Рішення

від 26.09.2023 по справі 580/5166/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року справа № 580/5166/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ПАРКІНГ ПЛЮС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляну (контролю) у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ПАРКІНГ ПЛЮС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляну (контролю) у Черкаській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 13.06.2023 №031105.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що чек (або копію) щодо зважувань посадові особи відповідача не надали ні на місці здійснення контролю, ні в копіях документів, які надсилала Державна служба України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській обл.

Позивач вважає, що інспектор не мав законних підстав складати довідку та акт про перевищення без чеків, які повинні мати заводський номер зважувального обладнання ані будь-які відомості про принципи та механізм автоматичного зважування, та без результатів повторного зважування.

Розгляд матеріалів відповідачем проведено без забезпечення права позивача бути присутнім і надавати свої пояснення та документи, без завчасного повідомлення про дату, час і місце розгляду.

У довідці про зважування та акті вказано, а чеками не підтверджено, що перевищення зваженого вантажу становить 180 кг. Така вага є меншою 5% від допустимих 40 тон, що означає порушення відповідачем та застосування відповідальності за не передбаченими законом підставами.

Позивачем оплачені послуги повторного габаритно-вагового контролю, але його результати відповідачем не оформлені. Вказаний вантаж не був затриманий і водій продовжив рух після зважування, що підтверджує додатково те, що порушень не було виявлено.

Зазначення про те, що на одній осі виявлене перевищення норми, оскільки навантаження становить 12 тон, не означає порушення, оскільки вантаж - зерно навантажене насипом, та розподіл маси на всі інші осі не були понаднормативними, а розмір між осями взагалі не було виміряно та безпідставно не враховано.

На підставі наведеного позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представником відповідача скеровано до суду відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує посилаючись на ту обставину, що перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку, яке зазначено в акті проведення перевірки та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи, тому під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу виявлено, що вагові параметри транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом GENERAL TRAILERS д.н. НОМЕР_2 , склали навантаження на одинарну вісь 12,660 кг. при допустимій 11,5 т.

Представник відповідача звернув увагу, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одинарну вісь більше 11,5 т. Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Представник відповідача наголосив, що внесення до матеріалів перевірки характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Обов`язок посилання на дане обладнання в актах проведення перевірки не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Факт перевищення на одиничну вісь нормативно допустимих вагових параметрів транспортного засобу позивача підтверджується складеними працівниками Укртрансбезпеки на момент перевірки матеріалами та не заперечується як водієм на момент перевірки так і самим позивачем у позові.

Представник відповідача зазначив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

По закінченню оформлення працівником Укртрансбезпеки матеріалів перевірки, їх було надано водію позивача для ознайомлення та надання пояснень та вручено копію довідки №0079186 від 25.04.2023 акту №0060496 від 25.04.2023 та акту №354135 від 25.04.2023, що підтверджується відеодоказом. Твердження позивача, що дані документи надалися водію працівником Укртрансбезпеки тільки після приїзду працівників поліції не відповідає дійсності.

Позивачем не надано доказів, що він нібито усував дане порушення на місці перевірки як і доказів здійснення КП «Центром організації дорожнього руху» за участю працівників Укртрансбезпеки повторного зважування транспортного засобу позивача.

Стосовно твердження позивача про той факт, що після здійснення габаритно-вагового контролю автомобіль позивача не був затриманий та продовжив свій рух до замовника перевезень, відповідач звернув увагу, що повноваженнями щодо затримання транспортних засобів наділені працівники Національної поліції.

Листом №33979/41/24-23 від 12.05.2023 позивачу завчасно направлено повідомлення про розгляд справи на 13.06.2023 (з 09-30 год. до 12.00 год.). Даний лист (1800109583480) відправлено 19.05.2023 рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення. Дане повідомлення представником позивача отримано 23.05.2023. Оскільки на вказану дату позивач явку свого представника не забезпечив, 13.06.2023 розгляд справи відбувався без участі представника позивача.

На підставі наведеного представник відповідачів вважає, що оскаржена постанова прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, за результатами здійснення 25.04.2023 головними спеціалістами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Козлюком О.П. та Цибенком Р.С. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 12 год. 50 хв. на а/д Р-03 під`їзд до М-03 4км+100м ТОВ «ТІР ПАРКІНГ ПЛЮС» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом GENERAL TRAILERS д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 10.08% ( навантаження на одинарну вісь 12,660 кг. при допустимій 11,5 т.), про що складено акт проведення перевірки № 354135 від 25.04.2023 року.

Перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку № 000434 від 20.04.2023 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Працівниками Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0079186 від 25.04.2023 та акт №0060496 від 25.04.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Начальник відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Олег Лучин, на підставі акту перевірки, керуючись абз. 15 ч.1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення транспортним засобом вагових обмежень, виніс постанову від №031105 від 13.06.2023 про накладення на позивача, адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Позивач вважаючи постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу незаконною, звернувся до суду з даним позовом в якому просить скасувати оскаржену постанову.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить наступного.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок - №1567).

Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Також, за статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2023 судом встановлено, що повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 40,180 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,140 тон; 2) 12,660 тон; 3) 6,660 тон; 4) 7,040 тон; 5) 7,680 тон.

Отже, нормативно допустимий ваговий параметр на одиночну вісь транспортного засобу становив 12,660 тон при допустимій 11,5 тон, що прямо заборонено нормативно-правовими актами України.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала вагових обмежень, оскільки ним перевозився сипучий вантаж (соняшник), який є рухомим.

Суд зазначає, що в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Таким чином наявне порушення позивачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Суд звертає увагу, що приписи ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.

У постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Суд зазначає, що чинне законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).

Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 відсотків, але не більше 10 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача про ненадання документів на зважувальне обладнання, суд відхиляє, оскільки обов`язок такого надання не передбачений законодавчо.

Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Засіб зважувальної техніки, ваги автомобільні електронні тип «Лахта-У» СВ-80000А/18 зав № 1217 встановлені у місці проведення вагового контролю, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 427 від 29.03.2023 чинне до 29.03.2024 та є технічно справним.

Щодо посилань позивача про неналежне повідомлення щодо розгляду справи, суд зазначає, що згідно з пунктами 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Листом №33979/41/24-23 від 12.05.2023 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи на 13.06.2023 з 09-30 год. до 12.00 год., який відправлено 19.05.2023 рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення. Дане повідомлення представником позивача отримано 23.05.2023, що свідчить про завчасне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Оскільки на вказану дату позивач явку свого представника не забезпечив, тому 13.06.2023 розгляд справи правомірно відбувався без участі представника позивача.

Відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її права спростовувати вину в суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Суд відхиляє твердження позивача про здійснення повторного зважування автомобіля, оскільки позивач відповідних доказів не надав, тоді як наявність доказу оплати зважування не свідчить, що повторне зважування мало місце.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на наведене, судом не виявлено будь-яких порушень відповідачем вищенаведених норм чинного законодавства України під час прийняття оскарженої постанови.

Таким чином, суд вважає, що відповідач вірно застосував до позивача штрафні санкції, визначені постановою про застосування штрафних санкцій, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО