ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/167/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, 48100, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Теребовля, вулиця 22 січня, 14, в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, 46011, м. Тернопіль, вул. Л. Українки, 6
2. Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації, 46001, м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 10
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", 48130, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вулиця Лесі Українки, 13
про визнання укладеним договору безоплатного зберігання споруди цивільного захисту (цивільної оборони).
За участю від:
прокуратури - Михайлюк Т.В.
позивача - Ткач Р.М.
третіх осіб - не з`явились
відповідача - Ярмусь В.О.
Зміст позовних вимог.
Керівник Теребовлянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з позовом до Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" про визнання укладеним договору безоплатного зберігання споруди цивільного захисту (цивільної оборони).
Прокурором позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 648, 649 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 187 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 17-1, 19, 32 Кодексу цивільного захисту України, п. п. 1.3, 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації (затвердженого наказом Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68) (надалі - Положення №908/68), п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138) (надалі - Порядок №138), ст. ст. 1, 4, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України». Прокурор також посилається на те, що у процесі приватизації до статутного капіталу відповідача не увійшло та залишилось на його балансі державне майно - захисна споруда цивільного захисту населення (цивільної оборони) протирадіаційне укриття №75173, що знаходиться за адресою: вул. Л.Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянський район. 15.08.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (як зберігачем), перейменованим на Публічне акціонерне товариство "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (як органом управління) укладено договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №75173. По акту приймання - передачі від 15.08.2011 майно передане зберігачу. З урахуванням укладених до договору додаткових угод, строк дії договору складав по 16.03.2022 включно. Після закінчення строку дії договору зберігач не повернув майно органу управління. Вказане приміщення захисної споруди придатне до використання, що підтверджується відповідними актами перевірки. Порядком №138 передбачена лише одна форма використання захисних споруд цивільного захисту після приватизації державних підприємств - шляхом укладення договорів про утримання (зберігання) захисних споруд, типова форма якого затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009 №582 «Про затвердження форми Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту». Альтернативні варіанти Порядком №138 для захисних споруд цивільного захисту не передбачені, тому обрання саме такого способу управління майном, як укладення відповідного договору, є обов`язковим. Листом №11-111-00090 від 17.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено чергову пропозицію щодо укладення нового договору відповідального зберігання, з проектом погодженого третіми особами відповідного договору. Даний лист отримано адресатом 09.02.2023, однак залишено без відповіді та реагування. У зв`язку з тим, що відповідач не підписав зазначений вище договір, який за доводами прокурора та позивача в силу положень законодавства, повинен бути укладеним, прокурор просив суд задоволити позов, а саме визнати укладеним договір безоплатного зберігання споруди цивільного захисту (цивільної оборони), в редакції заяв №54-1203 вих-23 від 05.05.2023, №54-2316вих-23 від 10.08.2023.
Позиція позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Позивач у відповіді на відзив №10-114-00948 від 15.06.2023 (вх. №5340 від 22.06.2023) підтримано позовні вимоги в повному обсязі та з підстав, наведених прокурором у заявах по суті справи.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області пояснень, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 14.03.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надало.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.
Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації пояснень, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 14.03.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Позиція відповідача.
Відповідачем повністю заперечено проти позову.
У своїй заяві по суті справи відповідачем визнано факт укладення 15.08.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» (перейменованим у Публічне акціонерне товариство «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів») (зберігачем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (органом управління) договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №75173, а саме будівлі протирадіаційного укриття №75173, що знаходиться за адресою вул. Л.Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянський район та обліковується на балансі і не увійшло до статутного фонду зберігача.
15.08.2011 між сторонами було укладено акт приймання - передачі об`єкта у задовільному стані.
ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" стверджено, що з урахуванням п. 7.1 договору, строк його дії закінчився 01.09.2016.
Ним звернено увагу на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2014 у справі №921/522/13-г/9 задоволено позов Прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" про стягнення з останнього на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 77520 грн збитків.
Судовим рішенням встановлено, що 14.03.2012 комісією у складі представників регіонального відділення, Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської облдержадміністрації, УМНС України в Тернопільській області, Управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області, Теребовлянської райдержадміністрації проведено перевірку об`єкта державної власності, що перебуває на балансі ВАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», створеного в процесі приватизації на предмет ефективного використання, утримання та збереження державного майна.
За результатами перевірки встановлено, що будівля протирадіаційного укриття №75173 перебуває в незадовільному стані. Так, галерея основного входу захисної споруди цивільної оборони №75173 повністю зруйнована і засипана землею та сміттям. Демонтовано перекриття, внутрішні перестінки та захисні металеві двері, на несучих стінах розпочато нову надбудову.
Тому, зважаючи на фізичне знищення майна та наявність рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2014 у справі № 921/522/13-г/9, яким стягнуто з відповідача/ ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" збитки в сумі 77520 грн, у зв`язку із знищенням майна, його фізичною відсутністю, відсутні підстави для підписання спірного договору.
На виконання вищевказаного рішення суду позивачем оплачено кошти в сумі 77520 грн збитків, у зв`язку із знищеним майна. Підтвердженням цьому є постанова про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теребовлянського районного управління юстиції від 22.05.2014.
