Рішення

від 19.09.2023 по справі 914/531/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 Справа № 914/531/23

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Інвестиційна компанія Форум», м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «Колектпро», м. Київ,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі А. Мацейко.

Представники сторін:

від позивача: Кулик А.Я.,

від відповідача: Вовк У.Я.,

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУД ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 08.02.2023 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Львівської міської ради до Приватного підприємства «Інвестиційна компанія Форум» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 46а, шляхом знесення самочинно збудованого приміщення магазину площею 120,6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.) з припиненням права приватної власності ПП «ІК «Форум» на самочинно збудоване приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у державному реєстрі права власності на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 120,6 кв.м. за ПП «ІК «Форум» по вул. Куліша, 46а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 39108204611, номер запису про право власності: 10307139). При цьому, власником земельної ділянки по вул. Куліша, 46а у м.Львові є Львівська міська рада, а споруда є самочинним будівництвом, адже згоди на будівництво власник земельної ділянки не надавав. Крім того, Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність земельної ділянки по вул.Куліша, 46а у м.Львові після 18.12.2013 і не погоджувала розміщення на вказаній земельній ділянці будь-яких споруд. Проведення первинної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на приміщення магазину було незаконним, адже в останнього був відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди землі від 22.06.2009 № Г-793 закінчився 18.12.2013, і на момент такої реєстрації права власності на будівлю були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 лютого 2023 року справу № 914/531/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 20.02.2023 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

25.04.2023 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№10121/22). У відзиві на позов відповідач зазначав, що договір оренди землі від 22.06.2009 укладено до 21.06.2014, цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. Спірні нежитлові приміщення, прийняті в експлуатацію шляхом реєстрації 14.03.2014 ДАБК у Львівській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЛВ 143140730709, є нерухомим майном, право власності на яке зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а, отже, не є самочинним будівництвом. Контролюючими органами не було встановлено жодних порушень у частині зведення спірного об`єкту нерухомості. Компанія набула право власності на нерухомість на підставі акту приймання-передачі внеску до статутного капіталу ПП «ІК «Форум», який не визнаний недійсним; правочини щодо спірного майна не порушують публічного порядку. Просив відмовити у задоволенні позову.

24.05.2023 позивач надав суду інформацію щодо осіб, які були попередніми власниками нерухомого майна, законність реєстрації та набуття права власності щодо якого оспорюється, - ОСОБА_1 та ПП «Колектпро».

25.05.2023 відповідач подав письмові пояснення щодо залучення третіх осіб до участі у справі. Вбачав недоцільним їх залучення.

Ухвалою суду від 25.05.2023 суд залучив до участі у справі третіх осіб, відклав підготовче засідання на 08.06.2023 та зобов`язав сторони надіслати третім особам заяви по суті справи, докази про що надати суду. Копія ухвали від 25.05.2023 була надіслана за адресою третіх осіб, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута на адресу суду з відміткою органу зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення сторони та на неї як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання звернення до неї за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України треті особи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. До того ж, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

01.08.2023 позивач подав клопотання про долучення доказів, зокрема, листа Управління державної реєстрації ЛМР №4-2902-7574 від 07.06.2023 про відсутність у матеріалах реєстраційної справи №391082046101 оригіналу договору оренди земельної ділянки Г-793 від 22.06.2009.

08.08.2023 відповідач подав письмові пояснення, де зазначив, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є самостійною підставою для виникнення прав на новостворений об`єкт нерухомого майна, що виключає статус самочинного будівництва. Для проведення державної реєстрації було подано декларацію та договір оренди, який засвідчував виникнення речових прав на земельну ділянку.

Протокольною ухвалою від 08.08.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023. Явка третіх осіб обов`язковою не визнавалась.

Представник позивача у судове засідання 19.09.2023 з`явився, вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив вимоги задоволити.

У судове засідання 19.09.2023 представник відповідача з`явився, проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа 1 та 2 у судове засідання не з`явились, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертались, правом на подання пояснень по суті спору не скористались.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки позиція позивача та відповідача чітко відображена у документах по суті справи, а треті особи у підготовчі засіданні та судове засідання не з`являлись, із заявами та клопотаннями до суду не звертались, пояснень щодо спору не подали, хоча були повідомлені про наявність такого спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідних учасників, адже явка третіх осіб у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

22 червня 2009 року між ФОП Лисаком І.М. та Львівською міською радою укладено договір оренди землі, у якому зазначено, що на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 09.04.2009 року №2606 «Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311», ОСОБА_1 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) терміном до 18.12.2013 року (п.8 договору). Відповідно до пункту 3 договору в оренду передавалась земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна. Умови використання земельної ділянки погоджено сторонами у п.15-17 договору. Так, земельна ділянка передавалась для обслуговування малої архітектурної форми. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним використанням - землі комерційного використання. Умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки. 22.06.2009 Львівською міською радою та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди для обслуговування малої архітектурної форми строком на 5 років до 18.12.2013.

Оригінали даного договору з додатками та акт прийому передачі представник позивача представив у судове засідання і суд його оглядав під час дослідження доказів (копії даних документів - а.с.80-86 Т.1).

У матеріалах справи також міститься копія договору оренди землі від 22.06.2009 (а.с.88-91 Т.1), у якому окремі пункти умов відрізняються від оригіналу. Зокрема, вказано, що ділянка передається для обслуговування магазину (п.1,15 договору), а строк дії - до 21.06.2014 (п.8 договору).

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач акцентував увагу, у тому числі на тому, що первинна реєстрація права власності на магазин відбулася у 2014 році, коли договір оренди ще діяв.

Оскільки у матеріалах містяться копії договору оренди землі, у яких окремі пункти відрізняються, суд запропонував сторонам представити оригінал відповідного договору. З цією метою підготовчі засідання неодноразово відкладалися.

Як уже відзначалося вище, представник позивача надав для огляду оригінал договору оренди землі з додатками та актом приймання передачі (ділянка для обслуговування МАФу; строк дії - до 18.12.2013; копія даного договору та акту на а.с.80-86 Т.1).

Оригіналу договору оренди землі, за яким ділянка передавалася для розміщення магазину на строк до 21.06.2014 (копія даного договору на а.с.88-91 Т.1) і відповідного акту приймання передачі на такий ж строк сторони не надали.

У відповідь на адвокатський запит представника відповідача управління державної реєстрації ЛМР повідомило (відповідь від 16.06.2023), що на зберіганні в управлінні знаходяться документи паперової форми реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , по яким проводилися реєстраційні дії. Проте, станом на 16.06.2023 документи вказаної реєстраційної справи, в яких знаходиться оригінал договору оренди землі від 22.06.2009 на зберігання до управління не передавався (а.с.215 Т.1). Аналогічну відповідь 07.06.2023 надало управління державної реєстрації на лист юридичного департаменту ЛМР (а.с.220-221 Т.1).

Стаття 91 ГПК України визначає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи зазначене, суд не бере до увагу копію договору оренди землі, у якій визначено, що ділянка передається для обслуговування магазину (п.1,15 договору), а строк дії - до 21.06.2014 (п.8 договору) (а.с.88-91 Т.1).

14.03.2014 року Інспекцією ДАБК у Львівській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ЛВ 143140730709.

23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 23352578, виданого 23.06.2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Бірак Є. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23.06.2014 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м. (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3910820460101, номер запису про право власності 6101685.

Право власності ПП «Колектпро» виникло на підставі рішення зборів власників підприємства про прийняття ОСОБА_1 до складу власників підприємства, прийняття у власність підприємства нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 , як внесок ОСОБА_1 , що оформлено протоколом № 01/06 від 26.06.2014. На підставі акту приймання-передачі від 27.06.2014 та грошової оцінки майна, ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ПП «Колектпро» приміщення магазину. На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 31.07.2014 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Тугановою Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14824249 щодо реєстрації права власності ПП «Колектпро» на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6518937.

У подальшому, рішенням власника ПП «Колектпро» №01/07 від 01.07.2015 створено ПП «ІК «Форум» та для формування його статутного капіталу вирішено передати нежитлові приміщення магазину по АДРЕСА_1 (протокол №1 від 01.07.2015 року). Згідно акту приймання-передачі від 03.07.2015 та грошової оцінки майна, нежитлове приміщення передано до статутного капіталу інвестиційної компанії. На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 07.07.2015 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22645896 щодо реєстрації права власності за ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139).

Згідно ухвали Львівської міської ради № 629 від 30.06.2016 року «Про внесення змін до ухвали ЛМР від 23.04.2015 № 4527» зазначена споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки.

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала справа №461/3490/18 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ПП «Колектпро» та ПП «ІК «Форум», за участю третьої особи Галицької районної адміністрації ЛМР про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28.11.2019 у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 рішення Галицького районного суду м.Львова від 28.11.2019 скасовано та прийнято нове рішення - у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №461/3490/18 касаційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково; рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.11.2019 та постанову Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до ПП «Колектпро», ПП «ІК «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазину скасовано, провадження у справі в зазначеній частині закрито. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.112019 та постанову Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на приміщення, скасування його державної реєстрації права власності на це приміщення та зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Повідомлено Львівську міську раду, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до ПП «Колектпро», ПП «ІК «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазину віднесений до юрисдикції господарського суду.

Верховний Суд відзначив, що, з огляду на усталену судову практику, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на приміщення магазину від 23.06.2014 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення цього магазину суди не врахували, що зазначені вимоги не забезпечать усунення порушень спричинених самочинним будівництвом; власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. Тому належним способом захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ПП «Інвестиційна компанія «Форум». У справі, що переглядається, Львівська міська рада позов про приведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину пред`явила до колишнього власника магазину - ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем за такою вимогою.

