Ухвала

від 04.09.2023 по справі 336/4672/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/4672 /23

Пр. № 4-с/336/33/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересовані особи товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста», акціонерне товариство «Креді агріколь банк»,

В С Т А Н О В И В:

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадових осіб Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови в скасуванні арештів майна ОСОБА_1 , накладених під час здійснення виконавчого провадження.

В заяві зазначив, що в провадженні Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 46488 грн. 45 коп. В межах вказаного виконавчого провадження постановами державних виконавців серії АМ № 603212 (АА № 759751) від 20.06.2006 року, АМ № 613358 від 15.05.2077 року та серії АМ № 088479 від 24.06.2008 року накладений арешт на все майно боржника, в тому числі на будинок АДРЕСА_1 та на частину квартири АДРЕСА_2 . Право вимоги за кредитним договором між ОСОБА_1 та фінансовою установою перейшло до наступного кредитора, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста» та від якого ОСОБА_1 25 лютого 2016 року отримав пропозицію щодо врегулювання заборгованості з прощенням (анулюванням) її залишку. В цей же день, а саме: 25 лютого 2016 року, заявник погасив заборгованість, отримавши довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста» про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1497/2003 від 22.08.2003 року.

Хоча підстави для забезпечення виконавчого провадження і відпали, Хортицький відділ державної виконавчої служби відмовив заявнику в скасуванні арештів з посиланням на частину 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так як наявність арешту на належне йому майно у відсутність виконавчого провадження порушує його право, просить про зобов`язання уповноважених посадових осіб Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) скасувати арешт, накладений постановами державного виконавця серії АМ № 613358 від 15.05.2007 року та серії АМ № 088479 від 24.06.2008 року.

В судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення заяви, не з`явилися.

Представник заявника надав заяву, яка містить прохання про задоволення заяви та розгляд справи без його участі.

За вказаних обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 450 ЦПК України суд вирішує справу у відсутність учасників справи.

Представник суб`єкта оскарження надав суду письмовий відзив, з якого випливає, що відділ державної виконавчої служби заперечує проти задоволення скарги з огляду на таке.

Перевіркою, що проводилась відділом в автоматизованій системі виконавчого провадження у розділах «Пошук ВД/ВД», «Пошук ВП/ВД (архів)», «Пошук ВП/ВД-спецрозділ», не виявлено інформації щодо виконавчих проваджень, під час здійснення яких постановами державних виконавців від 15.05.2007 року та від 11.06.2008 року було накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_2 . Надати будь-яку інформацію щодо вказаних проваджень відділ позбавлений можливості через сплив строку зберігання архівних справ та виконавчих проваджень, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, після чого вони підлягають знищенню. У відповідності до вимог частини 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника є випадки, колом яких не охоплюється зняття арешту у виконавчому провадженні, відомості про наявність якого відсутні. В даному випадку у відповідності до частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду. У відсутність підстав для скасування встановлених оскаржуваними постановами обтяжень представник суб`єкта оскарження просить про відмову у задоволенні скарги.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд знаходить скаргу, такою, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості за договором кредитування в сумі 46488 грн. 45 коп. Хортицьким відділом держаної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанови АМ № 603212 (АА № 759751) від 20.06.2006 року про арешт майна боржника, а саме: частини квартири АДРЕСА_3 , та заборону його відчуження (1); серії АМ № 613358 від 15.05.2007 року про арешт майна боржника, а саме: частини квартири АДРЕСА_2 , та оголошення заборони на його відчуження (2); а також серії АМ № 088479 від 24.06.2008 року про арешт майна боржника, а саме: частини квартири АДРЕСА_2 , та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 23, 25, 26).

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі і на Державну виконавчу службу (ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження).

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень внормована Розділом УП ЦПК України, саме в русло оскарження дій виконавця спрямовує заявник свої вимоги.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з`ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, та, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст. 451 ЦПК України є сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Обов`язки державних виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, розв`язуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.

Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень державного виконавця, внормовано право державного виконавця застосовувати такий захід забезпечення виконавчого провадження, як накладення арешту на майно боржника» (ст. ст. 25, 27, 32, 52 Закону).

Суд вважає, що дії державного виконавця, в провадженні якого перебував виконавчий документ, яким є виконавчий лист з виконання рішення суду, що набрало сили закону і є обов`язковим для виконання, діяв правомірно, прийнявши оскаржуваний захід забезпечення виконавчого провадження.

Разом з тим, на час вирішення цієї скарги у заявника відсутня заборгованість за кредитним договором, на виконання рішення про стягнення по якому грошових коштів з ОСОБА_1 на користь фінансової установи відкрито виконавче провадження, а це означає необхідність припинення накладених в його забезпечення арештів майна.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» внормовано зняття арешту з майна боржника.

За змістомчастини 4вказаної статті,підставами длязняття виконавцемарешту зусього майна(коштів)боржника абойого частиниє: отриманнявиконавцем документальногопідтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом (1); надходженняна рахунокоргану державноївиконавчої служби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника (2); отриманнявиконавцем документів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах (3); наявністьписьмового висновкуексперта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням (4); відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно (5); отриманнявиконавцем судовогорішення проскасування заходівзабезпечення позову(6); погашеннязаборгованості ізсплати періодичнихплатежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника(7); отриманнявиконавцем документальногопідтвердження наявностіна одномучи кількохрахунках боржникакоштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову (8); підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII"Прикінцевіта перехідніположення"цього Закону(9); отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (10).

З наведеного положення закону випливає, що перелік випадків, коли арешт майна припиняється за постановою виконавця, є вичерпним і до нього не відносяться випадки зняття арешту, коли виконавче провадження, при здійсненні якого він застосований, знищено за спливом строку зберігання.

У відповідності до частини 5 ст. 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як зазначено в пункті 1 роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У відповідності до висновків в постановах Верховного Суду у справах № 707/1530/21 від 25.-5.2022 року, № 21/17-008 від 01.11.2021 року право власності боржника під час або після завершення виконавчого провадження підлягає захисту за наявності самого порушеного права, встановлення недоцільності чинного арешту майна та можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» при зверненні боржника до суду у формі скарги на дії державних виконавців, і ці висновки у відповідності до ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв`язанні подібних правовідносин.

Як випливає із змісту ч. 3 ст. 451 ЦПК України, яка внормовує судове рішення за наслідками розгляду скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено.

З наведеного слідує, що лише сукупність таких передумов, як правомірність дій виконавця та відсутність порушень права заявника може зумовити відмову в задоволенні скарги, а ці вимоги не є самостійними підставами для залишення скарги без задоволення, про що свідчить застосування поєднувального сполучника «і».

Накладення арешту на майно боржника є процесуальною дією виконавця; збереження арешту за відсутності у боржника невиконаних зобов`язань перед стягувачем та у відсутність виконавчого провадження, в межах якого був застосований арешт, позбавляє сенсу вжитий державним виконавцем захід виконавчого провадження і посягає на право власника реалізовувати свої права повною мірою.

У зв`язку з викладеним суд констатує наявність порушення права заявника, яке в даному випадку не може бути усуненим діями або рішеннями державного виконавця, оскільки встановлені судом обставини не підпадають під коло підстав для скасування арешту майна самим виконавцем, тому навіть у відсутність ознак протиправності в поведінці виконавця вважає за необхідне скаргу задовольнити та у обраний заявником спосіб поновити його порушене право, не констатуючи ознак неправомірності в бездіяльності уповноважених посадових осіб відділу державної виконавчої служби щодо нескасування арешту майна заявника.

Керуючись ст. ст. 447-451, 260, 352-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на бездіяльність посадових осіб Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 48-А, ЄДРПОУ 35037233, задовольнити.

Зобов`язати уповноважених посадових Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , в тому числі: частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця серії АМ № 603212 (АА № 759751) від 20.06.2006 року; номер запису про арешт нерухомого майна в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3354195, дата реєстрації 20 червня 2006 року, реєстратор - восьма державна Запорізька нотаріальна контора, підстава постанова АА № 759751, державна виконавча служба у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Зобов`язати уповноважених посадових Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , в тому числі: частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця серії АМ № 613358 від 15.05.2007 року; номер запису про арешт нерухомого майна в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 5139828, дата реєстрації 15 червня 2007 року, реєстратор - восьма державна Запорізька нотаріальна контора, підстава постанова АМ № 603385 від 15.05.2007 року, державна виконавча служба у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Зобов`язати уповноважених посадових Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , в тому числі: частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця серії АМ № 088479 (АА № 719697) від 24.06.2008 року; номер запису про арешт нерухомого майна в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 7554705, дата реєстрації 11 липня 2008 року, реєстратор восьма державна Запорізька нотаріальна контора, підстава постанова АА № 719697 від 11.06.2008 року, державна виконавча служба у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Суддя О.В. Щаслива