У зв`язку з прийняттям рішення суду від 25.03.2014 у справі № 921/522/13-г/9 та сплатою коштів 25.04.2014, позивач відповідно міг звернутись до суду з позовом не пізніше 25.07.2017 або 01.09.2019 (трирічний строк) після закінчення терміну дії умов договору.
Тому, посилаючись на ч.4 ст. 267 ГПК України, зазначено про сплив позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" заявлено клопотання б/н від 03.07.2023 (вх. №5647 від 03.07.2023) про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
У цьому клопотанні відповідачем стверджено про те, що прокурором у позові не вказується, які дії було вжито прокурором щодо усунення порушень, які надано приписи, тощо щодо здійснення РВ Фонду державного майна України своїх обов`язкових повноважень щодо захисту прав та інтересів, а також які дії (чи бездіяльність) було вжито позивачем на виконання доручень на усунення порушень посадовими особами позивача, а також притягнення їх до відповідальності, а також неможливості виконання обов`язків позивачем щодо звернення до суду з аналогічним позовом. З матеріалів справи не вбачається яка бездіяльність позивача могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
З огляду на це та позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідач ствердив, що позов прокурора слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/167/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.04.2023.
Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області та Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.
В підготовчих судових засіданнях оголошувались перерви до 24.04.2023 та 11.05.2023.
Строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався ухвалою суду від 11.05.2023. Цією ж ухвалою постановлено прийняти до розгляду заяву Теребовлянської окружної прокуратури №54-1203ВИХ-23 від 05.05.2023 (вх. №3939 від 08.05.2023) про заміну предмета позову з додатками та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням, а також відкладено підготовче судове засідання на 08.06.2023.
Надалі, підготовчі судові засідання відкладались на 22.06.2023 та 03.07.2023.
У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. 03.07.2023 у відпустці, ухвалою від 04.07.2023 підготовче судове засідання у даній справі призначено на 13.07.2023.
Ухвалою суду від 13.07.2023 закрито підготовче провадження по справі №921/167/23 та призначено її до розгляду по суті (з урахуванням ухвали від 20.07.2023) на 07.09.2023.
В судовому засіданні 07.09.2023 оголошувалась перерва до 18.09.2023.
Прокурором та представником позивача в судовому засіданні 18.09.2023 підтримано позовні вимоги.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача явку повноважних представників в судове засідання 18.09.2023 не забезпечили.
Ухвала суду від 14.03.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась на юридичну адресу Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації та вручена третій особі, підтвердженням чому являється рекомендоване повідомлення від 15.03.2023 із штрихкодовим ідентифікатором 4602510637644, із відміткою про вручення поштового відправлення адресату 20.03.2023.
Надалі судова кореспонденція відправлялась та доставлялась на електронну адресу третьої особи, підтвердженням чому являються відповідні довідки про доставку електронних листів.
Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області уся судова кореспонденція відправлялась та доставлялась на електронну адресу третьої особи, підтвердженням чому також являються відповідні довідки про доставку електронних листів.
В умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. При надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо (правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.04.2023 у справі № 920/367/17, від 28.04.2023 у справі №904/272/22).
Інформація про розгляд справи також була оприлюднена на офіційному сайті Господарського суду Тернопільської області.
Третіми особами погоджувався запропонований прокурором і позивачем проект договору, про який йдеться у позові.
Наведене вказує про обізнаність третіх осіб про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Представником відповідача в судовому засіданні 18.09.2023 заперечено проти позову та підтримано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 18.09.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до технічного паспорту від 28.09.2011 захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття №75173, розташована за адресою: вул. Лесі Українки, 13 А, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область, являє собою окремо розташоване, заглиблене приміщення площею 102,6 кв.м.?
Згідно з інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №10-111-01665 від 20.12.2022 у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного майна» (чинним на момент правовідносин) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області у 1998 році було здійснено приватизацію цілісного майнового комплексу Теребовлянського комбінату хлібопродуктів. Згідно з наказом Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області від 19.05.1998 №471 Державне підприємство «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» було перетворено у ВАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів». У Плані приватизації цілісного майнового комплексу Теребовлянського комбінату хлібопродуктів (затвердженому наказом РВ ФДМУ по Тернопільській області від 08.05.1998 №439) зазначено, що протирадіаційна споруда (будівля ПРУ) залишковою вартістю 44468 грн не підлягає приватизації, залишається на балансі ВАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» і використовується за призначенням.
15.08.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (надалі - зберігач), яке згодом було перейменоване в силу приведення своєї діяльності до Закону України "Про акціонерні товариства" у Публічне акціонерне товариство "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", з однієї сторони, і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі - орган управління), з іншої сторони, укладено договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №75173 (надалі - договір).
У відповідності до п. 1.1. договору орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання майна - будівлі протирадіаційного укриття №75173, що знаходиться за адресою вул. Л.Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянського району та обліковується на балансі і не увійшло до статутного фонду зберігача, протягом строку дії цього договору.
