Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/10552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/10552/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінара Енерджи» (вул. Кошова, буд. 122, прим. 57/6, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл., 08141; ідентифікаційний код 41400774)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрол Сервіс» (вул. Антоновича, буд. 5-А, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 43089265)

про стягнення 700 000 грн,

Представники сторін:

від позивача: Стеценко Олексій

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінара Енерджи» (далі за текстом - ТОВ «Пінара Енерджи», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрол Сервіс» (далі за текстом - ТОВ «Юрол Сервіс», Відповідач) про стягнення 700 000 грн як безпідставно набутих.

Позивачем за результатами домовленості підготовлено та направлено Відповідачу на погодження та підписання договори субпідряду № М8/14-ЗВК від 11.10.2021, № НМП/205-П від 12.01.2022 та № ПМ1/703-П від 13.01.2022, які не були підписані сторонами однак бухгалтерія Позивача помилково вважаючи, що такі договори укладені здійснила перерахування коштів в розмірі 700 000 грн, які Позивач просить суд стягнути на підставі 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) як такі, що набуті Відповідачем без достатньої правової підстави.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 07.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 07.08.2023 підготовче засідання відкладено на 28.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 28.08.2023 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2023.

У судовому засіданні 25.09.2023 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, які Позивач просив суд задовольнити.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.

Суд зазначає, що вказані вище ухвали надсилалися на офіційну адресу Відповідача, однак конверти повернулися на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 у справі № 910/10552/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, заслухавши вступні слова представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 25.09.2023 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно доводів Позивача, які не заперечуються Відповідачем, між сторонами досягнуто усної домовленості по виконанню:

- комплексу робіт з прокладання зовнішніх мереж водопостачання В-1. Реконструкція 4ПГ на об`єкті: «Поліпшення нежитлової будівлі літ. «А», казарма, пам`ятки архітектури та містобудування національного значення «Миколаївські ворота з прилеглими будівлями» (охор. № 867/24) з пристосуванням під багатофункціональний комплекс на вулиці Мазепи Івана, б. 1 у Печерському районі м. Києва»;

- робіт з улаштування тимчасових зовнішніх мереж К1 на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального адміністративно-громадського комплексу з апартаментами, вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Івана Мазепи, 1 у Печерському районі м. Києва»;

- робіт з улаштування зовнішніх мереж водопостачання (В-1), каналізації (К1) та дощової каналізації (К2) з метою здійснення реставрації об`єкту «Реставрація з пристосуванням під адміністративний центр, як частина реалізації проекту Інноваційного розвитку території на вул. Московська, 8 корпус № 14, літ «Я» у Печерському районі м. Києва».

Згідно доводів Позивача, ним за результатами домовленості підготовлено та направлено Відповідачу на погодження та підписання договори субпідряду № М8/14-ЗВК від 11.10.21, № НМП/205-П від 12.01.22 та № ПМ1/703-П від 13.01.22., однак дані договори так і не підписані сторонами.

Суд вказує, що Позивачем не надано доказів на підтвердження існування проектів вказаних вище договорів та їх направлення на адресу Відповідача.

Так, Позивач стверджує, що між сторонами не досягнуто згоди щодо укладення договорів підряду (враховуючи характер спірних правовідносин), в тому числі і щодо їх істотних умов, а відтак такі договори є неукладеними та не породжують для сторін жодних зобов`язань.

Однак, згідно доводів Позивача, бухгалтерія останнього помилково вважаючи, що вищевказані договори є укладеними, сплатила Відповідачу авансові платежі у розмірі 700 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 3576 від 13.10.2021 у розмірі 400 000,00 грн., платіжного доручення № 4155 від 14.01.2022 у розмірі 80 000,00 грн., платіжного доручення № 4156 від 14.01.2022 у розмірі 70 000,00 грн. та платіжного доручення № 4243 від 26.01.2022 у розмірі 150 000,00 грн.

Так, Позивач стверджує, що зазначені вище кошти набуті Відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак на підставі статті 1212 ЦК України підлягають поверненню Позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію № 05/05-38 від 05.05.2023 про необхідність повернення сплачених коштів, однак Відповідач не отримав дану претензію (за закінченням терміну зберігання), а кошти відповідно станом на дату звернення до суду з позовом не повернуто.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача щодо заявлених позовних вимоги, в тому числі і доказів повернення спірної суми Позивачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене вище, враховуючи доводи Позивача, які не спростовані Відповідачем та те, що в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами договорів субпідряду, в тому числі і досягнення між сторонами згоди щодо їх істотних умов, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правової підстави у Відповідача задля отримання від Позивача коштів в розмірі 700 000 грн та їх зберігання, що відповідно свідчить про виникнення у останнього обов`язку повернути спірні кошти.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин та те, що Позивач звертався до Відповідача із досудовою претензією, яку Відповідачем не отримано виключно із його суб`єктивної поведінки, суд дійшов висновку, що зобов`язання у Відповідача щодо повернення Позивачу коштів в розмірі 700 000 грн станом на дату звернення до суду з позовом є таким, що настало.

При цьому судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.03.2019 по справі № 911/3142/19, якою визначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та з огляду встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідач є таким, що набув та зберігає грошові кошти Позивача в розмірі 700 000 грн без належних на те правових підстав, що відповідно є підставою для їх повернення, а відтак і свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу наразі судом не здійснюється оскільки у судовому засіданні 25.09.2023 представник Позивача зазначив про необхідність подання додаткових доказів у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінара Енерджи» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрол Сервіс» (вул. Антоновича, буд. 5-А, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 43089265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінара Енерджи» (вул. Кошова, буд. 122, прим. 57/6, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл., 08141; ідентифікаційний код 41400774) кошти в розмірі 700 000 (сімсот тисяч) грн, судовий збір в розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 27.09.2023

Суддя Антон ПУКАС