Рішення

від 26.09.2023 по справі 920/940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.2023м. СумиСправа № 920/940/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ВЕКТОР»

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»;

про стягнення 213525 грн 47 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 213525 грн 47 коп., з яких: 194114 грн 96 коп. основного боргу, 19411 грн 41 коп. пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №28-4/1522 від 07.04.2021.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір поставки. Позивач поставив відповідачу товар, відповідач прийняв товар без заперечень, проте оплату в обумовлені договором строки здійснив лише частково, що є порушенням п. 3.2. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу та пені.

Ухвалою суду від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

12.09.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №26-07/01361 від 11.09.2023 (Вх.№5743/23 від 12.09.2023) в якому він визнав суму основного боргу в розмірі 194114 грн 06 коп. та просить суд зменшити розмір пені на 90 %, посилаючись на наявність форс мажорних обставин.

25.09.2023 від позивача до суду надійшла заява №18/09 від 18.09.2023 (вх №6052), у якій він зазначив, що відзив від відповідача не отримав, проте позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07 квітня 2021 між сторонами було укладено договір поставки №28-4/1522 (а.с.7-10). Відповідно до п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність відповідача (покупець), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію (товар), кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно з умовами п. 2.3. Договору строк поставки товару - протягом 70 календарних днів з дати підписання специфікації сторонами, якщо інше не зазначено в специфікації.

Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4.).

Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника на протязі 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано в специфікації.

Цей Договір вважається діючим з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 9.4.).

До Договору підписана Специфікація № 1 від 07.04.2021 р. (а.с. 11-12).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар належної якості вартістю 281135,99 грн, який був отриманий уповноваженим представником Відповідача згідно оформленої належним чином довіреності № 464 від 14.06.2022р. Факт поставки підтверджується підписаними сторонами документами: видатковою накладною № ВК-0000188 від 14.06.2022 р. (а.с. 16).

За умовами Специфікацій №1 від 07.04.2022 оплата за товар повинна бути проведена відповідачем у наступному порядку: 30% передплата протягом 7 банківських днів з дати підписання Специфікації; 70% - оплата протягом семи банківських днів з дати поставки товару.

Однак вказаний вище товар був оплачений Відповідачем частково, що призвело до утворення заборгованості перед Позивачем в сумі 194114 грн 06 коп. станом на 11.11.2022.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача, суму основного боргу визнано у відзиві на позов. Тому факт прострочення термінів поставки товару по Договору є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо стягнення основного боргу.

Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 194114 грн 06 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що у разі прострочення платежів по Договору покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми простроченого платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19411 грн 41 коп. пені, нарахованої за період з 22.06.2022 по 28.07.2023.

Позивачем розрахунок пені виконано в тексті позовної заяви (а.с. 1).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 19411 грн 41 коп. пені, нарахованої за період з 22.06.2022 по 28.07.2023 є правомірною.

Відповідач, у свою чергу, просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що не мав можливості виконати грошове зобов`язання на умовах Договору через настання форс-мажорних обставин, які виникли 24 лютого 2022 р. в наслідок військової агресії рф та оголошення на території України військового стану.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідач зазначає, що протягом лютого-березня 2022 року працівники підприємства не мали можливості своєчасно прибути на місце роботи, виконувати доручену роботу в безпечних для життя умовах, а відповідач - забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, у зв`язку з чим, були видані ряд наказів по підприємству щодо зупинення його роботи та встановлено з 24.02.2022р. по 04.03.2022 р.; з 09.03.2022р. по 25.03.2022р.; з 28.03.2022р. по 01.04.2022р. для всіх працівників простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження на території АТ) з оплатою по середньому заробітку.

Таким чином, відповідач зазначає, що не мав можливості звернутися до Торгово-промислової палати або її регіональних відділень, оскільки в період з 24.02.2022р. по 04.03.2022р. у Відповідача була зупинена будь-яка діяльність, крім того була припинена робота державних (комунальних, приватних) підприємств, установ та організацій.

Відповідач наголошує на тому, що він заявив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по договорам (контрактам) шляхом розміщення листа від 28.02.2022 р. №26-07/01519 на офіційному сайті АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Позивач, у свою чергу, наголошує на тому, що відповідач не повідомив належним чином про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 7.1.-7.4. Договору.

На думку відповідача, оскільки кінцевим бенефіціарним власником Відповідача є громадянин рф, а також беручи до уваги зупинення здійснення видаткових операцій, встановлене п. 15 Постанови Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не мав фактичної можливості здійснити оплату по Договору, оскільки вищенаведені обставини є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання Відповідачем свого обов`язку по договору поставки від 01.02.2022р. № 010222 та не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені (викладене у відзиві на позов, вх. №5743/22 від 12.09.2023).

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що кінцевим бенефіціарним власником Відповідача є громадянин рф, а також на введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, через що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» втратив значну кількість замовлень та має великі труднощі з обіговими коштами, оскільки контрагенти в Україні призупинили виконання грошових зобов`язань за укладеними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 13.10.2022 р., кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлений до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Крім того, 24.02.2022р. Правлінням Національного Банку України була прийнята Постанова «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. №18, відповідно до п. 15 якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

· переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

· соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

· видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резиденті!? Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки);

· продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

· сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

· переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

· страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико- санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування;

· страхового відшкодування шкоди життю, здоров`ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

· сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

· виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

· страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно);

· видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, які е клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проектів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями відповідача, складне фінансове становище, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахування пені на 50%, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 9705 грн 70 коп.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом визнано правомірними, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3207 грн 81 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ВЕКТОР» до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про стягнення 213525 грн 47 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Вектор» (вул. Кирилівська (Фрунзе), 19-21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 33403755) 194114 грн 06 коп. основного боргу, 9705 грн 70 коп. пені, 3207 грн 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Заяву відповідача про зменшення розміру пені (викладену у відзиві на позов) - задовольнити.

4. Зменшити розмір пені на 50%.

5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Вектор» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2023.

Суддя О.Ю. Резніченко