Рішення

від 27.09.2023 по справі 924/709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"27" вересня 2023 р. Справа № 924/709/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши заяву про компенсацію судових витрат у справі

за позовом приватного підприємства "Мідас трейд", м. Київ

до державного підприємства "Закупнянський кар`єр", смт Закупне Хмельницької області

про стягнення 2539357,22 грн

представники сторін не з`явилися

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2023 позов приватного підприємства "Мідас трейд" до державного підприємства "Закупнянський кар`єр" про стягнення 2539357,22 грн, з яких 1795606,88 грн заборгованості, 62049,00 грн 3% річних, 412414,33 грн інфляційних втрат, 269287,01 грн пені, задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Закупнянський кар`єр" на користь приватного підприємства "Мідас трейд" 1795606,88 грн заборгованості, 59194,99 грн 3% річних, 397990,50 грн інфляційних втрат, 268695,21 грн пені, 24355,27 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

На адресу суду від приватного підприємства "Мідас трейд" надійшла заява (від 05.09.2023), в якій, посилаючись на положення ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, просить стягнути з державного підприємства "Закупнянський кар`єр" 89780,34 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 18.09.2023 заяву приватного підприємства "Мідас трейд" (від 05.09.2023) про компенсацію судових витрат у справі №924/709/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.09.2023.

Представник позивача у заяві просив розгляд заяви проводити за його відсутності.

Відповідач представника у судове засідання не направив. На адресу суду надіслав клопотання (від 19.09.2023), в якому просить відмовити приватному підприємств «Мідас-Трейд» у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат у справі в повному обсязі; у разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для відмови - зменшити витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню, до 10000,00 гривень.

Вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню, оскільки є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Зокрема, зауважив, що 31.08.2023 представник позивача в судовому засіданні зазначив, що обрахунок розміру інфляційний втрат, 3 відсотків річних та пені проводив бухгалтер ПП «Мідас-Трейд»; позовна заява ПП «Мідас-Трейд» підписана директором останнього; позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом; в позовній заяві відсутнє посилання на будь-яку судову практику, що свідчить про ненадання адвокатом зазначених в акті виконаних робіт від 15.02.2023 послуг аналітики актуальної судової практики щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу; відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1795606,88 грн, що спростило позивачу отримання позитивного судового рішення.

Щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат у зв`язку із незазначенням у позовній заяві орієнтованого розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу зауважив, що з огляду на дати складення акту виконаних робіт 15.02.2023, сплату позивачем коштів за надання правничої допомоги 17.02.2023 та подання позовної заяви до суду 22.06.2023 станом на дату направлення позовної заяви до суду позивач знав не орієнтований, а точний розрахунок витрат на правничу допомогу, однак не відобразив його. Крім того, звернув увагу на те, що акт виконаних робіт від 15.02.2023 складений у зв`язку виконанням адвокатом зобов`язань за договором про надання правової допомоги № 15-02/01 від 15.02.2023, а не за договором про надання правової допомоги № 10/02-01 від 10.02.2023. Також у платіжній інструкції від 17.02.2023 № 6666 ПП «Мідас-Трейд» було сплачено адвокату вартість послуг у розмірі 89780,34 грн за надання правової допомоги згідно договору №10/02-01 від 15.02.2023. Враховуючи вищевказане, вважає, що позивачем не долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази надання правової допомоги адвокатом ПП «Мідас-Трейд» у справі № 924/709/23 та понесення витрат на правничу допомогу, а саме: акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 10/02-01 від 10.02.2023 та докази оплати вартості послуг за вищевказаним договором.

Від позивача надійшли письмові доповнення до заяви (від 20.09.2023), в яких зазначив, що при аналізі акту виконаних робіт від 15.02.2023 та платіжного доручення від 17.02.2023 було встановлено наявність в них механічних помилок. Так, в п. 1 акту та платіжному дорученні помилково зазначено договір, замість правильного: №10/02-01 від 10.02.2023, а також, у тому числі у додатку №1 до договору помилково зазначено не «договір про надання правової допомоги», а «договір про надання правничої допомоги». Просить врахувати вказані обставини щодо наявності в документах технічних та механічних помилок і вважати наведені документи такими, що укладені в межах правовідносин у цій справі.

