.23.

Суддя В.Л. Корсун