Рішення

від 11.09.2023 по справі 916/1432/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 916/1432/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою малого підприємства «Волна», код ЄДРПОУ 22444192, (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Григорівського десанту, б. 26, кв. 44), пред`явленої до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Літо-Варе», код ЄДРПОУ 35988808, (54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 1, кв. 55), про скасування державної реєстрації права власності на будівлі,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Раковець О.О.

від відповідача - адвокат Іванцов І.А.

Рух справи.

08.05.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

13.07.2023 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрите і призначено розгляд справи по суті на 23.08.2023 року.

04.09.2023 року у судовому засіданні із розгляду справи по суті було оголошено перерву по причині оголошення повітряної тривоги.

11.09.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заяви по суті.

Позивач у позові зазначає, що він є власником нерухомого майна, а саме:

- спального корпусу загальною площею 576,4 кв.м., який розташований у с. Коблеве, Березанський район Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2з;

- їдальні загальною площею 555,5 кв., яка розташована у с. Коблеве, Березанський район Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2и.

Державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно було здійснено на підставі первинного документу - технічного паспорту у грудні 2020 року.

Нерухоме майно знаходиться на земельних ділянках, які перебувають в оренді у позивача з 2015 року на підставі договору оренди землі, укладеного з Коблівскою сільською радою Березанського району Миколаївської області.

13.07.2021 року державну реєстрацію права власності було скасовано наказом Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги відповідача. Позивачем було оскаржено наказ у судовому порядку, але рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій наказ залишений в силі.

Відповідач, оскаржуючи рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем до Міністерства юстиції України, заявляє, що право власності на зазначене нерухоме майно належить саме йому.

Позивач вважає, що державна реєстрація права власності на спальний корпус та їдальню за відповідачем є незаконною і порушує право власності позивача, а тому, підлягає скасуванню. Незаконність державної реєстрації права власності за відповідачем полягає у тому, що засновники відповідача не передавали відповідне нерухоме майно до його статутного фонду.

Відповідач із позовом не погодився і просив відмовити у його задоволенні.

Свою позицію відповідач аргументував тим, що право власності на будівлі за відповідачем було зареєстроване у 2008 році на підставі виданих свідоцтв про право власності, тоді як державна реєстрація права власності за позивачем відбулася у 2020 році на підставі технічних паспортів будівель.

Відповідач вказав, що будівлі спального корпусу і їдальні, про які йдеться мова у позові, належать відповідачу на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які були видані у 2008 році. Також у 2008 році відбулася і державна реєстрація права власності за відповідачем.

За результатами розгляду скарги відповідача наказом Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за позивачем скасоване. У задоволенні позовних вимог про визнання наказу протиправним та його скасування господарським судом м. Києва позивачу було відмовлено, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року у справі 910/2671/22 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. З огляду на те, що позивач не є власником нерухомого майна, то і відповідне право власності не може бути порушене в зв`язку із його відсутністю, що має наслідком і відсутність права на звернення до суду із позовом за його захистом. Відповідач не заперечував того, що нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване за позивачем у 2020 році, є тим самим майном, яке належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтв від 2008 року. Відповідач набув право власності на нерухоме майно законно шляхом внесення відповідного нерухомого майна до статутного фонду відповідача його засновниками під час створення із наступним прийняттям органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності, видачею свідоцтва про право власності та державної реєстрації права.

У відповіді на відзив та запереченні позивач та відповідач підтримали позиції викладені у позові та відзиві.

Заяви і клопотання.

31.05.2023 року до суду надійшла заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

08.06.2023 року електронною поштою до суду надійшла заява представника позивача про зупинення провадження у справі на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. У задоволенні заяви судом відмовлено 13.07.2023 року протокольною ухвалою в зв`язку із відсутністю підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

09.06.2023 року через систему Електронний суд надійшло клопотання представника позивача про забезпечення участі представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке було задоволене ухвалою суду від 09.06.2023 року.

13.06.2023 року через систему Електронний суд надійшло клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату по причині прийняття участі у судовому засіданні по іншій справі. У судовому засіданні у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

13.07.2023 року електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату по причині прийняття участі у судовому засіданні по іншій справі. У судовому засіданні у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

13.07.2023 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 23.03.2023 року судом відмовлено.