Сторони виходять із того, що зберігач при здійсненні зберігання майна, що є предметом договору, дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном, відповідно до цього договору (п.1.2 договору).
Зберігач здійснює зберігання майна безоплатно, витрати зберігача на зберігання майна органом управління не відшкодовуються (п.1.3 договору).
Згідно положень п.2.1 договору, на ВАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", як зберігача, покладено ряд обов`язків, серед яких:
- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом розумного строку зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів;
- нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання зберігачеві, відповідно до цього договору та чинного законодавства України, з моменту отримання майна від органу управління до моменту його повернення;
- утримувати передане йому майно на умовах договору та відповідно до вимог Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом МНС від 09.10.2006 року №653;
- повернути майно органу управління за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився. Майно має бути повернуто у такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з урахуванням його нормативного зносу передбаченому для даного виду майна, що відповідає вимогам нормативно-правових актів.
Згідно п. 3.1 договору зберігач не має права користуватися майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Даний договір не є підставою для використання зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб.
Зберігач, відповідно до вимог Порядку використання захисних споруд для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253, може порушити питання щодо можливості використання переданого йому майна для власних потреб.
Зберігача повідомлено про усі властивості переданого йому майна, особливості його зберігання та утримання.
Відповідно до п. 4.1 договору уразі порушення вимог договору, сторона несе відповідальність визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане на зберігання, зберігач повинен відшкодувати органу управління всі пов`язані з цим збитки та відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням (п. 4.2. договору).
Згідно п. 4.3 договору якщо внаслідок пошкодження майна (інженерно-технічного та спеціального обладнання захисної споруди, засобів зв`язку тощо) його якість змінилась настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, орган управління має право відмовитись від нього і вимагати від зберігача відшкодування його вартості.
Пунктами 7.1, 7.2 зазначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, а також погодження уповноваженими державними органами (територіальний орган МНС, структурний підрозділ з питань надзвичайних ситуацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (органу місцевого самоврядування). Строк дії цього договору починається з моменту, визначеного у пункті 7.1 цього договору і закінчується 01.09.2016.
15.08.2011 сторонами складено акт приймання - передачі за договором про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони), за яким орган управління - РВФДМУ по Тернопільській області згідно договору про безоплатне зберігання №75173 від 15.08.2011 передав на строкове зберігання, а зберігач - ВАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" прийняв на безоплатне зберігання: "Протирадіаційне укриття № 75173 інв. №34, вул. Л.Українки 13, смт. Дружба, Теребовлянський район, балансовою вартістю 26,968 (тис. грн) у задовільному стані. Вказаний акт підписано представниками сторін та завірений їх печатками без зауважень та заперечень.
Додатковою угодою від 01.09.2016 строк дії договору продовжено до 17.03.2017, а додатковою угодою №1 від 17.03.2017 - по 16.03.2022 включно.
З урахуванням наведеного строк діє договору закінчився 17.03.2022.
Матеріали справи не містять доказів оформлення між сторонами повернення відповідачем/зберігачем захисної споруди цивільного захисту позивачу/органу управління, після закінчення дії договору.
За результатами перевірки, проведеної 14.03.2012 комісією, створеною відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області від 06.03.2012 № 00106, виявило, що захисна споруда №75173 зруйнована. Галерея основного входу повністю зруйнована і засипана землею із сміттям. Повністю демонтовано перекриття, внутрішні перестінки та захисні металеві двері. На несучих стінах розпочато нову надбудову.
Листами від 26.04.2012 №11-13-01354 та від 19.06.2012 №11-13-01942 Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області зверталося до керівника ВАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" з вимогою невідкладного вжиття вичерпних заходів щодо відновлення стану будівлі ПРУ №75173 для подальшого належного використання за цільовим призначенням та проінформувати про результати. Однак, відповіді на вказані листи не отримано.
У листі від 14.05.2013 №11-13-01691 Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області пропонувало ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» добровільно компенсувати збитки від знищення, псування державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», а саме: будівлі ПРУ №75173, площею 102,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вул. Л. Українки, 13 в сумі 77520 грн.
Відповідач у добровільному порядку не відшкодував державі завдані збитки у зв`язку із знищенням майна, тому рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2014 у справі №921/522/13-г/9, за позовом прокурора Теребовлянського району в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відповідача ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" стягнуто на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 77520 грн збитків за шкоду, заподіяну державі.
Зазначене рішення суду виконано ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" в примусовому порядку в повному обсязі (постанова ВП №43337468 від 22.05.2014 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з оплатою коштів в сумі 77520 грн згідно квитанції №32 від 22.05.2014, міститься в матеріалах справи).
Надалі, ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" надано РВ ФДМ України по Тернопільській області гарантійний лист б/н від 01.03.2016, у якому зобов`язувалось протягом 2016 року відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.
Протягом дії договору позивачем здійснювались перевірки вищезазначеної захисної споруди у відповідності до Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України від 16.12.2009 №1998 (з наступними змінами).
За результатами перевірок, проведених комісіями 15.03.2017, 22.03.2018 та 23.12.2020 було з`ясовано, що захисна споруда цивільного захисту відновлена, проте знаходиться незадовільному стані та не готова до використання за цільовим призначенням.
Згідно з висновком, який міститься в акті комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №75173 від 17.03.2017, ПРУ №75173 не готове до прийняття осіб для укриття.
Відповідно до висновку, який міститься в акті комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №75173 від 22.03.2018, відповідачем виконано умови, надані гарантійним листом від 01.03.2016 щодо відновлення об`єкта, попри неготовність ПРУ №75173 до використання за призначенням.
За результатами перевірки, проведеної 23.12.2020 комісією, створеною відповідно до наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області від 10.12.2020 №186, Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області було надіслано звернення керівництву ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" від 23.12.2020 №11-111- 02669, від 04.02.2021 №11-111-00299, від 15.03.2021 №11-111-00703, від 27.05.2021 №11-111- 01367, від 14.07.2021 №11-111-01776, від 22.12.2021 №11-111-03044, щодо приведення в належний стан будівлі ПРУ № 75173, а у разі неможливості проведення реконструкції, реставрації або капітального ремонту - надати обґрунтовані пропозиції щодо прийняття відповідного рішення для виключення зазначеної захисної споруди цивільного захисту з фонду таких споруд, за погодженням з ДСНС, відповідно до Вимог щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №881/32333.
Проте, зазначені звернення були залишені відповідачем без жодного реагування.
Передбачені законом звернення та документи щодо виключення споруди з відповідного фонду не надавались.
Про незадовільний стан будівлі ПРУ №75173 та неготовність даної захисної споруди до використання за цільовим призначенням також вказували результати її огляду та обстеження, проведеного 25.10.2022 за участю представників від правоохоронних органів, ДСЕС України та Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області РВ ФДМУ по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні (відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420222120400000008 від 01.09.2022), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197 КК України за фактом невиконання умов договору про безоплатне зберігання захисної споруди зі сторони посадових осіб ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», що спричинило тяжкі наслідки.
Рішенням Виконавчого комітету Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області №82 від 17.11.2017 об`єкту нерухомого майна - захисній споруді цивільного захисту будівлі ПРУ №75173 присвоєно адресу вул. Л.Українки, 13 в, смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області.
На даний час будівля ПРУ №75173 площею 102,6 кв.м., за адресою: вул. Л.Українки, 13 в, смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області продовжує перебувати у державній власності (власник Фонд державного майна України) та на балансі Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106045364 від 04.12.2017).
У зв`язку із закінченням у березні 2022 року терміну дії договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №75173 від 15.08.2011 позивач листами від 30.05.2022 №11-111-006811, від 18.08.2022 №18-111-01074 звернувся до кінцевого бенефіціарного власника ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_2 щодо укладення нового договору про безоплатне зберігання цієї захисної споруди, з доданим до нього проектом такого договору.
Останнім листом №11-111-00090 від 17.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію щодо укладення нового договору відповідального зберігання, з проектом погодженого третіми особами відповідного договору. Даний лист отримано адресатом 09.02.2023, однак залишено без відповіді та жодного реагування.
Актом комісії від 18.08.2023 у складі представників Микулинецької селищної ради, Відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, Тернопільського РУ ГУ ДСНС України в Тернопільській області, Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, встановлено можливість використання об`єкта - ПРУ №75173 для укриття населення.
У додаткових поясненнях №54-2630вих-23 від 15.09.2023 Теребовлянською окружною прокуратурою повідомлено, що 16.05.2023 кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420222120400000008 від 01.09.2022, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про укладення договору зберігання захисної споруди цивільного захисту, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать:
реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна У країни.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу; Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення.
Відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України (затвердженого наказом ФДМ України №678 від 15.05.2012) регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (п. 3 положення).
Відповідно до п. 5.1 положення про регіональне відділення Фонду державного майна у сфері приватизації державного майна регіональні відділення наділені наступними повноваженнями:
- здійснює вибір та забезпечення способу та умов подальшого використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, в межах чинного законодавства;
- організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Стаття 32 КЦЗ України встановлює, що до захисних споруд цивільного захисту належать:
1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Згідно ч.8 ст.32 КЦЗ України передбачено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Частина 12 статті 32 КЦЗ України передбачає, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106045364 від 04.12.2017, будівля ПРУ №75173 площею 102,6 кв.м., за адресою: вул. Л.Українки, 13 в, смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області перебуває у державній власності (власник Фонд державного майна України) та на балансі Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів".
Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту» (за наступними змінами) затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (надалі - Порядок №138).
Пунктом 13 Порядку №138 вказано, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.
При управлінні державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі, також слід зважати на норми Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке затверджено п. 1 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68 (далі Положення), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 .06.99 за N 414/3707.
Відповідно до п. 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19.05.1999 №908/68) управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.
За змістом п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі є такими:
1) здійснення приватизації відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна»;
2) передача майна в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;
3) передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»;
4) передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482);
5) передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства;
6) списання об`єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314;
7) передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.
