Рішення

від 27.09.2023 по справі 923/54/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. м. Одеса Справа № 923/54/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом: виконувача обов`язків першого заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області, с.Чулаківка Скадовського району Херсонської області,

до відповідача: Фермерського господарства "Гарт", с. Чулаківка Скадовського району Херсонської області,

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, повернення комунального майна,

за участю представників

від прокуратури - Наумова Т.О.

від позивача - не прибули

від відповідача - Гонтаренко А.К.

19.01.2022 виконувач обов`язків першого заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства "Гарт", в якій просить суд:

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 14 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 5 від 12.02.2014, укладену 13.01.2020 між Чулаківською сільською радою Голопристанського району та фермерським господарством «Гарт».

- Зобов`язати фермерське господарство «Гарт» повернути Чулаківській сільській раді Голопристанського району Херсонської області частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи вартістю 850 000 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі.

Ухвалою від 21.01.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.02.2022. Позивач отримав ухвалу 27.01.2022 відповідно до поштового повідомлення.

Ухвалою від 15.02.2022 розгляд справи відкладено на 22.03.2022.

Однак, справу не було розглянуто через введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану та окупацію м. Херсона.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 змінено територіальну підсудність справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Після деокупації міста Херсон справа передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Литвиновій В.В. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023.

Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи та надання можливості висловити їм актуальну позицію щодо позовних вимог, суд дійшов висновку прийняти справу до свого провадження та розпочати розгляд справи спочатку. Підготовче засідання суд ухвалою від 20.06.20233 призначив на 23.08.2023 з урахуванням перебування судді у відпустці, а також постановив розглянути справу впродовж розумного строку.

Ухвалою від 21.08.2023 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції власними засобами.

Ухвалою від 23.08.2023 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті на 27.09.2023, а також замінено найменування позивача на Чулаківську сільську раду Скадовського району Херсонської області.

Відповідач письмового відзиву не надав.

З огляду на викладене, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Чулаківської сільської ради Голопристанського району № 36 від 30.04.2002 прийнято на баланс сільської ради споруди та об`єкти зрошувальної мережі, які належали КСП ім. Леніна згідно акту прийому-передачі.

12.02.2014 Чулаківською сільською радою Голопристанського району з фермерським господарством «Гарт» укладено договір № 5 оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади с. Чулаківка Голопристанського району.

Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи, яка знаходиться на балансі Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області вартість якої визначена згідно з актом приймання-передачі від 12.02.2014 № 5 і становить згідно грошової оцінки 25 756 грн.

Майно передається в оренду з метою зрошення земельних ділянок.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря.

Орендна плата перераховується Орендодавцю 100 % до місцевого бюджету (п. 3.5 договору).

Строк дії Договору (пункт 10) визначено терміном на 2 роки 11 місяців та починає діяти з 12.02.2014.

Акт прийому-передачі до даного договору складений 12.02.2014, тобто саме з цієї дати комунальне майно передано в оренду.

В подальшому, 12.02.2017 Чулаківською сільською радою Голопристанського району з ФГ «Гарт» укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи №5 від 12.02.2014, відповідно до якої сторони продовжили даний договір на 2 роки 11 місяців, який вступає в дію з 12.02.2017 та діє до 12.01.2020.

13.01.2020 Чулаківською сільською радою Голопристанського району з ФГ «Гарт» укладено додаткову угоду № 14 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи №5 від 12.02.2014, відповідно до якої сторони продовжили даний договір на 2 роки 11 місяців, який вступає в дію з 13.01.2020 та діє до 13.12.2022.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 14 від 13.01.2020, сторони домовились уточнити п. 3.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальної громади села і становить 6 % від грошової оцінки».

Згідно п. 2 додаткової угоди, всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишаються чинними у попередній редакції, і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Відповідно до консультаційного висновку, виданого суб`єктом оціночної діяльності, вартість частини внутрішньогосподарської зрошувальної (меліоративної) системи, яка перебуває в оренді ФГ «Гарт» складає 850 000 грн.

Вищезазначена угода № 14 від 13.01.2020 укладена з порушенням норм цивільного та господарського законодавства, Закону України «Про оренду державного комунального майна», виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента У країни, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом та правовою природою укладена сторонами Додаткова угода № 14 від 13.01.2020 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 5 від 12.02.2014 є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 ЦК України, статей 283-287 ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, Додаткова угода приймається як належна підстава у розумінні норм ст.11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним для даних правовідносин.

01.02.2020 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (далі Закон), чинного на час укладення договору та додаткових угод до нього, визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Крім того, ч. 1 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 10 Закону істотними умови договору оренди комунального майна є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону, методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до п. 5.2 розділу V Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням Чулаківської сільської ради № 98 від 22.04.2011, що є регуляторним актом органу місцевого самоврядування, орендна плата розраховується за методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами, внесеними постановою від 27.12.2006 № 1846 «Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», на підставі незалежної експертної оцінки майна, з застосуванням орендних ставок за використання майна спільної власності Чулаківської територіальної громади (додаток 2).

