Постанова

від 14.11.2007 по справі 4/901-14/111

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/901-14/111

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.11.07                                                                                           Справа  № 4/901-14/111

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елодея” № 179 від 07.07.2007 року (вх. № 1422 від 23.07.2007 року) на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Протек-Фарма”, м.Львів.

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елодея”, м.Львів

про стягнення 67449,73 грн.

за участю представників cторін: не з‘явились.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111 стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елодея” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протек-Фарма” 18160,15 грн. основного боргу, 6922,75 грн. пені та судові витрати, а в решті позовних вимог - провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Протек-Фарма” (вх. № 1422 від 23.07.2007 року) відповідач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з‘ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, оставинам справи. В обгрунтування зазначених підстав для скасування оскаржуваного рішення, посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно змінено призначення коштів в сумі 17660,15 грн., які були перераховані позивачу з 18.02.2005 року по 24.03.2005 року і зроблено неправильний висновок про те, що ці кошти зараховуються, як оплата за поставлені позивачем медикаменти у 2005 році, тоді як відповідач перерахував ці кошти за медикаменти, поставлені у 2004 році. Судом першої інстанції прийнято рішення на підставі акту звірки взаєморозрахунків, який не є доказом наявності чи відсутності заборгованості за спірний період. Судом з власної ініціативи змінено суму позову, чим порушено ст. 22 ГПК України. Також апелянт наводить й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елодея” (позивач у справі, надалі ТОВ “Елодея”) письмових пояснень по суті вимог апеляційної скарги суду не представило, явку представника в судове засідання не забезпечило.

Колегія суддів апеляційного суду враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 03.10.2007 року, які знаходяться в матеріалах справи, положення ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111 в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

На виконання, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № К1-362 від 22.04.04 року (надалі –Договір), Позивачем передано Відповідачу у період з 23.04.2004 року по 30.12.2ОО4 року лікарські засоби на суму 46952,10 грн. Даний факт стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, й не заперечено Відповідачем.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач зобов'язувався оплатити кожну партію поставленого товару у строк, що вказується у відповідній видатковій накладній. Якщо у видатковій накладній не вказано дату оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар у строк не пізніше 30 днів з дати виписки видаткової накладної.

Як встановлено судом, строки оплати кожної партії товару, яка відпускалась Відповідачу в спірному періоді, зазначені у видаткових накладних.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивачем в Додатку № 1 до позовної заяви: переліку видаткових накладних, за якими прострочено платіж, вказано строки оплати товару по кожній видатковій накладній не виходячи із строків, зазначених у накладних, а виходячи із ч. 2 п. 3.2 Договору, тобто погоджено строк оплати за товар по даних накладних - до 30 днів з дати виписки кожної видаткової накладної.

 Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач своїх зобов‘язань по Договору щодо оплати відпущених йому позивачем ліків належним чином не виконував. Так, згідно уточненого розрахунку вартість поставленого товару у спірному періоді становить 46952,10 грн, з них: сума часткової оплати товару відповідачем складає 28751,75 грн; вартість повернутого товару від Відповідача Позивачу товару по накладній від 17.11.2004 року - 40,20 грн. Відтак, заборгованість за поставлений товар становить 18160,15 грн. (46952,10 грн. - 28751,75 грн - 40,20 грн).

 Рішенням Господарського суду Львівської області від 16-19.05.2006 року у справі № 4/2803-7/364 частково задоволено позов ТзОВ "Протек-Фарма", м.Київ, до ТзОВ "Елодея", м.Львів, та стягнено з останнього на користь Позивача 1013,23 грн. основного боргу за лікарські засоби, поставлені Позивачем  Відповідачу  за Договором  купівлі-продажу  №  К 1-2362  від 22.04.2004року у період з 31.03.2005 року по 28.04.2005 року.  Дане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року у справі № 4/2803-7/364, а отже, в силу ст.ст.  35, 85, 105 ГПК України набрало законної сили, а факти встановлені даним рішенням, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, і не підлягають  повторному доведенню.