Отже, саме до повноважень позивача належить вирішення питання щодо подальшого використання об`єкту цивільного захисту, який не увійшов до статутного капіталу відповідача в ході приватизації, перебуває на його балансі останнього.
У адресованому Теребовлянській окружній прокуратурі листі №10-111-00262 від 15.02.2023 позивачем, в доповнення до листа №10-111-01665 від 20.12.2022 Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, додатково зазначено, що Управлінням було надіслано на адресу ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" рекомендованим листом від 17.01.2023 №11-111-00090 з повідомленням про вручення для розгляду та підписання два примірники договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №75173, загальною площею 102,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 13в, смт. Дружба, Тернопільський район, Тернопільська область. Вищезазначений договір складений і погоджений Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області та Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової адміністрації, у відповідності з наказом МНС України від 25.08.2009 №582 "Про затвердження форми Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд (цивільної оборони)". Враховуючи те, що відповіді на вищезазначене звернення та підписаного договору Управлінням не отримано, просив Теребовлянську окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру шляхом звернення із позовною заявою до суду про зобов`язання ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" укласти договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту.
Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачем у даній справі самостійно не вжито заходів для їх усунення.
В матеріалах справи міститься письмове повідомлення, адресоване Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, від Теребовлянської окружної прокуратури про те, що останньою (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") з метою захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" про зобов`язання укласти договір безоплатного зберігання споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційного укриття №75173.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 40 постанови).
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (п. 41 постанови).
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42 постанови).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови).
Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 по справі №904/7181/20 також зазначено, що прокурор на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Таким органом повинно бути розглянуто таке звернення і вжито заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
Зміст вищезгаданого листа - відповіді №10-111-00262 від 15.02.2023 РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, адресованого Теребовлянській окружній прокуратурі, вказує на те, що надана у ньому інформація є доповненням до листа №10-111-01665 від 20.12.2022. Отже, з грудня місяця 2022 року з позивачем велась переписка, з метою отримання прокурором інформації щодо дій позивача щодо укладення договору зберігання захисної споруди.
Звертаючись з цим позовом прокурор зазначив про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, у зв`язку з бездіяльністю РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як органом управління об`єктами державної власності, яка полягає в неукладенні з відповідачем договору безоплатного зберігання захисної споруди, яка є державною власністю та перебуває на балансі останнього, що призводить до руйнування цього об`єкту та не можливості його використання за призначенням.
Загальний зміст ч.3 ст. 179, ч.1 ст. 187 ГК України вказує на існування досудового та судового порядку укладення договорів.
Матеріали справи вказують на те, що станом на лютий місяць 2023 року, позивачем вчинялись лише заходи досудового звернення до відповідача з пропозицією укладення договору зберігання захисної споруди у запропонованій позивачем редакції такого договору. Відповідачем на таку пропозицію не відредаговано.
Позивач являється стороною правочинів щодо зберігання об`єктів цивільного захисту населення їхніми балансоутримувачами. З моменту припинення у березні 2022 року попередньо укладеного 15.08.2011 договору зберігання, органу державної влади відомо про необхідність вчинення ним дій, спрямованих на укладення нового відповідного договору.
Надаючи відповідь прокурору у листі №10-111-00262 від 15.02.2023, позивачем повідомлено лише про вчинення ним дій переддоговірного характеру, шляхом направлення відповідачу неодноразових пропозицій про укладення договору з його проектом. Разом з тим, своєї позиції щодо порушення інтересів держави позивач не висловив, про намір самостійно звернутися з позовом не заявив. Навпаки, ним адресовано прокурору прохання про вчинення дій щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, в даному випадку має місце бездіяльність позивача щодо звернення до суду з відповідним позовом до відповідача.
У п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, згідно якого, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
З урахуванням правових висновків, наведених у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, суд у справі №921/167/23 вважає достатньо обґрунтованими доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду, з вимогою про укладення відповідного договору в судовому порядку.
Зважаючи на наведене, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, викладені у клопотанні б/н від 03.07.2023 про залишення без розгляду позову прокурора на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України. Тому таке клопотання не підлягає до задоволення.
Як вже зазначалось, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про визнання укладеним договору безоплатного зберігання захисної споруди цивільного захисту.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порядок укладення договорів визначений у ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 7 ст. 179 ГПК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У ст. 181 ГК України також зазначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом..
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимогами ч. 4 ст. 179 ГПК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст. 179 ГК України).
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст. 179 ГК України).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 15.08.2011 про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №75173 закінчив свою дію 17.03.2022.
Порядок №138, який являється спеціальним галузевим нормативно-правовим актом, що регулює вузьку групу правовідносин, котрі виникають в сфері створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, передбачає лише одну форму використання захисних споруд цивільного захисту після приватизації державних підприємств - укладення договорів про утримання (зберігання) захисних споруд. Альтернативні варіанти Порядком №138 для захисних споруд цивільного захисту не передбачені.
При цьому, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №582 від 25.08.2009 затверджено типову форму Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).