Орендна плата за короткострокову оренду комунального майна може визначатись на договірних засадах, але її розмір не повинен бути меншим за розрахунковий (п. 5.3 розділу V Положення).

Методологічні засади розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» (далі Методика №786).

Пунктом 8 Методики №786 визначено, що у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор) : 100, де

Опл - розмір річної орендної плати, Вп - вартість орендованого майна, Сор - орендна ставка, визначена згідно з Додатком №2 вказаної Методики №786.

Згідно з положеннями п.29 Додатку №2 до Методики №786 законодавцем визначено, що за інше, аніж передбачено в цьому додатку цільове використання нерухомого майна, орендареві установлюється орендна ставка у розмірі 15 % від вартості об`єкта оренди.

Аналогічним чином відповідно до додатку 2 до Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням Чулаківської сільської ради № 98 від 22.04.2011, закріплено орендні ставки за використання іншого нерухомого майна у розмірі 15 %.

Усупереч передбаченого законом та нормативним актом органу місцевого самоврядування розмір орендної плати за договором оренди та спірною додатковою угодою сторонами визначено на рівні 6 % замість 15 % від вартості об`єкта оренди, що призводить до використання нерухомого майна за заниженою майже у 3 рази відсотковою ставкою та недоотримання бюджетних коштів і є безумовною ознакою порушення економічних інтересів держави.

Частиною другою статті 284 ГК України визначено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Крім того, приписами ст.11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди.

При цьому у частині другій даної статті закріплено обов`язок проведення оцінки об`єкта оренди для продовження (поновлення) договору оренди у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому.

Аналогічні вимоги щодо проведення оцінки об`єктів оренди з метою визначення їх вартості і відображення в договорі оренди та використання під час розрахунку оренди, затверджені постановою КМУ №629 від 10.08.1995 (далі за текстом Методики № 629).

Відповідно до п.2 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629, оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Пунктом 19 Методики № 629 визначено, що в разі оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

При цьому, під поняттям "незалежна оцінка", що вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", слід розуміти оцінку, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (п.3 Методики № 629).

Крім того, у випадку передачі в оренду нерухомого майна, орендодавцем якого є орган визначений у абзаці другому статті 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (орган місцевого самоврядування), звіт про незалежну оцінку рецензується, і тільки за умови наявності позитивного загального висновку рецензента про відповідність такого звіту вимогам нормативно-правових актів із питань проведення оцінки і її стандартів, такий висновок про вартість майна затверджується зазначеним орендодавцем.

Обов`язок щодо проведення рецензування звіту про оцінку майна, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом місцевого самоврядування закріплено також частиною третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Разом із тим встановлено, що на час укладення додаткової угоди № 14 від 13.01.2020 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 5 від 12.02.2014, в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» незалежна оцінка об`єкта оренди, а саме частини меліоративної системи, з метою визначення вартості майна для відображення її у спірній угоді та використання під час розрахунку орендної плати проведена не була. Рецензування звіту про оцінку майна не проведено та відповідний висновок Чулаківською сільською радою не затверджувався.

Даний факт підтверджується інформацією Чулаківської сільської ради №25/02-18 від 25.01.2021.

Також, в порушення п.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», сторонами не досягнуто згоди і щодо інших істотних умов договорів вказаної категорії, а саме порядку використання амортизаційних відрахувань.

За таких обставин, слід вважати, що сторони при укладенні спірного правочину не досягли згоди щодо вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, як істотних умов, визначених законодавцем у договорах вказаної категорії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16, ч. 1 ст. 20, ч. ст. 21 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Виходячи з положень чинного законодавства, Чулаківська сільська рада та її посадові особи мають діяти в інтересах територіальної громади. Однак, прийняте Чулаківською сільською радою рішення № 452 від 06.02.2014 в частині встановлення орендної плати в розмірі 6 % від грошової оцінки, суперечить вимогам законодавства, Положенню про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням № 98 від 22.04.2011.

Водночас прийняте рішення є рішенням органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта, та вичерпало свою дію після його реалізації.

Аналогічних висновків дійшов Південно-західний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.11.2020 по справі № 923/35/19.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Верховним Судом у справі № 917/265/18 (постанова від 31.05.2021) визначено, що додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

Таким чином, додаткова угода № 14 від 13.01.2020, укладена між Чулаківською сільською радою Голопристанського району та ФГ «Гарт», суперечить вимогам законодавства України, що діяло на момент його укладення, інтересам держави та суспільства, у тому числі Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Господарському та Цивільному кодексам України, що у свою чергу дає підстави для визнання її недійсною у судовому порядку.

При цьому суд врахував, що станом на день ухвалення рішення строк договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 5 від 12.02.2014, який був продовжений зокрема спірною додатковою угодою, сплинув 13.12.2022.

