Ухвала

від 27.09.2023 по справі 914/2859/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27.09.2023 р. Справа № 914/2859/23

Суддя Господарського суду Львівської області Долінська О.З.,

розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт», м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019», с. Горішній Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 977 547,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 977 547,16 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 р., справу № 914/2859/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Позивач у поданій позовній заяві та у резолютивній частині позовної заяви за вх. № 3068 від 25.09.2023 р., просить суд відстрочити сплату судового збору за подання позову.

Стосовно вказаного клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Підстави відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може...", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Відтак, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18

Як вбачається із позовної заяви за вх. № 3068 від 25.09.2023 р., позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість та штрафні санкції, тобто предметом спору у даній справі №914/2859/23 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстави для відстрочення сплати судового збору в даному випадку відсутні.

Разом з тим, за змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Така правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 25.03.2021р. у справі №912/3514/20, від 18.05.2021р. у справі №925/677/20.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі №914/2859/23 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Як встановлено судом, позивач, таким чином, не дотримався вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не сплатив судовий збір у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі.

Отже, позивачу слід виправити недоліки позовної заяви, для подальшого належного та об`єктивного розгляду позовної заяви судом.

Відповідно до п. 2 ч.1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України Про судовий збір, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст.4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, який набрав чинності з 1 січня 2023 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як вбачається із резолютивної частини позовної заяви за вх. № 3068 від 25.09.2023 р., позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість та штрафні санкції на загальну суму 977 547,16 грн.

Враховуючи ціну позову у даній справі - 977 547,16 грн., судовий збір за розгляд даної справи повинен становити 14 663,21 грн. (977 547,16 х1,5) і належні докази такої сплати (оригінал платіжного доручення/квитанції про сплату судового збору) позивач повинен долучити суду, що унормовано п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Відтак, позивач не дотримався зазначених вище вимог Закону і до позовної заяви не додав доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Суд інформує позивача про те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позовна заява за вх. № 3068 від 25.09.2023 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт» підписана представником позивача адвокатом Стеблинською О.А., на підтвердження повноважень якої надано ордер на надання правничої (правової допомоги) серії ВН № 1284987 від 19.09.2023 р. У вказаному ордері зазначено, що останній виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги б/н від 19.09.2023 р. Проте копії договору про надання правової допомоги б/н від 19.09.2023 р., на виконання якого був виписаний вказаний ордер, до матеріалів позовної заяви не додано.

За відсутності в матеріалах позовної заяви копії договору про надання правової допомоги б/н від 19.09.2023 р., суд позбавлений можливості достеменно встановити, що адвокат за ордером серії ВН № 1284987 від 19.09.2023 р. наділений повноваженнями, перелік яких визначений ст. 20 Про адвокатуру та адвокатську діяльність, в т. ч. права щодо підпису позовної заяви.

Суд зазначає, що стаття 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, не визначає серед професійних прав адвоката, права підпису позовної заяви. Вказана норма наділяє адвоката повноваженнями лише, щодо складання заяв та їх подання, при цьому, відсутні підстави ототожнювати наведене формулювання із наданням адвокату права підписувати позовні заяви.

Відповідно до частин 1-4, 8 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Беручи до уваги наведене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 977 547,16 грн. необхідно залишити без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 977 547,16 грн. залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Звернути увагу на приписи п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 ГПК України, ч.9 ст.80 ГПК України щодо надсилання іншим учасникам справи копій документів і доказів, що подаються до суду, та надання суду підтвердження такого надсилання (окрім випадків, зазначених в ч.9 ст.80 ГПК України).

4. Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Долінська О.З.