Постанова

від 08.11.2007 по справі 14/155-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/155-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.07                                                                                               Справа №14/155-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Лолі Н.О.,

за участю представників:

від позивача  –     Коваль М.О. (довіреність № 07/81 від 23.05.2007 р.)

від відповідача –    Шаповал Ю.Є. (довіреність № 2525-15 від 19.12.2006 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

на  рішення  господарського суду  Херсонської області  від  18.06.2007 р.

у справі № 14/155-07

за позовом Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача  Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» (м. Херсон)

про стягнення 508 104,02 грн. основного боргу

та

за зустрічним позовом  Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»          (м. Херсон)

до відповідача Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

про визнання недійсними пунктів 4.7., 4.8., 4.10., 5.1. договору комісії №12/04-310 від 01.10.2004р.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) подано позов до міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» (м. Херсон) про стягнення  508 104, 02 грн. основного боргу за договором комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р., укладеним між сторонами.

В процесі розгляду справи Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»   було заявлено зустрічний позов до Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання недійсними п.п. 4.8, 4.9, 4.11 та 5.1 договору комісії № 12/05-300 від 01.10.2005 р., п.п. 4.7, 4.8, 4.10 та 5.1 договору комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р., п.п. 4.7, 4.8, 4.10 та 5.1 договору комісії        № 12/03-03 від 08.10.2003 р. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.05.2007 р. по справі № 14/155-07 прийнято зустрічний позов  в частині вимог про визнання недійсними п.п. 4.7, 4.8, 4.10 та 5.1 договору комісії № 12/04-310  від 01.10.2004 р. Зустрічну позовну заяву в частині вимог про визнання недійсними окремих частин правочину по договорам комісії № 12/05-300 від 01.10.2005 р. та № 12/03-03 від 08.10.2003 р. повернуто без розгляду

Рішенням  господарського суду Херсонської області від  18.06.2007 р. у справі            № 14/155-07 (суддя Гридасов Ю.В.) відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог. Рішення суду мотивоване тим, що сторони не узгодили таку істотну умову договору поруки (делькредере), як предмет, що на думку суду, свідчить про неукладеність пункту 4.8 договору комісії.

Провадження у справі № 14/155-07 за зустрічним позовом в частині вимог про визнання недійсним п. 4.8 договору комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р. припинено. Зазначений пункт договору в мотивувальній частині рішення визнано неукладеним з наведених вище підстав. У задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 4.7, 4.10, 5.1 договору комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р. відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю, відсутністю посилання на конкретні норми ЦК України, які передбачають недійсність перелічених пунктів договору.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, позивач за первісним позовом (ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України») звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі № 14/155-07 в частині відмови в задоволенні первісного позову, як прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального  і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі. Не погоджується з позицією господарського суду щодо застосування аналогії закону, а саме елементів договору поруки до відносин про делькредере. Заявник зазначає, що законодавець чітко розмежовує поняття делькредере та поруки. Відносини делькредере виникають за договором комісії та регулюються приписами ст. 1016 ЦК України, а не положеннями  параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. апеляційна скарга ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 21.09.2007 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.10.2007 р. Розгляд скарги відкладався  на  08.11.2007 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 2973 від 07.11.2007 р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя  Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Мірошниченко М.В., Яценко О.М.

В судовому засіданні представник позивача (заявника апеляційної скарги) підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (МКП  «Херсонтеплоенерго») в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу  стверджує, що апеляційна скарга безпідставна та не підлягає задоволенню. В обґрунтування доводів, із посиланням на норми цивільного законодавства, відповідач зазначає, що комісіонер вправі поручитися за виконання вже укладеного з третьою особою (в даному випадку – споживачами теплоенергії) договору, тобто предмет договору поруки (делькредере) у будь-якому випадку комітент та комісіонер зобов'язані узгодити. Відсутність такої істотної умови договору поруки (делькредере) як предмет, на думку відповідача, свідчить про неукладення пункту 4.8 договору комісії, тому господарським судом правомірно було встановлено, що зобов'язання МКП «Херсонтеплоенерго» перед ДП «Газ-тепло», як поручителя, припинились. Також у відзиві відповідач зазначає, що сума заборгованості щомісячно коригувалася в залежності від надходжень грошових коштів від споживачів, від проведених взаєморозрахунків та виплат з бюджету. До того ж, відповідач отримував повну інформацію щодо розрахунків споживачів за теплову енергію тільки з дозволу позивача. Крім того, вказує, що в період дії договору комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р. залишкова сума боргу становила 508 104, 02 грн.

З наведених вище підстав відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

За заявою представників сторін судові засідання проводились без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2004 р. між ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» (комітент) і МКП «Херсонтеплоенерго» (комісіонер) було укладено договір комісії № 12/04-310 (надалі – Договір комісії), згідно з п.2.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язаний здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до вказівок останнього Угоди із споживачами.

В пункті 3 Договору комісії визначена ціна теплової енергії.

Пунктом 4.8 Договору комісії передбачено, що комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по угодах.

В період з жовтня 2004 р. по вересень 2005 р. позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 341166,810 Гкал на загальну суму 33 418 126,93 грн., а відповідач прийняв обумовлену Договором комісії теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Вказане підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2004 р. – вересень 2005 р. (додаток № 1 до Договору комісії), а також звітами комісіонера за відповідні періоди (додаток № 3 до Договору комісії).

Згідно затвердженого звіту комісіонера №113/310 від 30.11.2006 р. заборгованість комісіонера перед комітентом становить 508 104,02 грн. (а.с. 16 том 1).

06.04.2007 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу № 54/11-629-1407 про сплату грошових коштів в сумі 508 104,02 грн. за Договором комісії (т.1 а.с.37).

Відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення. У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду  з позовом про стягнення з відповідача 508 104,02 грн. основного боргу за Договором комісії. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1016 Цивільного кодексу України.

Відповідач у справі,   стверджуючи, що пункти 4.7, 4.8, 4.10, 5.1  Договору комісії не були виконані з причин, які залежали від комітента (позивача у справі), звернувся до суду  з зустрічними позовом про визнання вказаних пунктів договору комісії недійсними.

Колегія суддів, аналізуючи правовідносини сторін у спорі, вважає за необхідне зазначити, що ці  правовідносини ґрунтуються на договорі комісії № 12/04-310 від 01.10.2004р., тому до них  слід застосовувати положення глави 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

З умов Договору комісії вбачається, що комісіонер (відповідач) поручився перед комітентом (позивачем) за виконання третіми особами (споживачами) зобов'язань за договором, що випливає зі змісту п. 4.8 Договору комісії. Тобто,  Договором комісії встановлена умова про делькредере, а отже,  в силу ч. 3 ст. 1016 ЦК України відповідач має відповідати перед позивачем за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок позивача.

В обов'язки комісіонера входить забезпечення своєчасної оплати споживачами за спожиту теплову енергію по угодам, укладеним на виконання умов договору (п. 4.7 Договору комісії).

Матеріали справи свідчать, що внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію кінцевими споживачами, які відповідно до умов Договору комісії та умов укладених між відповідачем та кінцевими споживачами договорів повинні перераховувати вартість спожитої ними теплової енергії на рахунок позивача, виник борг перед ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтобаз України», як власником теплової енергії,  у розмірі 508 104,02 грн.

Спір  щодо розміру заборгованості між сторонами у справі відсутній, крім того,  вказана сума боргу підтверджується  належними доказами, що містяться  в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки в Договорі комісії не було встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за теплову енергію, то в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України та на виконання п. 4.8 Договору комісії позивачем на адресу відповідача була направлена відповідна вимога про сплату суми боргу у розмірі 508 104,02 грн.

На вказану вимогу відповідач не відреагував і суму боргу у встановлений строк не сплатив. Розмір боргу в сумі 508 104,02 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, звітом комісіонера № 11 З/310 за листопад 2006 р., розрахунком боргу позивача за Договором комісії.

Відповідач не надав до суду доказів сплати позивачу боргу у розмірі 508 104,02 грн. За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.                   З відповідача на користь позивача слід стягнути 508 104,02 грн. – суму основного боргу за Договором комісії № 12/04-310 від 01.10.2004 р.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції додаткові документи, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не спростовують факту існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором комісії саме в заявленій до стягнення сумі.    

Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на те, що делькредере повинно укладатися окремим договором тільки після виникнення зобов'язання, яке забезпечується (тобто після укладення комісіонером правочину з конкретним визначеним споживачем), та у зазначеному договорі (договорі, який обумовлює делькредере) повинна вказуватися третя особа, за яку поручається комісіонер,  є  безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права. Чинним законодавством України не передбачено необхідності укладення окремого договору делькредере. Фактично,  судом першої інстанції застосовано до відносин делькредере елементи договору поруки. Проте, судом не було враховано, що порука та делькредере носять різне правове навантаження. Так,  делькредере є умовою саме договору комісії, а  не  одним із способів забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від поруки, яка регулюється  іншими нормами Цивільного кодексу України. Чинне законодавство України також не обумовлює необхідності укладення комісіонером договорів з третіми особами саме до укладення договору комісії. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд, посилаючись на  ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України,  дійшов  помилкового висновку  про неукладеність   пункту  4.8  Договору комісії (умова про делькредере).

З огляду на викладені обставини та правовий аналіз відносин між  комітентом і комісіонером (позивачем та відповідачем у справі), колегія суддів вважає  твердження господарського суду щодо наявності підстав  для  відмови  у задоволенні первісного  позовну необґрунтованим.

Перевіряючи законність та  обґрунтованість рішення господарського суду за зустрічним позовом, колегія суддів дійшла висновку   про недоведеність, необґрунтованість вимог, викладених  у зустрічній позовній заяві,  та про наявність правових підстав  для відмови  у задоволенні зустрічного позову в повному  обсязі в силу вищезазначеного, а також наступного.

Норми Господарського та Цивільного кодексів України визначають загальні правила укладання  договорів.

Відповідно до приписів ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Господарський договір вважається укладеним, якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні приписи містяться у ст. 638 ЦК України, яка закріплює: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Між сторонами у справі укладено договір комісії. Правовідносини, що випливають з договору комісії, регулюються главою 69 ЦК України. Аналіз змісту Договору комісії №12/04-310 від 01.10.2004 р. дає підстави для висновку про узгодженість між сторонами всіх суттєвих умов, що притаманні договорам  даного виду.

Як свідчать вивчені матеріали справи, предметом зустрічних вимог є визнання недійсними пунктів 4.7,4.8, 4.10, 5.1 Договору комісії.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

В процесі розгляду справи не було встановлено таких обставин.

На підставі аналізу норм чинного законодавства, дослідження умов Договору комісії колегія суддів дійшла висновку, що Договір комісії укладено з дотриманням норм чинного законодавства.

З наведених вище підстав зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодна норма  закону, що регулює правовідносини з приводу укладання договорів, визнання їх недійсними тощо, не містить  положень  щодо можливості визнання неукладеним  окремого пункту договору.

З огляду  на  вищенаведене,  оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, та у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача за первісним позовом (МКП «Херсонтеплоенерго»).

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі                № 14/155-07  скасувати.

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» (м. Херсон) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) 508104,02 грн. основного боргу, 5081,04 грн. державного мита та       118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» (м. Херсон) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) 2540,52 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.