22.08.2023 року електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату по причині перебування на лікарняному. 23.08.2023 року у судовому засіданні клопотання представника позивача було задоволене і розгляд справи відкладено на іншу дату.

30.08.2023 року електронною поштою надійшло клопотання представника позивача про забезпечення участі представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке було задоволене ухвалою суду від 01.09.2023 року

06.09.2023 року через систему Електронний суд надійшло клопотання представника позивача про забезпечення участі представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке було задоволене ухвалою суду від 08.09.2023 року.

11.09.2023 року представник відповідача надав у судовому засіданні заяву про залучення завірених копій документів.

Cудом за результатами дослідження доказів та з`ясування позицій сторін встановлено наступне.

Позивач стверджує, що:

- є власником спального корпусу загальною площею 576,4 кв.м., який розташований у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2з;

- є власником їдальні загальною площею 555,5 кв., яка розташована у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2и;

- державна реєстрація права власності за позивачем була здійснена на підставі технічних паспортів, копії яких додані до позовної заяви.

Дослідженням технічних паспортів на нерухоме майно по вул. Кишинівській, 2з та вул. Кишинівській, 2и встановлено, що техпаспорти були складні комунальним підприємством Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації 19.10.2020 року на замовлення позивача.

Згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем зареєстроване право власності на спальний корпус загальною площею 576,4 кв.м., який розташований у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2з та їдальню загальною площею 555,5 кв., яка розташована у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2и. Підставами внесення відповідних записів були рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56031597 від 30.12.2020 року та 56028415 від 30.12.2020 року державного реєстратора Брагара Г.Й. Документами, які були подані для державної реєстрації вказані технічні паспорти, які складені КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 19.10.2020 року. (Зазначені відомості отримані судом 04.09.2023 року в порядку доступу до відповідного державного реєстру.)

Наказом Міністерства юстиції України від 13.07.2021 року №2483/5 задоволено скаргу відповідача від 27.05.2021 року №43-Р у повному обсязі; скасовані рішення від 30.12.2020 року №№ 56031597, 56028415, які прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Г.Й.; анульований доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; виконання наказу покладено на офіс протидії рейдерству та державне підприємство Національні інформаційні системи.

Скасовуючи рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України діяло на підставі положень ч. 3 ст. 26 та підпункту а пункту 2 ч. 6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі 910/2671/22 у позові малого підприємства Волна до Міністерства юстиції України про визнання та скасування наказу відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року у справі 910/2671/22 апеляційну скаргу малого підприємства Волна залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 4. ст. 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на день державної реєстрації - грудень 2020 року) право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, в результаті скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Брагара Г.Й. №№ 56031597, 56028415 від 30.12.2020 року за наказом Міністерства юстиції України право власності позивача на зазначене у позові нерухоме майно, а саме спальний корпус і їдальню, було припинено.

Як було зазначено вище документами, які були подані для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем, стали технічні паспорти.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" технічний паспорт це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Отже, законодавством не передбачено, що технічний паспорт на нерухоме майно може слугувати підставою для державної реєстрації права власності на відповідне нерухоме майно.

Таким чином, на дату розгляду справи по суті за позивачем право власності на зазначене у позові нерухоме майно не зареєстроване, а наявні у позивача технічні паспорти не є документами, на підставі яких виникає право власності.

З огляду на положення глави 29 ЦК України "Захист права власності" захист права власності такими способами як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, витребування майна від добросовісного набувача, визнання незаконним правового акта, що порушує право, належить власникові.

З огляду на те, що позивач не є власником зазначеного у позові майна, а саме спального корпусу загальною площею 576,4 кв.м., який розташований у с. Коблеве, Березанський район Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2з та їдальні загальною площею 555,5 кв., яка розташована у с. Коблеве, Березанський район Миколаївська область, вул. Кишинівська, 2и, у позивача відповідно і відсутнє право на його захист.

Із вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. 236, 237 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2023 року.

СуддяА.П. Алексєєв