 Як вбачається з рішення суду від 16-19.05.2006 року у справі № 4/2803-7/364, судом було встановлено, що згідно акту звірки за період з 01.01.2005 року по 19.12.2005 року, в який входить вказаний у позові період, березень-квітень 2005 року, Позивачем передано Відповідачу товарів на суму 23365,15 грн, а Відповідачем сплачено за товар 22346,82 грн. Сума недоплати, як встановлено судом в цій справі, складає 1013,23 грн., яку й стягнено з ТОВ “Елодея” рішенням від 16-19.05.2006 року. Також господарським судом в цій справі, даючи оцінку вищевказаному акту звірки взаєморозрахунків, вказано, що в нього включено 18160,15 грн.  - залишок станом на 01.01.2005 року.  Заперечення відповідача про те, що даний акт звірки не може бути взятий до уваги як доказ наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, суд апеляційної інстанції вважає таким, що не заслуговує на увагу. Судом надано оцінку даному акту у відповідності до ст. 43 ГПК України, виходячи з первинних документів, на яких він грунтується.  При цьому, як вбачається колегією суддів апеляційного суду, судом  першої інстанції  було звірено відповідність вказаних в ньому даних по дебету та кредиту на їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям видаткових накладних та платіжних доручень. Зокрема, як видно із змісту оскаржуваного рішення від 08.06.2007 року, судом першої інстанції було підставно не взято до уваги доводи відповідача про, що кошти, перераховані Позивачу в 2005 році,  зокрема по платіжних дорученнях № 437 від 05.01.2005 року на суму 1000,00 грн.; № 6 від 11.01.2005 року на суму 500,00 грн.; № 79 від 18.02.2005 року на суму 14710,15 грн.; № 104 від 28.02.2005 року на суму 450,00 грн; № 112 від 04.03.05 року на суму 300,00 грн.; № 110 від 03.03.2005 року на суму 300,00 грн.; № 136 від 11.03.2005 року на суму 300 грн.; № 140 від 21.03.05 року на суму 350,00 грн.; № 148 від 22.03.05 року  на суму 150,00 грн., № 147 від 23.03.05 року на суму 100,00 грн., всього на загальну суму 18160,15 грн. - це кошти, які перераховані на погашення заборгованості за товар, отриманий відповідачем від Позивача в період з 23.04.2004 року по 30.12.2004 року, оскільки вони спростовуються матеріалами даної справи, в тому числі й офіційними даними Відповідача, адресованими позивачу про залишки на рахунках станом на 31.12.2004 року, де виведено сальдо на користь Позивача в сумі 18160,15 грн., фактами, встановленими судом у справі № 4/2803-7/364,  з рішення суду по якій вбачається, що зазначені кошти є зарахованими в розрахунок за товар, отриманий Відповідачем у 2005  році,  відтак,  їх повторне зарахування є безпідставним.

Факт того, що 18160,15 грн., які перераховані по вказаних вище платіжних дорученнях, не були враховані господарським судом по справі № 4/2803-7/364 як такі, що зараховані в погашення заборгованості за товар, отриманий в 2005 році, в силу ст. 35 ГПК України має обов‘язкове значення при вирішенні даного спору і не можу повторно встановлюватись судом при розгляді цієї справи.

З наведених вище підстав, колегією суддів апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника в запереченні наявності боргу за спірний період на умови Договору щодо порядку розрахунків, зокрема на відсутність попередної оплати за товар.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 18160,15 грн.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов ТОВ “Протек-Фарма” є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позову в частині стягнення 6922,75 грн. пені.

 Так, відповідно до п. 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, нараховану на суму прострочення платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує збитки, завдані простроченням, у повному обсязі, з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення.

Як вбачається з уточненого розрахунку пені (том 2, а.с. 64), позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 29.01.2005 року по 13.03.2007 року в розмірі 6922,75 грн.

 Даний розмір пені та строк, за який вона стягується повністю відповідає умовам п.п. 7.1, 7.3  Договору, ст. 259 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 550 ЦК України, ст. 610 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ЦК України, а тому позов в частині стягнення 6922,75 грн. пені підставно задоволено судом першої інстанції.

Щодо заперечень апелянта про те, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а саме, ст. 22 ГПК України, оскільки з власної ініціативи змінено суму позову, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки вони не грунтуются на матеріалах справи, та не відповідають змісту даного рішення суду. Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом було враховано клопотання позивача № 268 від 05.06.2007 року, яке надійшло в господарський суд Львівської області –08.06.2007 року за № 11930, в 11 год. 00 хв.). В даному клопотанні позивачем зменшено розмір позовних вимог, а саме, він просить стягнути з ТОВ “Елодея” 18160,15 грн. основного боргу та 6922,75 грн. пені. Таким чином, зазначення в абз. 2 с. 2 рішення суду про те, що дане клопотання № 268 від 05.06.2007 року поступило в суд 08.05.2007 року є нічим іншим, як опискою.

За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи вищенаведене клопотання відповідача, провадження у справі в решті позову слід припинити відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.  

Отже, рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111 є законним та обгрунтованим, а тому відсутні, встановлені ст. 104 ГПК України, підстави для його скасування чи зміни.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елодея” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року у справі № 4/901-14/111 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                                                                                                              В.Л.Кузь