Постанова

від 20.11.2007 по справі 5/123-07-2932

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/123-07-2932

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" листопада 2007 р. Справа № 5/123-07-2932

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

          (склад колегії змінено за розпорядженням голови суду № 60 від 12.07.07р.)

          при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко О.О., довіреність № 01/11-16, дата видачі: 01.11.06р.та Зубко Р.Б., довіреність № 01/11-535, дата видачі: 25.04.06р.,

від відповідача: Азанова Ю.В., довіреність № б/н, дата видачі: 10.08.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, м .Одеса  

на рішення господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року

по справі № 5/123-07-2932

за позовом скаржника  

до Житлово-будівельного кооперативу „Швейне об'єднання імені Воровського”, м. Одеса

про зобов'язання укласти договір в редакції позивача

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 р. комунальне підприємство /далі –КП/ „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом /з урахуванням його уточнень / до житлово-будівельного кооперативу /далі –ЖБК/ „Швейне об'єднання імені Воровського” про зобов'язання відповідача укласти п.1, п. 2.1., п. 3.2.5., п. 3.2.7., п. 3.2.11., п. 3.2.13., п.4.1.2, п. 4.1.6., п. 4.2.1., п. 4.2.3., п. 5.1., п. 5.2., п. 5.5., п. 5.6., п. 6.4., п. 7.1.1., п. 7.2.6., п. 11.1., додаток 1, п. 1.3. додатку 2, п. 4 додатку 2, до договору № 3426 від 01.11.2006 року в редакції позивача та відмовити відповідачу в укладанні п. 4.2.5, п. 7.1.3, п. 7.1.4, п. 7.1.5, п. 7.1.6, додатку 5 в редакції запропонованій в протоколі розбіжностей.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що КП „Теплопостачання міста Одеси” не є балансоутримувачем житлового будинку, таким чином виконання відповідних функцій позивачем не є можливим, а також позивач зазначає, що останній є виробником послуг, відповідач є виконавцем послуг, а мешканці будинку кінцевими споживачами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2007 року (суддя Могил С.К.) у задоволенні позову КП „Теплопостачання міста Одеси” про зобов'язання укласти договір в редакції теплопостачальної організації відмовлено повністю.

Судове рішення ґрунтується на тому, що відповідно до статуту ЖБК „Швейне об'єднання імені Воровського” метою діяльності відповідача є обслуговування, ремонт, реконструкція житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК, тобто утримання майна, що знаходиться в спільній сумісній власності членів ЖБК. Отже, відповідач не може надавати послуги з теплопостачання споживачам, оскільки він не є теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 Закону України „Про теплопостачання”. Крім того, відповідно до п. 73 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності”, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, яке підлягає ліцензуванню. Оскільки відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, то й не має права здійснювати даний вид діяльності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, КП „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить означене вище рішення господарського суду Одеської області скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що судом першої інстанції неправильно визначено на підставі ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” коло осіб, які можуть бути споживачами, тоді як згадана норма не заперечує те, що споживачами можуть бути й юридичні особи, які від імені мешканців будинку мають право на укладення відповідних договорів. Помилковим вважає апелянт й висновок суду стосовно того, що відповідач не є балансоутримувачем у житловому будинку, оскільки ЖБК самостійно обслуговує внутрішньобудинкові мережі теплопостачання, а також займається збором коштів на послуги з теплопостачання, веде бухгалтерський облік коштів кооперативу для проведення ремонтів та поточного обслуговування, надає статистичну звітність, здійснює управління майном кооперативу. Крім цього, скаржник вказує на порушення вимог п. 4 ст. 84 ГПК України щодо не надання оцінки по кожній спірній умові договору. До того ж, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги й на те, що відповідач продовжує здійснювати фактичні дії по виконанню спірного договору, що свідчить про прийняття його умов.

У відзиві на апеляційну скаргу ЖБК „Швейне об'єднання імені Воровського” просив залишити рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2007р. без змін, а апеляційну скаргу КП „Теплопостачання міста Одеси” –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії, КП „Теплопостачання міста Одеси” направило відповідачу проект договору № 3246 від 01.11.2006р.. Зазначений договір було підписано ЖБК „Швейне об'єднання імені Воровського” та направлено на адресу позивача із протоколом розбіжностей, які були частково врегульовані між сторонами по справі та 03.04.2007р. було складено відповідний протокол узгодження розбіжностей до договору № 3246 від 01.11.2006р..

Інші умови, запропоновані відповідачем у протоколі розбіжностей до договору, КП „Теплопостачання міста Одеси” не погодило, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо безпідставності позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського кодексу /далі –ГК/ України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів, при цьому Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть у визначених законом випадках затверджувати типові договори. При укладенні деяких господарських договорів сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно із статтею 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими /п.п.2, 7/.

Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати, житлово-комунальну послугу. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.

Відповідно до вимог статті 19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

При цьому, визначені ст. 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку передбачають, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається мешканцями будинку з балансоутримувачем, а у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, а тому посилання місцевого господарського суду щодо відсутності у відповідача обов'язку, як балансоутримувача, укласти договір на постачання гарячої води та опалення з виробником цих послуг є помилковим.

В проекті договору, який позивач просив зобов'язати відповідача укласти, вказаний строк його дії –з 01.11.2006р. по 31.12.2007р.

В процесі розгляду апеляційної скарги представник позивача просив продовжити термін розгляду апеляційної скарги для врегулювання з відповідачем розбіжностей за спірним договором. Відповідач погодився з продовженням строку розгляду апеляційної скарги, тому судова колегія неодноразово відкладала розгляд апеляційної скарги за клопотанням сторін для узгодження між ними розбіжностей за договором. Однак, в судовому засіданні 20.11.2007р. представник позивача повідомив, що сторони не дійшли згоди і переговорний процес щодо умов договору триває.

Відповідно до частини 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Весь час між сторонами діє попередній договір, за яким відповідачу відпускається позивачем теплова енергія, що підтвердили представники обох сторін в судовому засіданні.

Крім того, спірний проект договору був розроблений на підставі Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.1999р. № 307/262, державна реєстрація якого була скасована згідно висновку Міністерства юстиції України № 7/20 від 07.11.2002р..

Отже, проект договору був розроблений з урахуванням Правил, які є не чинними.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією. Постанова набрала чинності з 03.10.2007р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що укладення договору з дати прийняття постанови –20.11.2007р. до 31.12.2007р. не є доцільним. Відтак, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з новим проектом договору з урахуванням Правил користування тепловою енергією, затверджених КМУ від 03.10.2007р. № 1198.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга КП „Теплопостачання міста Одеси” не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2007 р. слід залишити без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2007 р. по справі № 5/123-07-2932 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       Г.П.Разюк

Суддя                                                                                             С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                             М.С. Петров