Ухвала

від 27.09.2023 по справі 138/2797/23

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/2797/23

Провадження №:1-кс/138/685/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Могилів-Подільський

Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023025160000387 від 23.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2023 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023025160000387 від 23.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що 22.09.2023 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від інспектора СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що зупинено транспортний засіб DAF, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перевозив верхній шар ґрунту. Зі слів власника даного транспортного засобу ОСОБА_4 , вказаний вище ґрунт був знятий із земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності з кадастровим номером 0522684800:01:000:0114 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

22.09.2023 в ході проведення огляду місця події на відрізку автомобільної дороги М-21 «Виступичі-Житомир-Могилів-Подільський» у межах с. Немії Могилів-Подільського району Вінницької області було виявлено та вилучено спеціалізований вантажний самоскид зеленого кольору, марки «DAF», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , навантажений верхнім шаром ґрунту, з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.08.2023, який належить ОСОБА_4 .

За даним фактом 23.09.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023025160000387 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

У подальшому дізнавачем винесено постанову про приєднання предметів до провадження як речових доказів, якою спеціалізований вантажний самоскид зеленого кольору, марки «DAF», 2007 року випуску визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що вказаний вище речовий доказ являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, необхідний для проведення його додаткового огляду, вилучення зразків ґрунту з вказаного транспортного засобу, проведення трасологічної експертизи та інших слідчих дій, необхідних для встановлення всіх обставин провадження.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - з метою збереження речових доказів та проведення інших слідчих (розшукових) дій із їх залученням, прокурор просить накласти арешт на вилучений 22.09.2023 у ході огляду місця події на відрізку автомобільної дороги М-21 «Виступичі-Житомир-Могилів-Подільський» у межах с. Немії Могилів-Подільського району Вінницької області спеціалізований вантажний самоскид зеленого кольору, марки «DAF», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , навантажений верхнім шаром ґрунту, який належить ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Прокурор, ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились. Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити. Адвокат ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі та участі ОСОБА_4 , також просив клопотання задовольнити частково та накласти арешт на транспортний засіб з правом користування без права відчуження. Вказане згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить такого до висновку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантується захист від неправомірних обмежень не лише власникам існуючого майна, а й власникам майнових прав та інших активів, що мають "розумні очікування" на реалізацію свого майнового права (рішення у справі "Броньовський проти Польші" від 22.06.2004 за заявою № 31443/96, рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (п.п. 21-34)).

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, право власності не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: a) чи є втручання законним; b) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; c) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Положеннями ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканність права власності.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За визначенням ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За загальними правилами, визначеними ст. 132 КПК України, застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Поряд з цим, частиною 4 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно приписів ч. 3-6 ст. 170 КПК України, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.

Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, Могилів-Подільським районним відділом поліції ГУНП у Вінницькій області 23.09.2023 розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12023025160000387 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

Вказані відомості внесені на підставі повідомлення від інспектора СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що було зупинено транспортний засіб DAF з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перевозив верхній шар ґрунту. Зі слів власника даного транспортного засобу ОСОБА_4 , вказаний вище ґрунт був знятий із земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності з кадастровим номером 0522684800:01:000:0114 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарстваю

Під час огляду місця події 22.09.2023 дізнавачем СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.08.2023, транспортний засіб марки DAF зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим вантажним самоскидом у середині якого знаходиться суміш чорного кольору схожа на чорнозем.

Прокурор у клопотанні вказує, що такими діями ОСОБА_4 вивів дану земельну ділянку із сільськогосподарського обороту.

Слідчим суддею з копій матеріалів, доданих до клопотання, встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.08.2023 автомобіль марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Необхідною умовою застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна у випадку вжиття цього заходу з метою забезпечення збереження речових доказів є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто: 1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, 4) набуте кримінально протиправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна, зокрема, повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Тобто саме на орган досудового розслідування покладено обов`язок визначити у клопотанні підстави для накладення арешту та додати до клопотання всі докази на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване.

Зі змісту клопотання про арешт майна вбачається, що підставою для його накладення прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Постановою дізнавача СДМогилів-ПодільськогоРВП ГУНПу Вінницькійобласті ОСОБА_6 від 23.09.2023спеціалізований вантажний самоскид марки «DAF» зеленого кольору, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що прокурор довів, що вказане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з тим, прокурор в клопотанні зазначив, що метою накладення арешту на речові докази є їх збереження. Однак доказів, які б свідчили, що ОСОБА_4 має намір відчужити чи знищити даний автомобіль до клопотання не додано.

А тому, враховуючи викладене вище, зважаючи на обґрунтування прокурором клопотання та подані ним докази, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено потреби досудового розслідування саме такого ступеню втручання у право власності особи як арешт вказаного вище автомобіля марки «DAF» без права користування ним, а тому, з урахуванням вимог ч. 2, 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та вважає, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження станом на час прийняття процесуального рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на транспортний засіб з правом користування, без права відчуження.

Так само прокурором не доведена необхідність збереження речового доказу - верхнього шару ґрунту, який навантажено на вказаний вище автомобіль, оскільки прокурор та орган досудового розслідування не позбавлені можливості в порядку, визначеному КПК України, вилучити зразки ґрунту та провести його додатковий огляд без застосування такого заходу забезпечення, як накладення арешту, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотанняпрокурора вчастині накладенняарешту наверхній шарґрунтузадоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 64 Конституції України, ст.ст. 98, 170-173, 372 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучений 23.09.2023 у ході огляду місця події на відрізку автомобільної дороги М-21 «Виступичі-Житомир-Могилів-Подільський» у межах с. Немії Могилів-Подільського району Вінницької області спеціалізований вантажний самоскид зеленого кольору, марки «DAF», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , з правом користування без права відчуження.

В іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити прокурору, ОСОБА_4 та його представнику адвокату ОСОБА_5 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим та/або прокурором.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1