При розгляді заяви представника позивача про компенсацію судових витрат судом враховується таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №10/02-01 від 10.02.2023, укладеного між адвокатом Веремчуком В.В. (фізична особа-підприємець) як виконавцем та приватним підприємством «Мідас-трейд» як замовником (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати від імені замовника наступні юридичні дії, а саме: надання консультацій, підготовка документів (претензії, позовної заяви, інших необхідних для виконання умов договору документів) та організація процесу стягнення із державного підприємства «Закупнянський кар`єр» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015.

Вартість послуг виконавця за договором визначається за домовленістю сторін та встановлюється в розмірі 5% від суми заборгованості (ціни позову), яка підлягає стягненню з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» на користь замовника (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт прийняття-передачі між виконавцем і замовником.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до завершення розгляду позовної заяви в суді першої інстанції, а у разі подачі апеляційної скарги - до завершення розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (п. 5.1 договору).

Також у матеріали справи надано копію додатку від 10.02.2023 №1 до договору, у якому на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10.02.2023 №10/02-01 сторони погодили і затвердили вартість робіт виконавця з приводу організації і проведення надання послуг щодо стягнення з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015 (п. 1 додатку).

У п. 2 додатку сторони погодили між собою наступний перелік робіт, які підлягають виконанню: консультація виконавцем замовника з питань стягнення на користь замовника заборгованості з державного підприємства «Закупнянський кар`єр»; збирання та аналіз доказів з питань стягнення заборгованості; аналітика актуальної судової практики щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу; написання та оформлення претензії-вимоги про сплату заборгованості державним підприємством «Закупнянський кар`єр» за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015; написання, оформлення, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення на користь замовника з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015; написання та подання заяв з процесуальних питань по справі щодо стягнення заборгованості з державного підприємства «Закупнянський кар`єр»; участь в судових засіданнях суду першої інстанції; участь в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції (у разі подання у межах даних правовідносин апеляційної скарги).

15.07.2023 між сторонами договору складено акт виконаних робіт, про те, що на виконання своїх зобов`язань згідно договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 №15/02-01 у період з 10.02.2023 по 15.02.2023 виконавцем надано, а замовником отримано наступні юридичні послуги у правовідносинах про стягнення з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» на користь ПП «Мідас-трейд» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015: збирання та аналіз доказів з питань стягнення заборгованості; аналітика актуальної судової практики щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу; написання та оформлення претензії-вимоги про сплату заборгованості державним підприємством «Закупнянський кар`єр» за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015; написання, оформлення, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення на користь замовника з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015.

В акті сторони встановили, що до юридичних послуг, які оплачуються замовником та надаються виконавцем замовнику також включаються послуги з: написання та подання заяв з процесуальних питань по справі щодо стягнення заборгованості з державного підприємства «Закупнянський кар`єр»; участь в судових засіданнях суду першої інстанції; участь в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції (у разі подання у межах даних правовідносин апеляційної скарги).

Також сторони зазначили, що жодних претензій зі сторони замовника щодо обсягу робіт та їх вартості немає.

Згідно з платіжною інструкцією від 17.02.2023 №6666 ПП «Мідас-трейд» сплатило на користь ФОП Веремчука В.В. 89780,34 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 15.02.2023 №10/02-01.

Надання адвокатом Веремчуком В.В. правової допомоги позивачу у Господарському суді Хмельницької області при розгляді справи №924/709/23 підтверджується також копіями ордеру серії АС № 1040184 від 12.07.2023 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.09.2002. При цьому наявна у матеріалах справи відповідь на відзив, підписана адвокатом Веремчуком В.В., який також брав участь у засіданнях суду.

Разом з тим при розгляді заяви про стягнення витрат на надання правової допомоги суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відзначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно з додатком №1 від 10.02.2023 до договору та акту виконаних робіт від 15.02.2023 до складу послуг, які підлягають оплаті за договором про надання правової допомоги, віднесено написання та оформлення претензії-вимоги про сплату заборгованості державним підприємством «Закупнянський кар`єр» за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015; написання, оформлення, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення на користь замовника з державного підприємства «Закупнянський кар`єр» заборгованості за договором купівлі-продажу №130715 від 13.07.2015. При цьому, як зазначено в акті виконаних робіт від 15.02.2023, вказані послуги надані адвокатом протягом 10-15.02.2023.