Відповідно, Львівська міська рада і звернулася до Господарського суду Львівської області з таким позовом до власника будівлі - ПП «ІК «Форум».

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Позивач відзначає, що ОСОБА_1 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) терміном до 18.12.2013 для обслуговування малої архітектурної форми, а також із застереженням щодо самовільної забудови земельної ділянки (п.17 договору).

Далі позивач вказує, що 23.06.2014 відповідачем 1 незаконно зареєстровано право власності на приміщення магазину площею 120,6 к.м., що розташоване на орендованій земельній ділянці. У подальшому відповідач 1 здійснив передачу цього нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Колектпро», а згодом відповідач 2 передав його до статутного капіталу новоствореного підприємства (ПП «ІК «Форум») як його засновник. Незаконна реєстрація нерухомого майна проведена у 2014 році із порушенням вимог чинного законодавства, адже договір оренди землі закінчився 18.12.2013; міська рада не погоджувала розміщення на вказаній ділянці будь-яких споруд; проектна документація на будівництво не розроблялася, інформація у реєстрах про початок будівництва відсутня; зазначена споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки. Реєстрація права власності проведена на підставі декларації ДАБК у Львівській області про готовність об`єкта до експлуатації та договору оренди, який різниться за змістом договору, що дійсно був укладений між сторонами. Відтак, у результаті видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності на приміщення магазину площею 120,6 кв.м, Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою: вул.Куліша, 46а , кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальна площа 0,0125 га. Натомість відповідач безпідставно її використовує і на ній знаходиться незаконно збудована будівля.

Львівська міська рада наголошує, що інформації в реєстрі містобудівної діяльності відсутні будь-які відомості про документи на початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 46а; відповідно до відомостей, які містяться в реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформації про прийняття декларації про готовність об`єкта до експлуатації площею 120,6 кв.м. немає.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Львівська міська рада у відповідності до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, що є комунальною власністю (ст.80 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

На підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 09.04.2009 року №2606 «Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311» укладено договір оренди землі від 22.06.2009, відповідно до умов якого земельна ділянка була передана для обслуговування малої архітектурної форми до 18.02.2013. У п.17 договору містилося застереження щодо самовільної забудови переданої в оренду земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення (п.18 договору).

Сторонами не надано і у матеріалах справи відсутні докази прологації договору. Таким чином, як на момент першої реєстрації права власності на будівлю, так і на момент прийняття рішення у відповідача відсутнє право користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 46а.

Ухвалою Львівської міської ради № 629 від 30.06.2016 року «Про внесення змін до ухвали ЛМР від 23.04.2015 №4527» зазначена споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»). Строк дії договору оренди є однією із істотних його умов.

Як уже відзначалося, у постанові від 21.09.2022 у справі №461/3490/18 Верховний Суд відзначив, що «для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тому, на переконання Верховного Суду, належним способом захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ПП «Інвестиційна компанія «Форум».

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Право чи інтерес особи мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Позаяк, неефективний спосіб захисту не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права в межах одного судового провадження.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах (постанова Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним (ч.4 ст.41 Конституції України).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 і ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.8 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, серед іншого, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Згідно з ч.2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).

Матеріалами справами підтверджується, що об`єкт будівництва містить ряд ознак самочинного будівництва.

Так, за змістом статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Вказана норма є імперативною та визначає загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

У постанові ВП ВС від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зазначено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Крім того, Верховний Суд неодноразово відзначав, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу), а, отже, і предметом цивільно-правового договору (зокрема, див. постанову ВС від 11.11.2019 у справі №554/13971/15-ц).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст.212 ЗК України).

З огляду на те, що будівництво об`єкта нерухомості здійснено без згоди власника землі - Львівської міської ради, яка передавала земельну ділянку не для тієї мети, з якою її було використано та без відповідних дозвільних документів, і на момент державної реєстрації будівлі договір оренди уже не діяв, а інших правовстановлюючих документів на землю не було, тому, таке будівництво є самочинним, а державна реєстрація права власності на таке самочинне будівництво проведена без достатніх правових підстав. Відтак суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого приміщення магазину площею 120,6 кв.м. останнім його власником ПП «ІК «Форум», адже таке будівництво порушує права територіальної громади м.Львова.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 617 від 09.12.2022 на суму 2'481,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Львівської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов`язати усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) за адресою: м.Львів, вул. Кулаша, 46а, шляхом знесення самочинно збудованого приміщення магазину площею 120,6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101) з припиненням права приватної власності Приватного підприємства «Інвестиційна компанія Форум» (код ЄДРПОУ 39873217) на самочинно збудоване приміщення магазину 120,6 кв.м. загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Інвестиційна компанія Форум» (79000, м.Львів, вул.Куліша, 46а; код ЄДРПОУ 39873217) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) 2'481,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя Б. Яворський.