Положеннями ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Отже, з огляду на те, що в ринкових умовах господарювання договори повинні укладатися, як правило, на основі вільного волевиявлення сторін, перелік випадків, коли можливе укладання господарських договорів за рішенням суду, обмежений.
Так, господарські суди розглядають спори про укладання договору чи спори з умов договору (коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов і передали розбіжності на розгляд суду) у разі, якщо: договір укладається за державним замовленням, прийняття якого є обов`язковим для відповідного суб`єкта господарювання; існує публічне зобов`язання суб`єкта господарювання; укладався попередній договір, і одна з його сторін ухиляється від укладення основного договору; якщо це передбачено угодою сторін.
Зі змісту ст. 187 ГК України вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови.
Згідно зі ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Приймаючи до уваги наведені приписи чинного законодавства, суд виходить з того, що положеннями ст. 649 ЦК України та статей 181, 187 ГК України передбачено вирішення судом переддоговірних спорів, зокрема, щодо договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках. Тобто, в разі безпідставного ухилення від укладення договору стороною, зобов`язаною його укласти, інша сторона відповідно до положень ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом своїх прав, зокрема, шляхом спонукання укласти договір.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 20 ГК України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин.
Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №910/6139/20 наведено висновки наступного змісту: щодо позовних вимог про зобов`язання/спонукання укладення договору у редакції, викладеній у позовній заяві, як належно обраного способу захисту про визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання. Визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України. При цьому, тлумачення слів "спонукати" і "зобов`язати" є тотожними. Тобто якщо позивач просить суд зобов`язати/спонукати відповідача укласти договір у редакції, викладеній ним у позовній заяві, з посиланням на статтю 187 ГК України, то це означає звернення позивача про вступ у певні правовідносини - про визнання укладеним за рішенням суду договору в редакції, наданій позивачем, що відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України і не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача згідно з статтею 5 ГПК України.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись ч.9 ст. 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, належним способом захисту прав суб`єктів господарювання при зверненні до суду є вимога про визнання укладеним договору в редакції доданій позивачем.
Посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2014 у справі №921/522/13-г/9 обставини, відповідачем стверджено про знищення об`єкту захисної споруди, а відтак і відсутність підстав для укладення договору безоплатного зберігання такої споруди.
Однак, наявними у матеріалах справи №921/167/23 доказами спростовуються ці твердження відповідача. Матеріалами проведених перевірок востаннє від 18.08.2023 (тобто після прийняття рішення у справі №921/522/13-г/9) підтверджено факт відновлення захисної споруди цивільного захисту та можливість використання об`єкта - ПРУ №75173 для укриття населення.
Інших об`єктів цивільного захисту, які б забезпечували безпеку працівників ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (з урахуванням існуючого воєнного стану) у відповідача не має.
Відшкодування відповідачем за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2014 у справі №921/522/13-г/9 шкоди, завданої ним захисній споруді не звільняє його (як балансоутримувача) від обов`язку укласти договір безоплатного зберігання.
Станом на час розгляду справи також закрито кримінальне провадження №420222120400000008.
Як вже зазначалось, листом №11-111-00090 від 17.01.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача пропозицію щодо укладення нового договору відповідального зберігання захисної споруди, з відповідним його проектом, погодженим третіми особами. Отримане 09.02.2023 таке звернення відповідачем залишено без відповіді та реагування.
Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст. ст. 13, 74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на наведене та приписи Порядку №138, яким передбачено обов`язкову форму використання захисної споруди, яка є державною власністю та перебуває на балансі відповідача (після закінчення приватизації державного підприємства відповідача), не інакше як шляхом укладення договору зберігання захисної споруди, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позову прокурора поданого в інтересах держави в особі позивача, про укладення договору безоплатного зберігання захисної споруди (протирадіаційного укриття), в редакції проекту договору, наведеного у заяві №54-1203вих-23 від 05.05.2023 (вх. №3939 від 08.05.2023) та заяві №54-2316вих-23 від 10.08.2023 (вх. №6671 від 15.08.2023).
При цьому, прокурором в ході розгляду справи вказано про допущену описку у прохальній частині заяви №54-2316вих-23 від 10.08.2023 (вх. №6671 від 15.08.2023), в частині уточнення змісту п. 7.1 проекту договору. Тому прокурор просив замість: «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту набрання законної сили рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №921/167/23», читати: «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/167/23».
З урахуванням зроблених судом висновків про закінчення у березні 2022 року строку дії попередньо укладеного між сторонами договору зберігання від 15.08.2011, не знаходять свого підтвердження і доводи відповідача про пропуск позовної давності, визначеної ст. ст. 257, 261 ЦК України, який міг би слугувати підставою для відмови у задоволенні позову згідно ч.4 ст. 267 ЦК України.
Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 50, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання б/н від 03.07.2023 (вх. №5647 від 03.07.2023) Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" про залишення позову без розгляду.
2. Позов задоволити.
Визнати укладеним договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту: протирадіаційного укриття №75173, загальною площею 102,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 13в, смт. Дружба, Тернопільський район, Тернопільська область укладеним між Публічним акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (вул. Л.Українки, 13, смт. Дружба, Микулинецька ТГ, Тернопільський район, код ЄДРПОУ: 00956164) та Регіональним відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48, код ЄДРПОУ: 42891875) в наступній редакції:
ДОГОВІР №
про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту: протирадіаційного укриття №75173, загальною площею 102,6 кв.м., що
знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 13в, смт. Дружба,
Тернопільський район, Тернопільська область
м. Тернопіль "__"
Публічне акціонерне товариство "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 00956164, місцезнаходження якого: вул. Лесі Українки, буд. 13, смт Дружба, Тернопільський район, Тернопільська область, 48130, в особі кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту (далі - Зберігач), з однієї сторони, і Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42891875, місцезнаходження якого: вулиця Василіянок, будинок 48, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019 (далі - Орган управління), в особі Заступника начальника Регіонального відділення - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Белошицького Руслана Анатолійовича, який діє відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 березня 2019 року № 255 (із внесеними змінами) та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 09.09.2020 №138-к "Про підпорядкування підрозділів Регіонального відділення та розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Регіонального відділення", з іншої сторони (у подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), уклали цей Договір про наступне.
1.Предмет Договору
1.1. Зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання об`єкта права державної власності - захисної споруди цивільного захисту: протирадіаційного укриття №75173 загальною площею 102,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 13в, смт. Дружба, Тернопільський район, Тернопільська область (надалі Майно) протягом строку дії цього Договору.
Акт приймання-передачі підписаний між Органом управління та Зберігачем 15.08.2011.
1.2. Сторони виходять із того, що Зберігач при здійсненні зберігання майна, що є предметом Договору, дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном, відповідно до цього Договору.
1.3. Зберігач здійснює зберігання майна безоплатно, витрати Зберігача на зберігання майна Органом управління не відшкодовуються.
2.Права та обов`язки Сторін
2.1. Зберігач зобов`язаний:
2.1.1. Майно обліковувати відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за №1363/13237 та на вимогу Органу управління надавати звіт про його стан та використання.
2.1.2. Вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів.
2.1.3. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання Зберігачеві, відповідно до цього Договору та чинного законодавства України, з моменту отримання майна від Органу управління до моменту його повернення.
2.1.4. Не допускати використання переданого йому Органом управління майна як заставу, продавати або відчужувати їх іншим способом.
2.1.5. Зберігач не має права передавати майно, вказане у цьому Договорі, у користування третім особам.
2.1.6. Утримувати передане йому майно на умовах Договору та відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 липня 2018 року №579, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року №879/32331.
2.1.7. Надавати безперешкодний доступ на свою територію та до майна представників Органу управління та органів виконавчої влади (територіальні органи ДСНС, структурні підрозділи з питань надзвичайних ситуацій місцевої державної адміністрації (органу місцевого самоврядування), уповноважених здійснювати контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо стану готовності захисних споруд та утримання їх у належному стані, а також збереження майна.
2.1.8. Повернути майно Органу управління за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений Договором строк не закінчився. Майно має бути повернуто у такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з урахуванням його нормативного зносу передбаченому для даного виду майна, що відповідає вимогам нормативно-правових актів.
2.2. Зберігач має право:
2.2.1. Надавати пропозиції Органу управління щодо зміни умов зберігання майна. Зміни умов зберігання майна оформлюються відповідно до вимог пункту 7.6. цього Договору.
2.2.2. У разі небезпеки втрати, нестачі або загрози пошкодження майна, Зберігач вживає вичерпних заходів щодо його збереження та утримання.
2.2.3.Відповідно до вимог чинного законодавства України приймати рішення з питань утримання, відновлення та ремонту майна, якщо вони не суперечать вимогам цього Договору та вимогам нормативно-правових документів.
2.3.Орган управління зобов`язаний:
2.3.1. Здійснювати контроль за виконанням Зберігачем вимог нормативних документів, цього Договору щодо зберігання переданого йому майна.
2.3.2. Надавати, разом із територіальними органами ДСНС, структурними підрозділами органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій, методичну допомогу Зберігачу у здійсненні ним заходів щодо зберігання переданого йому майна (захисної споруди, їх інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв`язку) та утримання його у належному стані.
2.4. Орган управління має право:
2.4.1.У будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).
2.4.2. У разі погіршення стану та ефективності використання майна вимагати від Зберігача вжиття заходів щодо усунення недоліків, які виникли при зберіганні.
2.4.3. Вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодженням майна, за рахунок Зберігача відповідно до законодавства.
2.4.4. Отримувати від Зберігача звітність про майно, що зберігається, та його стан.
3. Особливі умови Договору
3.1. Зберігач не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Даний Договір не є підставою для використання Зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб.
Зберігач, відповідно до вимог Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (із внесеними змінами), може використовувати захисну споруду для господарських, культурних і побутових потреб у мирний час за умови приведення її у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 24 годин.
