КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №759/13831/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4984/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, -
за участю:
представника
ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 ,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року задоволено частково клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №42023112100000094 від 25.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно та накладено арешт, із забороною відчуження та розпорядження, а також користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220884000:02:004:0195 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339574421), площею 0,6242 га на праві приватної власності належить ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 40136846.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС», у кримінальному провадженні №42023112100000094 від 25.05.2023 року.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що арешт накладений безпідставно й необґрунтовано при порушеннях норм процесуального та матеріального права, не з`ясуванні обставин, які потребували уваги.
Апелянт вказує на те, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а оскаржувана ухвала суду - неправомірною, оскільки в даному випадку очевидно не враховані посилання на правові норми, які регламентують накладення арешту на майно, не було встановлено, що майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, заявник є добросовісним володільцем арештованого майна, використовує його на законних підставах, отримавши всі необхідні документи, дозволи та погодження для здійснення будівництва.
При цьому у застосуванні арешту майна Товариства немає потреби, оскільки до вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України, власник майна не має жодного відношення.
Також апелянт зазначає, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як позбавлення права користування. Для досягнення завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з даних підстав достатнім може бути позбавлення права лише відчужувати та розпоряджатися, що полягає у забороні відчуження, що не передбачає вилучення арештованого майна із користування власників.
Заборона користування нерухомим майном є надмірним втручанням в права та інтереси власника майна і не є виправданим.
В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, а тому з урахуванням викладеного та думки представника власника майна, який не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України, вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника власника майна ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112100000094 від 25.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що порушення норм чинного законодавства з боку невідомих осіб, якими розпочаті роботи з будівництва автозаправного комплексу вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення Р-03 Північно-східний об?їзд м. Києва км 4+280 праворуч.
Так, представником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Служба) з виїздом на місце було встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 3220884000:02:004:0195 розпочаті земляні роботи з будівництва автозаправного комплексу.
Замовник робіт ТОВ «АТ Трейд Плюс», генеральний підрядник «Євро Смарт Пауер».
Зазначені роботи проводяться без погодженої Службою проектної документації та тимчасової схеми організації дорожнього руху в місці виконання робіт та знаходяться в коридорі проектування будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва (далі ВКАД).
Внаслідок самовільного виконання зазначених робіт на вказаній ділянці автомобільної дороги та недотримання державних будівельних норм, стандартів і правил під час їх виконання, створено загрозу для безпеки учасників дорожнього руху та неможливість реалізації проектних рішень по будівництву ВКАД на перехресті автомобільних доріг Р-03 Північно-східний об?їзд м. Києва та Т-10-18 Бориспіль - Березань - Яготин (перехрестя Баришівка-Бориспіль), згідно яких передбачено влаштування транспортної розв`язки у двох рівнях «лист конюшини», окремі елементи якої потрапляють частково на земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:02:004:0195, на якій розпочаті роботи з будівництва автозаправного комплексу.
У 2019 та у 2021 на звернення від ФОП ОСОБА_9 та ТОВ «АТ Трейд Плюс», щодо надання умов для розробки проекту організації дорожнього руху «Будівництво автозаправного комплексу по вул. Броварська, 15 в масиві «Київський» Бориспільського району, Київської області» вздовж автомобільної дороги Р-03 Північно-східний обхід м. Києва та надання умов для розробки робочого проекту «Будівництво автозаправного комплексу в АДРЕСА_1 в масиві «Київський» Бориспільського району Київської області» з автомобільної дороги Р-03 Північно-східний обхід м. Києва відповідно, Службою автомобільних доріг у Київській області було повідомлено про неможливість їх надання, а також що вищевказана земельна ділянка на якій планується будівництво автозаправного комплексу потрапляє в зону будівництво транспортної розв`язки у двох рівнях «лист конюшини» проектних рішень будівництва ВКАД.
19.07.2023 із публічно доступного місця проведено огляд земельної ділянки в ході якого встановлено, що на площі усієї ділянки виритий котлован, на земельній ділянці розташована будівельна техніка, будівельні роботи здійснюються в зоні потрапляння транспортної розв`язки у двох рівнях «лист конюшини» проектних рішень будівництва ВКАД.
При відведенні та використанні земельної ділянки порушено ст. ст. 116-123, 186, 186-1 Земельного кодексу України.
26.07.2023 року прокурор Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №42023112100000094 від 25.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно, із забороною відчуження та розпорядження, а також користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220884000:02:004:0195 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339574421), площею 0,6242 га на праві приватної власності належить ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 40136846.
Також просив встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220884000:02:004:0195.
На обґрунтування вимог даного клопотання, як вбачається з матеріалів клопотання прокурор, з урахуванням вище викладеного також послався на те, що земельна ділянка з кадастровими номерами 3220884000:02:004:0195 є об`єктом кримінально протиправних дій, зберегла на собі сліди вказаного кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 20.07.2023 винесено постанову про визнання вказаної земельної ділянки речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
26.07.2023 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт, із забороною відчуження та розпорядження, а також користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220884000:02:004:0195 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339574421), площею 0,6242 га, яка на праві приватної власності належить ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 40136846.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що в частині накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження, а також користування земельною ділянкою, підлягає задоволенню, оскільки дане майно є речовим доказом в кримінальному провадженні і потребує збереження. Способи забезпечення є співмірними обмеженим правам власника, оскільки на даній земельній ділянці проводяться будівельні роботи, що підтверджується протоколом огляду від 19.07.2023 року.
В частині заборони особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо даного майна, слідчий суддя вважав їх безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положення ч. 10 ст. 170 КПК України, передбачають, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Всупереч твердженням апелянта, як вбачається з матеріалів, які обґрунтовують вимоги клопотання у даному кримінальному провадженні, є всі підстави вважати, що вказане майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні № 42023112100000094 від 25.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України, з урахуванням обставин викладених у клопотанні. При цьому постановою від 20.07.2023 року /а.с.10-11/, вище зазначене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Посилання апелянта на докази, які долучені до апеляційної скарги на підтвердження того, що ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» отримало та має, передбачену законом документацію, яка є необхідною для початку й для проведення будівельних робіт на відповідній земельній ділянці, що в свою чергу підтверджує вчинення всіх законних дій з боку товариства задля недопущення яких-небуть порушень чинного законодавства, мають бути перевіренні органом досудового розслідування з урахуванням обставин кримінального провадження №42023112100000094 від 25.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України. При цьому колегія суддів бере до уваги те, що така документація була відсутня у слідчого судді під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
п о с т а н о в и л а:
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «АТ ТРЕЙД ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.09.2023 |
Оприлюднено | 29.09.2023 |
Номер документу | 113768270 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Фрич Тетяна Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні