Рішення

від 21.09.2023 по справі 912/1192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокуСправа № 912/1192/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1192/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа", вул. Велика Перспективна, 13/16, м. Кропивницький, 25006

про стягнення 346 111,78 грн

за участю представників:

від позивача - Міненко В.М., адвокат, довіреність №04/08-2022/3 від 04.08.2022 (у режимі відеоконференції);

від відповідача - Шмуйло А.Д., адвокат, ордер серії АІ№1438028 від 07.08.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9718/10 від 18.02.2021 (у режимі відеоконференції);

від відповідача - Яценко Т.І., директор, виписка з ЄДР;

слухач - Котляренко А.В., паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області 14.06.1996.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" про стягнення 1 083 651,41 грн, з яких: 748 440,98 грн основного боргу, 136 706,18 грн пені, 23 659,47 грн 3% річних, 174 844,78 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу від 26.11.2021 № 101/ПГ-2980-К в частині своєчасної сплати за спожитий природний газ.

Ухвалою від 10.07.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1192/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25.07.2023, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

В підготовчому засіданні 25.07.2023 оголошено перерву до 05.09.2023.

08.08.2023 на офіційну електронну адресу суду (з КЕП) (поштою 11.08.2023) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначає, що заборгованість за спожитий газ у розмірі 748 440,98 грн сплачено до подання позову і відкриття провадження у даній справі (12.06.2023), що підтверджується платіжною інструкцією №83 від 12.06.2023, а відтак провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 748 440,98 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. При цьому, відповідачем зазначено, що донараховані штрафні та інші санкції становлять майже половину від суми основного боргу сплаченого позивачем, у зв`язку з чим відповідач не погоджується із заявленими вимогами в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки несвоєчасна сплата була зумовлена виключними обставинами, а тому вважає їх надмірними і неправомірними з тими негативними наслідками, які поніс позивач через несвоєчасну сплату заборгованості за поставлений газ.

Крім того, 08.08.2023 разом з відзивом на позов відповідачем подано клопотання про зменшення додатково нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90%, тобто до 33 521,05 грн.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що виникнення проблем зі своєчасною сплатою за поставлений природний газ пов`язане з початком повномасштабної війни в Україні. Також зазначає, що до повномасштабної війни основним джерелом доходу відповідача було надання в оренду приміщень; готельний комплекс не був задіяний у повній мірі оскільки потребував реновації; діяльність готелю була зупинена з кінця 2019 року, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 06.12.2019 року; для запуску роботи готелю і облаштування орендних приміщень відповідачем здійснювалися ремонтні роботи та фактично перед початком війни готель мав запрацювати; тільки протягом 2021 року відповідачем було були зроблені інвестиції у ремонт будівлі на суму 2 113 301 грн; однак після початку війни оренда виявилася недоцільною для орендарів і на сьогоднішній день у будівлі готелю загальною площею 6331,8 м квадратних метрів лишився лише один орендар (стільникова компанія Vodafone), який розміщує на даху готелю вишку і сплачує 6000 грн. /міс; з кінця лютого по травень місяці 2022 року будь-яка господарська діяльність фактично була паралізована; відповідач вимушений був повністю закрити готель для недопущення утворення додаткової заборгованості, оскільки утримання такої будівлі потребувало значних коштів.

Крім того, відповідач вказує про витрати, що становили: заробітна плата 2022 рік - 179 465,09 грн, заробітна плата по липень 2023 року (тільки директор, всіх інших довелося звільнити) - 9 861,25 грн, загалом 189 356,34 грн. ЄСВ 2022 рік - 49 046,37 грн., ЄСВ по липень 2023 року - 2 695,00 грн, загалом: 51 741,37 грн. ПДФО 2022 рік - 40 932,47 грн., ПДФО по липень 2023 року - 2 205,00 грн, загалом: 43 137,47 грн. Військовий збір 2022 рік - 3 344,09 грн, військовий збір по липень 2023 року - 183,76 грн, загалом: 3 527,85 грн. Плата за землю 2022 рік - 344 542,00 грн, плата за землю по липень 2023 року - 228 557,00 грн, загалом: 573 099 грн, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахункам.

У зв`язку з чим, відповідач не мав можливості сплачувати за газ у такому розмірі. Борг перед Позивачем було сплачено за рахунок запозичених коштів - наданої відповідачу фінансової допомоги.

17.08.2023 на офіційну електронну адресу суду (з КЕП) від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтвердив факт надходження від відповідача коштів в сумі 748 440,98 грн, у зв`язку з чим вказав про намір подання до наступного судового засідання детального розрахунку позовних вимог та підготовку відповідної заяви з урахуванням платежу здійсненого відповідачем. Щодо стягнення пені та зменшення її розміру зазначив, що сума зобов`язання відповідача з оплати поставленого газу дорівнює 908 44098 грн, а несвоєчасно сплачена сума - 748 440,8 грн, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору становить 136 706,18 грн, що складає менше 19% від несвоєчасно сплаченої суми, а тому не є надмірно великою до несвоєчасно сплаченого боргу відповідача. Щодо нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України зазначив, що розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.199 року за №62-97-р; щодо 3% річних вказує на приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

23.08.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення, за змістом яких відповідач наполіг на зменшенні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

30.08.2022 на офіційну електронну адресу суду (з КЕП) (поштою 01.09.2023) від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з повною оплатою відповідачем основного боргу в сумі 746 440,98 грн, у якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" 136 706,18 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних та 181 317,02 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. Крім того, у зв`язку з зменшенням позовних вимог позивач просить повернути останньому судовий збір у розмірі 11 063,10 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №7364 від 15.06.2023.

Ухвалою від 05.09.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зменшення розміру позовних вимог від 30.08.2023 №39/10-МВ-55/3-23 та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її змісту; повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 11 063,10 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №7364 від 15.06.2023; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/1192/23 на 30 календарних днів; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.09.2023.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" (далі - Споживач) укладено Договір постачання природного газу №101/ПГ-2890-К (далі - Договір, а.с. 11-18), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим Договором становить 57 тис. куб.м, у тому числі по розрахункових періодах, зазначених у таблиці (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 1.4 Договору фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених Постачальником Споживачу протягом строку дії цього.

Згідно з п. 2.6. Договору приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акта приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Як зазначено у п. 3.1. Договору ціна за 1 000 куб.м газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього Договору.

У випадку, якщо обсяг споживання газу в розрахунковому періоді перевищить 10 тис.куб.м, обсяг спожитого газу понад 10 тис.куб.м, підлягає оплаті за ціною, яка розраховується на формулою визначеною у п. 3.1.1. Договору.

Сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті Постачальника, в порядку п. 4.4.6 цього Договору, є обов`язковою для Сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого Споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу Постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору (п. 3.2 Договору).

До ціни газу, визначеної у п. 3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 - 136,576 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м на добу (п. 3.4 Договору).

Споживач зобов`язується сплатити за цим Договором за 1000 куб.м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1 цього Договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4. цього Договору (п. 3.5. Договору).

Положеннями п. 3.6. Договору визначено, що сума платежу за розрахунковий період (далі - сума платежу за газ) визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період, та вартості 1000 куб.м газу, визначеної у п. 3.5. цього Договору.

Оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ - до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю) (п. 3.7. Договору).

При цьому в п. 3.9. Договору узгоджено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акта (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м., остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 Договору.

Згідно з п. 3.8 Договору Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього Договору.

У п. 4.2.1. Договору передбачено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою Сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, Сторона, яка має намір розірвати Договір письмово попереджає про це іншу Сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 10.1.1. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Як зазначено у позові, на виконання умов Договору, Постачальник передав у власність Споживача природний газ (з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу) на загальну суму 908 440,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та рахунками на оплату (а.с. 31-38):

- від грудня 2021 № 29474 на суму 189 924,17 грн;

- від січня 2022 № 333 на суму 361 152,49 грн;

- від лютого 2022 № 2872 на суму 191 226,41 грн;

- від березня 2022 № 4986 на суму 160 039,73 грн;

- від квітня 2022 № 6713 на суму 2 901,02 грн;

- від травня 2022 № 8054 на суму 3 197,16 грн.

Остаточний розрахунок відповідач здійснив з порушенням строків Договору - 12.06.2023.

У зв`язку з зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.08.2023 №39/10-МВ-55/3-23) про стягнення 136 706,18 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних та 181 317,02 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договір в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2021 року до травня 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 908 440,98 грн та між сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу.

Розрахунок за отриманий природний газ відповідач здійснив з порушенням строків визначених п. 3.9. Договору.

Вказані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

28.10.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу від 28.10.2022 №119/4.3-18233-2022 про сплату заборгованості, що залишена без відповіді та задоволення.

Судом перевірено розрахунки позивача (а.с. 20-23), та встановлено, що нарахування 136 706,18 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних та 181 317,02 грн інфляційних втрат за спірні періоди позивачем здійснено арифметично правильно, з дотриманням вимог діючого законодавства України, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 136 706,18 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних та 181 317,02 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем під час розгляду справи подано клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90%, тобто до 33 521,05 грн. До вказаного клопотання додано докази на підтвердження існування обставин для зменшення судом штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, слід зазначити, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а тому їх стягнення з відповідача має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (пені та штрафу), так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

Господарський суд зазначає, що зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачено положеннями чинного законодавства, а можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою Великої Палати Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18, яку суд не застосовує в даному випадку з огляду на те, що в справі №902/417/18, позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми, який був значно більший 3% річних (договірний розмір річних), а у даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (розмір річних передбачений нормою права), у зв`язку з чим, спірні правовідносини у справах не є подібними.

Разом з тим, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені вище норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №904/6250/19 звертав увагу, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що застосоване в статті 233 ГК України та частині 3 статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зменшення заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.

Згідно з частиною 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Як вже зазначено у поданому клопотанні відповідач проінформував суд про фінансово-економічну діяльність ТОВ "ГК "Європа" за 2021 - 2022 роки, а викладені у клопотанні обставини підтвердив оборотно-сальдовою відомістю по рахунках.

Суд враховує, що основний борг повністю оплачено відповідачем.

Крім того, отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судом як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника (відповідна позиція є усталеною і міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 14.04.2021 у справі №923/587/20). Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

До того ж, судом враховано, що позивачем під час вирішення даного спору не надано, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Отже, господарський суд прийшов до висновку, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних витрат та пені компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Господарський суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що пеня є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 28 088,58 грн та 181 317,02 грн інфляційних втрат, які в певній мірі компенсують втрати позивача від прострочення, господарський суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50%, а саме до 68 353,09 грн пені.

В цій частині позовні вимоги про стягнення пені задовольняються судом.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" підлягає стягненню 68 35309 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних та 181 317,02 грн інфляційних втрат. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, у разі зменшення судом розміру неустойки, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 13/16, код ЄДРПОУ 32892432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) кошти в розмірі 277 758,69 грн, в тому числі: 68 353,09 грн пені, 28 088,58 грн 3% річних, 181 317,02 грн інфляційних втрат, а також 5 191,68 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116), Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Європа" (вул. Велика Перспективна, 13/16, м. Кропивницький, 25006).

Повне рішення складено 27.09.2023.

Суддя Г.Б. Поліщук