Постанова

від 27.09.2023 по справі 480/3043/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 р. Справа № 480/3043/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі №480/3043/23

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у наданні інформації щодо визнання надавачем комунальних послуг Комунального Підприємства промислово-виробничого об`єднання «Енергія» код ЄДРПОУ 30256978 за поданим 27.09.2022 за вх. № Ко - 2452/01-13 ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області запитом про надання публічної інформації;

- зобов`язати Виконавчий комітет Шосткинської міської ради розглянути інформаційний запит від 27.09.2022 з урахуванням висновків суду та надати їй, протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду, достовірну інформацію, а саме належним чином завірену копію рішення органу місцевого самоврядування м. Шостка, яке було дійсне станом на вересень 2022 року, щодо визнання Комунального Підприємства промислово-виробничого об`єднання «Енергія» код ЄДРПОУ 30256978 надавачем комунальних послуг;

- стягнути з Виконавчого комітету Шосткинської міської ради на її користь 30000 грн моральної шкоди, завданої протиправними діями та допущеною бездіяльністю.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 480/3043/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області, яка полягає у ненаданні відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 27.09.2022.

Зобов`язано Виконавчий комітет Шосткинської міської ради Сумської області розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 27.09.2022 в установлені законом строки та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що вона є ініціатором колективного звернення мешканців, що проживають за адресою: будинку АДРЕСА_1 , пов`язаного з отриманням від відповідача документів на підставі яких КП ПВО «Енергія» здійснює надання послуг з утримання будинку. Вказала, що згідно з відповіддю відповідача питання про відшкодування відповідних витрат буде вирішено після проведення засідання виконавчого комітету, затвердження акту огляду, надання копій необхідних для відшкодування документів та належного оформлення позивачем заяви про відшкодування, відповідне питання буде вирішено відповідачем.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (далі -КАС України).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням положень вище зазначеної статті КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Позивач, як ініціатор звернення, звернулася до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області в особі Шосткинського міського голови Ноги Миколи Петровича з запитом про надання публічної інформації від 27.09.2022, в якому просила надати належним чином завірені копії відповідних документів (наприклад рішення органу місцевого самоврядування чи договір або інше) на підставі яких на даний час КП ПВО «Енергія» (керівник Притико В.А.) здійснює обслуговування будинку шляхом надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 10).

Листом від 04.10.2022 № 01-13/2452-Б Виконавчий комітет Шосткинської міської ради Сумської області повідомив позивача, що дане звернення направлено до КП ПВО «Енергія» для розгляду та надання відповіді по суті звернення (а.с. 11).

Не погодившись з такими діями відповідача. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Рішення суду у цій частині сторонами не оспорюється, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в зв`язку з недоведеністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Виходячи з доводів скаржника, колегія суддів вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають позиції Верховного Суду з питань стягнення моральної шкоди, що знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 07 лютого 2023 року по справі № 823/2108/18.

За таких підстав, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній частині, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 по справі №480/3043/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін