Постанова від 20.09.2023 по справі 440/8353/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 р.Справа № 440/8353/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Вовк М.В.

представник відповідача Бодак М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 01.02.23 по справі № 440/8353/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" (надалі - ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року, видану Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" є власником транспортного засобу МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , вказаного в спірній постанові, однак, цей транспортний засіб був переданий в оренду орендарю ТОВ "Цукорагропром", на час перевірки позивачем не використовувався, а отже, позивач не є автомобільним перевізником в розумінні статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/8353/22, залучено до участі у справі як другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3225 грн. 30 коп. (три тисячі двісті двадцять п`ять гривень тридцять копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Державною службою України з безпеки на транспорті" подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що спірна постанова винесена за результатами проведення рейдової перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт та розгляду справи про порушення. Так, під час рейдової перевірки, результати якої оформлені актом №251046 від 10.02.2022, виявлено перевезення вантажу за відсутності на час перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа та щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія, у зв`язку з чим прийнято оскаржувану постанову від 21 червня 2022 року №190250. Вказав, що під час перевірки водій не надавав посадовим особам Укртрансбезпеки договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон. З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було цілком обгрунтовано встановлено особу автомобільного перевізника на основі наявних відомостей про власника такого транспортного засобу, що в подальшому було враховано під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності осіб, які не прибули.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (ідентифікаційний код 30811110) зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності позивача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, серед видів економічної діяльності, також позивач має право здійснювати такий вид діяльності як 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /т. 1 а.с. 121-124/.

10.02.2022 на ділянці автодороги а/д МОЗ 340 км посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку №008145 від 07.02.2022 /т. 1 а.с. 109/ проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 162, зворот а.с. 162/.

За результатами перевірки складено акт №251046 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.02.2022 /т. 1 а.с. 101/, у якому зазначено про порушення ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, а також щоденні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водія, порушення №340 МТЗУ /т. 1 а.с. 101/.

У акті перевірки також зазначено про ТТН №1072 від 10.02.2022, т/з обладнано аналоговим тахографом /т. 1 а.с. 101/. За змістом товарно-транспортної накладної №1072 від 10.02.2022, яка була надана до перевірки, про що зазначено у акті, як автомобільний перевізник, замовник та вантажовідправник зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром", код ЄДРПОУ 38234087, автомобіль - МАЗ-544008-060-031 вантажний НОМЕР_1 , вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", пункт навантаження: вул. Новаторів, 24, с. Яреськи, Миргородський район, Полтавська область, 38034, пункт розвантаження: Польовий в`їзд, 1 селище Докучаївське, Харківський район, Харківська область, водій ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 103/.

Акт перевірки №251046 від 10.02.2022 підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 101/.

07.06.2022 відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено на адресу позивача повідомлення №15456/36-24-22 від 06.06.2022 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 21.06.2022 з 10:00 до 12:00, яке було отримано позивачем 09.06.2022 /т. 1 а.с. 104, 107, 128/.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті 21.06.2022 начальником відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ткаченком Д.В. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнято постанову №190250 про застосування до ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за те, що ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" 10.02.2022, а/д М-03 км 340, ТЗ МАЗ, д.н. НОМЕР_1 здійснило перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /т. 1 а.с. 9, 102/.

Позивач не погодився з постановою відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року, якою з ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн., прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню в силу пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема, у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Так, за змістом частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини 1 статті 241 ГК України, адміністративно-господарский штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасниками правовідносин з перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

На підставі частини 1 статті 5 Закону №2344-III, основним завданням регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону №2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пунктів, 1, 2 частини 2 статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-III, може бути лише суб`єкт господарювання.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на-перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Статтею 48 Закону №2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Формулювання «інші документи, передбачені законодавством» передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 49 Закону №2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

В свою чергу, статтею 60 Закону №2344-III передбачено засади відповідальності автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарських штрафів до таких осіб.

Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-III, на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті №251046 від 10.02.2022.

Так, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини» належить на праві власності автомобіль марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 та не заперечується позивачем.

Відповідно до акту перевірки №251046 від 10.02.2022 під час перевірки даного транспортного засобу було виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, а саме: «перевезення вантажу за відсутності та момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, а також щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Порушено наказ №340 МТЗУ».

Суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту перевірки ознайомлений, що засвідчив своїм власноручним підписом, будь-яких пояснень/заперечень щодо виявленого порушення не надав.

Відповідно до положень Порядку №1567, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті - відносно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III у розмірі 17 000,00 грн.

Колегія суддів вважає хибними доводи позивача та помилковими висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу з огляду на те, що позивач у спірних правовідносинах не є суб`єктом відповідальності за вчинене порушення та не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III, оскільки на момент проведення перевірки транспортний засіб марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перебував в розпорядженні позивача, а був переданий в оренду іншій особі - ТОВ «Цукорагропром» на підставі укладеного між сторонами договору оренди, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, поряд з іншим, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Колегія суддів зазначає, що за п.п. «а», «б» п.п. 2.1 п. 2 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно з п.п. 2 п. 2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до абз. 4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (надалі Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (надалі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, вкладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, п. 30, - «попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортного засобу в оренду та тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Зазначені документи (договір-оренди транспортного засобу та акт приймання-передачі транспортного засобу) позивач надав лише до суду разом з позовною заявою вже під час оскарження винесеної постанови.

В свою чергу, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Виявлення факту порушення законодавства про автомобільний транспорт та встановлення особи порушника здійснюється саме на момент проведення перевірки.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , відповідачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було цілком обґрунтовано встановлено особу автомобільного перевізника на основі наявних відомостей про власника такого транспортного засобу, що в подальшому було враховано під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови.

В частині тверджень позивача та висновків суду першої інстанції про необхідність встановлення особи автомобільного перевізника на основі наданої товарно-транспортної накладної, згідно якої автомобільним перевізником вказано іншу особу - ТОВ «Цукорагропром», судова колегія зазначає, що згідно із статтею 1 Закону №2344 та абзацом 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, та має в обов`язковому порядку надаватися для перевірки представникам контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за здійсненням перевезень.

Тобто, товарно-транспортна накладна визначається виключно як первинний документ для обліку товарно-матеріальних цінностей та їх списання/оприбуткування та не використовується з єдиною метою - встановлення особи автомобільного перевізника.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на взаємопов`язаність вказаних юридичних осіб - орендодавця - позивача (ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини») та орендаря (ТОВ «Цукорагропром»).

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини» є одним із засновників ТОВ «Цукорагропром», що об`єктивно ставить під сумнів твердження позивача про його необізнаність з характером здійснюваних 10.02.2022 перевезень вантажу та реальність господарських відносин вказаних юридичних осіб щодо оренди зазначеного транспортного засобу, оскільки позивачем при зверненні до суду з позовною заявою та в подальшому під час розгляду справи не надано жодних належних доказів на підтвердження факту оплати наданих послуг оренди транспортного засобу (платіжні доручення, квитанції тощо), хоча чинним законодавством чітко визначено оплатний характер взаємовідносин щодо найму (оренди) майна.

Суд також звертає увагу, що водієм транспортного засобу не було зазначено у поясненнях, що транспортний засіб використовується іншим суб`єктом господарювання.

Таким чином, колегія суддів аналізуючи наведені нормативно правові акти та встановлені обставини справи, дійшла висновку, що доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою сам факт допущеного порушення законодавства про автомобільний транспорт - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки обов`язкових документів - протоколу перевірки та адаптації тахографа та щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія, хоча саме цей факт і став підставою для притягнення позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу.

Так, в пункті 15 Порядку 1567 визначено, що під час рейдової перевірки перевіряються, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (Положення № 340).

Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

У пункті 6.1 Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми діючого законодавства зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини", обладнаний аналоговим контрольним пристроєм (тахографом).

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось позивачем, що на момент перевірки у водія були відсутні протокол про перевірку та адаптацію тахографа, щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку.

Колегія суддів зауважує, що водій під час перевірки та під час складання і підписання акту перевірки знав і усвідомлював, яке порушення скоєно, а саме що ним не пред`явлено інспекторам для контролю.

Як вбачається з акту перевірки, водій погодився з його змістом та підписав без зауважень (т. 1 а.с. 101).

Відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Факт цього вчинення не може бути спростований, дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 (адміністративне провадження № К/9901/22356/18).

Так, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (постанова Верховного Суду №825/1496/17 від 15.05.2019).

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №190250 від 21 червня 2022 року, видана Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а отже позовні вимоги про її скасування є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року по справі №440/8353/22 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі № 440/8353/22 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 27.09.2023 року