Однак, як убачається з матеріалів справи, позовна заява датована 22.06.2023, претензія-вимога - 10.03.2023, вказані документи підписані директором ПП «Мідас-трейд», що не свідчить про подання адвокатом до суду, зокрема позовної заяви, як це передбачено умовами договору (додаток №1). Крім того, як слушно зауважив відповідач, за повідомленням адвоката, зробленим у судовому засіданні 31.08.2023, ним не готувалися самостійно розрахунки заявлених до стягнення нарахувань. При цьому обгрунтований розрахунок сум, що стягуються, за приписами п. 3 ч. 2 ст. 162 ГПК України є частиною позовної заяви. Також написання та оформлення претензії-вимоги про сплату заборгованості не відноситься до витрат позивача, пов`язаних саме з розглядом справи в суді.

Суд звертає увагу на те, що за умовами п. 3.1 договору про надання правової допомоги з урахуванням п. 2.8 додатку №1, визначена вартість послуг адвоката поширюється і на послуги участі у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції (у разі подання в межах даних правовідносин апеляційної скарги), обставини чого у цій справі відсутні, як і відсутні повноваження суду здійснювати розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оцінюючи складність справи, суд враховує часткове задоволення позовних вимог рішенням суду та те, що спір є незначної складності, виник за наслідками виконання договору купівлі-продажу та не потребує затрати значних зусиль адвоката, а відтак заявлена сума до стягнення є частково необгрунтованою та неспівмірною.

Разом з тим, беручи до уваги пояснення представника позивача про помилковість вказівки в акті виконаних робіт дати та номера договору, а в платіжній інструкції - дати договору про надання правової допомоги, та відсутність правовідносин між позивачем та адвокатом за будь-якими іншими договорами про надання правової допомоги, судом критично оцінюються посилання відповідача на ненадання позивачем доказів у понесення витрат на правничу допомогу за договором від 10.02.2023 №10/02-01 та ненадання детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом. При цьому судом також враховується вказаний в акті виконаних робіт від 15.02.2023 часовий проміжок надання послуг (10.02.2023 - 15.02.2023).

З приводу доводів відповідача про відсутність у позовній заяві посилання на будь-яку судову практику, що свідчить про ненадання адвокатом зазначених в акті виконаних робіт від 15.02.2023 послуг аналітики актуальної судової практики, суд зауважує, що здійснення аналізу судової практики не передбачає обов`язку її відображення у позовній заяві саме у формі посилань на конкретну судову практику. У свою чергу, відповідь на відзив, підписана адвокатом, містить посилання на правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду.

Також судом критично оцінюються посилання відповідача на незазначення позивачем орієнтовного розрахунку судових витрат у позовній заяві як підставу для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, оскільки передбачена ч. 2 ст. 124 ГПК України можливість відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат є правом, а не обов`язком суду. При цьому у позові позивачем було вказано, що попередній розмір судових витрат становлять витрати з судового збору у відповідному розмірі та витрати на отримання правової допомоги, які будуть заявлені додатково.

У контексті наведеного судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постановах у справах №922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, №916/2087/18 від 31.03.2021, №922/3812/19 від 10.12.2020, згідно з якою у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Отже, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав позову, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, складності справи та значення справи для сторін, часткового визнання позову відповідачем та часткового задоволення позовних вимог рішенням суду, що повністю узгоджується з процесуальними нормами права і не свідчать про втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, адже суд має право не покладати усі судові витрати на сторону, яка виграла спір, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника приватного підприємства "Мідас трейд" щодо стягнення витрат на правову допомогу, а саме: в сумі 15000,00 гривні.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника приватного підприємства "Мідас трейд" (від 05.09.2023) про стягнення 89780,34 грн витрат на правову допомогу адвоката задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Закупнянський кар`єр", Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт Закупне, вул. Центральна, буд. 1е (код 00373735) на користь приватного підприємства "Мідас трейд", м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 50/49, кв. 17 (код 36606249) 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ.

У задоволенні заяви в частині стягнення 74780,34 грн витрат на правову допомогу адвоката відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.2023.

Суддя В.В. Виноградова

1 - до справи,

2 - позивачу (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 50/49, кв. 17; ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2),

3 - відповідачу (31614, Хмельницька область, Чемеровецький район, смт Закупне, вул. Кар`єрна, 1; ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5).