3.2. Майно, передане за цим Договором, не підлягає знищенню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
3.3. Майно, передане за цим Договором, не може бути предметом застави, на нього не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
3.4. Зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється відповідно до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 та відповідно до Вимог щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 №881/32333.
Відчуження і списання іншого майна, переданого Зберігачеві відповідно до цього Договору, здійснюється у порядку, встановленому законодавством щодо відчуження майна, що належить державі.
3.5. Зберігача повідомлено про усі властивості переданого йому майна, особливості його зберігання та утримання.
3.6. У разі розроблення проекту відведення земельної ділянки, на якій розташоване майно передане за цим Договором, Зберігач зобов`язаний погодити цей проект із відповідним територіальним органом ДСНС щодо його відповідності вимогам по збереженню та утриманню захисної споруди (майна).
4. Відповідальність Сторін
4.1.У разі порушення вимог Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.
4.1.1. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
4.1.2. Сторони не несуть відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з їх вини (умислу чи необережності).
4.2. Зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення Органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане на зберігання, Зберігач повинен відшкодувати Органу управління всі пов`язані з цим збитки та відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.
4.3. Якщо внаслідок пошкодження майна (інженерно-технічного та спеціального обладнання захисної споруди, засобів зв`язку тощо) його якість змінилась настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, Орган управління має право відмовитись від нього і вимагати від Зберігача відшкодування його вартості.
4.4. У разі неповернення майна Органу управління за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Органу управління пеню (неустойку) у розмірі 0,5 % вартості майна за кожний день затримки.
5.Форс-мажор
5.1.Сторони погодились, що у разі виникнення форс-мажорних обставин, що не залежать від волі сторін, а саме: воєнних дій, землетрусу, повені, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим Договором. Доказом дії форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України.
6.Вирішення спорів
6.1. Усі спори, які виникають щодо цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
7.Дія Договору
7.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/167/23.
7.2. Договір вважається укладеним з моменту, визначеного у пункті 7.1 Договору на 5 (п`ять) років.
7.3. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце.
7.4. Сторони можуть продовжувати строк дії Договору на таких же умовах на новий визначений строк після закінчення строку дії цього Договору.
7.5. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору.
7.6. Зміни, внесені до цього Договору, набирають чинності з моменту підписання Сторонами додаткової угоди, погодженої у порядку, передбаченому цим Договором.
7.7. Розірвання Договору здійснюється за згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди. У разі прийняття законодавчих актів, норми яких змінюють статус майна, зміну умов цього Договору чи припинення його дії, Договір підлягає перегляду за ініціативою однієї із Сторін.
7.8. Реорганізація Органу управління чи Зберігача не може бути підставою для зміни умов Договору чи припинення його дії. У такому разі права та обов`язки Сторін за Договором переходять до правонаступників.
8.Прикінцеві положення
8.1.Усі правовідносини, що виникають з дії цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України.
8.2. Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються протягом 30 календарних днів у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.
8.3. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (за згодою).
Усі виправлення у тексті цього Договору мають юридичну силу та можуть враховуватися виключно за умови, що вони у кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами Сторін та скріплені їх печатками.
8.4. Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу (один примірник зберігається в Органі управління, другий - у Зберігача).
Державним органам, які уповноважені на погодження цього Договору (територіальний орган ДСНС, структурний підрозділ з питань надзвичайних ситуацій місцевої державної адміністрації) надаються копії Договору, оформлені відповідно до вимог законодавства.
8.5.Інші умови, не передбачені цим Договором, регулюються чинним законодавством.
Місце знаходження та реквізити Сторін:
Зберігач Орган управління
Публічне акціонерне товариство Регіональне відділення Фонду державного
"Теребовлянський комбінат майна України по Івано-Франківській,
хлібопродуктів " Чернівецькій та Тернопільській областях
код ЄДРПОУ: 00956164 код ЄДРПОУ: 42891875
адреса: вул. Лесі Українки, буд. 13, адреса: вулиця Василіянок, будинок 48,
смт. Дружба, Тернопільський місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська
район, Тернопільська область область, 76019
Підписи Сторін.
Зберігач Орган управління
Кінцевий бенефіціарний власник Заступник начальника Регіонального
Публічного відділення Фонду державного майна України
акціонерного товариства по Івано-Франківській, Чернівецькій та
"Теребовлянський комбінат Тернопільській областях - начальник
хлібопродуктів" Управління забезпечення реалізації
повноважень у Тернопільській області
М.П. М.П.
Державні органи, уповноважені на погодження Договору
Головне управління Департамент з питань оборонної роботи,
Державної служби України цивільного захисту населення та взаємодії з
з надзвичайних правоохоронними органами
ситуацій у Тернопільській області Тернопільської обласної військової адміністрації
Підписи Сторін
Начальник Головного управління Директор Департаменту
М.П. М.П.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (48130, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вулиця Лесі Українки, 13, ідентифікаційний код 00956164) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 26 вересня 2023 року.
Суддя І.П. Шумський
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2023 |
Оприлюднено | 28.09.2023 |
Номер документу | 113751091 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Укладення договорів (правочинів) зберігання |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Шумський І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні