Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/11153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/11153/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» (вул. Янтарна, 5-В, м. Київ, 03170; ідентифікаційний код 40884096)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортисгруп Україна» (вул. Князів Острозьких, 36, кв. 23, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 37264477)

про стягнення 87 136, 48 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» (далі за текстом - ТОВ «ПК Укрпромпостач», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортисгруп Україна» (далі за текстом - ТОВ «Фортисгруп Україна», Відповідач, Покупець) про стягнення 87 136, 48 грн. заборгованості за договором поставки № 110/03-ВД від 31.03.2020 (далі за текстом - Договір), яка складається із суми основного боргу - 50 065, 30 грн, пені - 21 192, 02 грн, інфляційних втрат - 13 829, 91 грн та 3 % річних - 2 049, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору за період з 07.05.2020 по 28.02.2022 здійснено відпуск товару Відповідачу на загальну суму 3 205 301, 80 грн, що підтверджується електронними накладними, в той час як Відповідачем оплачено лише 3 155 236, 50 грн згідно наданої банківської виписки, що відповідно свідчить про існування у останнього заборгованості в розмірі 50 065, 30 грн.

Так, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено строки оплати Товару, поставленого Позивачем за період з 31.12.2021 по 28.02.2022 у зв`язку з чим Позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 17.07.2023 направлялася на офіційну адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105494530100, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 910/11153/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.03.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати паливо відповідно до умов даного Договору.

Постачальник організовує заправлення автотранспорту Покупця на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 1 (пункт 2.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору закріплено перелік транспортних засобів Відповідача.

Згідно пункту 2.5. Договору кількість відпущеного палива фіксується у відомості, що ведеться безпосередньо на АЗС.

Також одержання палива підтверджується даними видаткових накладних (пункт 2.6. Договору), які згідно пункту 2.9. Договору Постачальник зобов`язується оформлювати та надавати Покупцю в електронному форматі.

Покупець зобов`язується протягом 3 робочих днів «Затвердити» надану в електронному форматів видаткову накладну. В разі порушення Покупцем даного зобов`язання видаткова накладна вважатиметься «Погодженою» (пункт 2.10 Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі протягом 7 банківських днів з моменту виписки такого рахунка.

У випадку порушення Покупцем строку оплати за паливо, передбаченого пунктом 3.1. Договору, Постачальник має право вимагати у Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.2. Договору).

Згідно пункту 9.9. Договору останній набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Також вказаним пунктом передбачено автоматичну пролонгацію Договору.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, в період виконання Договору Позивачем здійснено відпуск товару Відповідачу на суму 3 205 301, 80 грн, в той час як Відповідачем сплачено отриманий товар не повністю, що призвело до утворення заборгованості в розмірі - 50 065, 30 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, заявлена до стягнення сума основного боргу складається із залишкової суми (несплаченої) в розмірі 7 555, 30 грн відпущеного товару згідно видаткової накладної № 14864 від 31.12.2021 на суму 65 198, 40 грн

Також Позивачем здійснено поставку товару згідно видаткової накладної № 361 від 15.01.2022 на суму 2 750 грн, № 908 від 31.01.2022 на суму 5 880 грн та № 1495 від 15.02.2022 на суму 22 785 грн.

Згідно наданої Позивачем роздруківки із програми M.E.Doc вказані вище електронні видаткові накладні надсилалися Відповідачу та були затверджені Відповідачем, окрім накладної № 1495 від 15.02.2022 на суму 22 785 грн., яка містить відмітку «доставлено контрагенту» однак не містить зауважень та претензій Відповідача в цій частині.

Також Позивачем до матеріалів позову надано видаткову накладну № 1808 від 28.02.2022 на суму 11 095 грн, яка містить електронно-цифрові підписи директорів Позивача та Відповідача.

Згідно надано Позивачем акту звіряння за період з 01.01.2022-30.06.2022 Відповідачем визнано факт існування заборгованості за Договором в розмірі 50 065, 30 грн.

На підтвердження факту здійснення Відповідачем часткових оплат за Договором Позивачем надано інформацію про надходження коштів від Відповідача.

Відтак, Позивач вказує, що граничний строк для оплати партії нафтопродуктів за період з 31.12.2021 по 28.02.2022 становить 28.02.2022, який Відповідачем пропущено чим водночас допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку з чим Позивачем за період з 28.02.2022-28.02.2023 здійснено нарахування пені в розмірі 21 191, 02 грн, а за період з 28.02.2022 - 10.07.2023 3 % річних - 2 049, 25 грн та інфляційні втрати - 13 829, 91 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем умов Договору та здійснення повної оплати за відпущений йому товар або ж інших доказів задля спростування заявлених Позивачем вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором поставки та надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із врахуванням викладеного вище та встановленого судом, а також з огляду на положення пункту 2.10. Договору суд дійшов висновку, що у Відповідача станом на дату звернення до суду з позовом існує заборгованість за Договором в розмірі 50 065, 30 грн у вигляді отриманого, однак не сплаченого товару (палива), що відповідно свідчить про обґрунтованість вимог Позивача в цій частині.

При цьому судом враховано відсутність заперечень Відповідача та доказів того, що відпущена за спірний період продукція не відповідає вимогам щодо якості, обсягу, тощо.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до часттини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору, однак враховуючи положення розділу 3 Договору, відсутність рахунків, на якій міститься посилання в пункті 3.1. Договору, судом не вбачається за можливе встановити, що прострочення виконання грошового зобов`язання у Відповідача почалося з 28.02.2022, при тому що у вказаний день відбулася остання поставка товару (відпуск палива) згідно видаткової накладної № 1808 від 28.02.2022.

Відтак, суд не погоджується із нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат в силу необґрунтованості останніх, що відповідно свідчить про неможливість їх стягнення з Відповідача.

Що стосується заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні докази:

- договір № 04-07 про надання правової допомоги від 04.07.2023, пунктом 4.1. якого закріплено перелік послуг адвоката та відповідно вартість останніх;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.07.2023 на суму 5 500 грн;

- довіреність від 04.07.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7657/10 від 19.04.2019.

Суд вказує, що акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.07.2023 на суму 5 500 грн підписаний представниками сторін, що відповідно свідчить про належне виконання адвокатом послуг на вказану суму та у зазначених обсягах, а також прийняття таких послуг клієнтом (Позивачем) та виникнення у нього обов`язку з їх оплати.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача щодо заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене вище, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів на пітвердження понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 5 500 грн, а не 9 500 грн як зазначається у прохальній частині позову, суд дійшов висновку, що Відповідачем підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 160, 09 грн із врахуванням часткового задоволення позову та відповідно до положень пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання за Договором, однак Позивачем не доведено належними доказами факту допущення Відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання з 28.02.2022, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортисгруп Україна» (вул. Князів Острозьких, 36, кв. 23, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 37264477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» (вул. Янтарна, 5-В, м. Київ, 03170; ідентифікаційний код 40884096) суму основного боргу - 50 065 (п`ятдесят тисяч шістдесят п`ять) грн 30 коп, судовий збір - 1 542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) грн 12 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн 09 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У відшкодуванні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 25.09.2023

Суддя Антон ПУКАС