Однак, додаткова угода визнається недійсною з моменту її вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернуте одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Обов`язок орендаря щодо повернення майна внаслідок припинення чи розірвання договору оренди викладено і в п. 10.9 договору оренди майна.

Так, сторонами досягнуто згоди, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Якщо Орендар не виконує обв`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 0,01 % за користування майном за час прострочення (п.п. 10.9, 10.10, 10.11 договору).

Відповідач не надав суду доказів, що майно повернуто позивачу за актом приймання-передачі, тому позовні вимоги про зобов`язання ФГ «Гарт» повернути Чулаківській сільській раді Голопристанського району Херсонської області частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи вартістю 850 000 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі, також підлягають задоволенню.

Щодо підстав для звернення прокурора з позовом, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Підпунктами 1, 2 пункту «а» частини 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992, державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 1547-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності.

Враховуючи, що майно передане в оренду за спірною угодою віднесене до комунального майна територіальної громади Чулаківської сільської ради, а управління та контроль за його використання покладено на орган місцевого самоврядування, даний позов заявлено в інтересах територіальної громади в особі - Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131- 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт З частини 2 статті 129 Конституції України).

Ураховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 ГПК України).

У частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Визначальним для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт З мотивувальної частини).

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 вказаного Рішення).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

В контексті зазначених положень та спірних правовідносин вбачається, що інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, зокрема у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається в тому числі за рахунок коштів отриманих від оренди об`єктів комунального майна.

Отже, Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області, як орган наділений правомочностями власника щодо переданого в оренду майна та отримувач орендної плати за додатковою угодою № 14 від 13.01.2020 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Скадовського району № 5 від 12.02.2014, є саме тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема щодо захисту інтересів територіальної громади, ефективного використання об`єктів комунальної власності та дотримання вимог законодавства при вчиненні правочинів щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності й становить майнову основу місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді.

"Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Підставою для представництва в суді інтересів держави в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області є те, що цей орган місцевого самоврядування, уклав оспорювану угоду з порушенням вимог законодавства та на економічно невигідних для орендодавця умовах, що спричинило шкоду інтересам держави та свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень.

З відповіді Чулаківської сільської ради на лист Скадовської окружної прокуратури про вжиті сільською радою заходи щодо приведення договору оренди у відповідність до вимог законодавства, вбачається, що сільська рада спірну додаткову угоду не розірвала та з відповідним позовом до суду не зверталася.

Таким чином органом місцевого самоврядування не вжито належних заходів щодо приведення його до вимог чинного законодавства або визнання недійсним, що свідчить про невжиття заходів на усунення порушень інтересів держави, у тому числі в судовому порядку та вказує на неналежне здійснення відповідних повноважень Чулаківською сільською радою Скадовського району Херсонської області.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відтак, виходячи із наведених правових положень випливає, що незалежно від змісту доводів Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області по суті спору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив захист інтересів територіальної громади, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо приведення у відповідність до вимог законодавства орендних правовідносин, у зв`язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів як держави, так і значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 зі справи № 903/129/18).

Вказана позовна заява, вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави в особі територіальної громади Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області, якій спричинено шкоду, внаслідок користування комунальним майном Орендарем, в порушення вимог чинного законодавства України та втратами бюджету через неправильне визначення розміру орендної плати за користування комунальним майном та, як наслідок заниження розміру орендної плати, що завдає шкоди місцевому бюджету у вигляді ненадходження належних сум орендних платежів.

Окрім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору не є обов`язком, а є правом особи, яка добровільно із власних інтересів його використовує.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

В даному випадку суб`єктом владних повноважень є Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області, яку листом від 24.12.2021 № 54-3158вих-21 повідомлено про звернення прокурора з позовом до Господарського суду Херсонської області.

Суд враховує, що попереднє листування прокурора та позивача, копії якого долучено до позову (починаючи з 23.03.2021) свідчить про те, що воно мало характер інформування позивача про вже виявлені прокурором порушення, і позивач протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсною Додаткову угоду № 14 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 5 від 12.02.2014, укладену 13.01.2020 між Чулаківською сільською радою Голопристанського району та Фермерським господарством «Гарт».

3.Зобов`язати Фермерське господарство «Гарт» (ЄДРПОУ 24107027, юридична адреса: 75635, Херсонська область, Скадовський район, с. Чулаківка, вул. Калініна, 43) повернути Чулаківській сільській раді Скадовського району Херсонської області (ЄДРПОУ 26432553, юридична адреса: 75635, Херсонська область, Скадовський район, с. Чулаківка, вул. Жовтнева) частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи вартістю 850 000 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі.

4.Стягнути з Фермерського господарства «Гарт» (ЄДРПОУ 24107027, юридична адреса: 75635, Херсонська область, Скадовський район, с. Чулаківка, вул. Калініна, 43) на користь Херсонської обласної прокуратури (код 04851120, м. Херсон вул. Михайлівська 33) 4962 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 вересня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова