Постанова

від 25.09.2023 по справі 760/6379/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10397/2023

Справа № 760/6379/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Шереметьєвої Л.А. в м. Київ 14 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року позивач ТОВ «Комуналка» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь 8733,17 грн. за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, 2283,37 грн. - 3 % річних та інфляційну складову боргу, стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2481 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується наказом ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 06 лютого 2017 року та актом прийому-передачі житлового будинку на обслуговування та експлуатацію до ТОВ «Комуналка» від 24 квітня 2017 року. Позивач уповноважений надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладення договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від споживачів оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, виконавцем яких є позивач, а також плати за інші надані житлово-комунальні послуги. З метою забезпечення житлово-комунальними послугами мешканців будинку позивачем як експлуатуючою організацією було укладено ряд договорів.

Позивач забезпечує житлово-комунальними послугами в тому числі квартиру АДРЕСА_2 в будинку, власником якої є відповідач. Договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався в зв`язку з ухиленням останнього від укладення такого договору. Відповідач оплату за житлово-комунальні послуги не вносив, але фактично ними користувався, в зв`язку з чим станом на день подання позову утворилась заборгованість в розмірі 8733,17 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також 3 % річних та збитків від інфляції, нараховані до січня 2022 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комуналка» 11016,54 грн. заборгованості та 2481 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги 3721,50 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач не отримував ухвалу суду про відкриття провадження і не був обізнаний про наявність даної справи, оскільки підпис в рекомендованому повідомленні на а. с. 71 не відповідає підпису відповідача, за якого розписалася невстановлена особа, ініціалів якої в рекомендованому повідомленні не зазначено. В зв`язку з введенням в Україні воєнного стану ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю 01 березня 2022 року виїхав у м. Львів і до моменту ухвалення оскаржуваного рішення до м. Києва не повертався, тому отримати 27 вересня 2022 року відповідну ухвалу за місцем проживання не міг. Дана обставина також підтверджується випискою з банківського рахунку від 27 вересня 2022 року, з якої вбачається, що в цей день відповідач здійснював покупки у м. Івано-Франківськ.

Вказував, що позивач під час нарахування суми заборгованості не врахував здійснені відповідачем платежі на загальну суму 5280,95 грн., здійснені ним на підставі доданих платіжних інструкцій за лютий 2018 року - грудень 2019 року.

Наголошував, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача боргу за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за невідомий період. Як вбачається з акту звірки (а. с. 49), станом на початок травня 2019 року у відповідача начебто вже була заборгованість в загальному розмірі 6684,05 грн., при цьому позивач не надав розшифровки, з чого саме складається ця заборгованість і за який період вона нарахована, після травня 2020 року позивач припинив нараховувати відповідну заборгованість.

Звертав увагу, що розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не встановлювалися та не затверджувалися тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Департаменту економіки та інвестицій від 19 червня 2019 року, копія якого додається.

Відтак, у відповідача відсутні підстави сплачувати відповідні послуги з утримання будинку та прибудинкових територій. Позивач самостійно визначив тариф на обслуговування будинку в розмірі 7,36 грн. за 1 кв.м. без погодження цього тарифу з Київською міською державною адміністрацією та відповідачем, і не надав доказів, що його витрати на обслуговування будинку склали саме таку суму. Позивач надав суду деякі договори, начебто пов`язані з утриманням будинку, але не надав докази фактичного виконання з боку позивача таких договорів (актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень по цим договорам тощо).

Зазначив, що 30 листопада 2018 року на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку було прийнято рішення про здійснення управління будинку силами ОСББ «Освіти 16-а» та про затвердження розміру внесків на управління будинку, але як вбачається з акту звірки, після 01 червня 2019 року позивач продовжував нараховувати відповідачу заборгованість, незважаючи на те, що обслуговування будинку фактично здійснювалось силами ОСББ.

Просив застосувати позовну давність до вимог позивача в частині стягнення боргу, який виник до 01 січня 2019 року в розмірі 6684,05 грн.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 06 лютого 2017 року № 00009/0/8-17 визначено ТОВ «Комуналка» експлуатуючою організацією на житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 (а. с. 7).

На а. с. 8 - 11 наявна копія акту прийому-передачі житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 на обслуговування та експлуатацію до ТОВ «Комуналка», складеного ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ТОВ «Комуналка» 24 квітня 2017 року. Згідно ст. 2 статуту ТОВ «Комуналка», метою створення та діяльності товариства є виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівельною діяльністю, створення нових робочих місць для отримання прибутку. Товариство може здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені законом. Рішення про визначення основних напрямків діяльності приймається загальними зборами учасників товариства (а. с. 50 - 57).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 лютого 2022 року, 01 лютого 2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири (а. с. 12).

На а. с. 14 - 47 наявні копії договорів, укладених ТОВ «Комуналка»: 22 серпня 2018 року - договору № 1541884 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного з КП «Київтеплоенерго», 24 січня 2018 року - договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, укладеного з ТОВ «Крамар Еко», 24 липня 2017 року - договору № 18-О на технічне обслуговування, укладеного з ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Спутнік-Крим», 03 січня 2019 року - договору № 06/19-ВК про технічне обслуговування вентиляційних каналів, укладеного з ТОВ «Укрбіоекологія», 10 червня 2017 року - договору на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів № 41/06-17, укладеного з ТОВ «ВІРРА СВТ».

Згідно п. 2 договору від 24 січня 2018 року про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, укладеного ТОВ «Комуналка» з ТОВ «Крамар Еко», послуги, що надаються виконавцем, приймаються замовником шляхом щомісячного підписання двостороннього акту наданих послуг, таким чином, об`єм наданих послуг підтверджується та розраховується кожного поточного місяця на підставі відповідного акту, який надається виконавцем та має бути підписаний замовником впродовж десяти робочих днів з дати його надання/відправлення.

На а. с. 49 знаходиться копія акту звірки по особистому рахунку 16А-79, АДРЕСА_2 , складеного ТОВ «Комуналка» за період з травня 2019 року по квітень 2022 року, згідно якого заборгованість по особовому рахунку станом на 30 травня 2022 року становить 8733,17 грн., що складається з оплати послуг на вивіз твердих побутових відходів, а також утримання будинку та прибудинкової території.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, до апеляційної скарги відповідачем надано нові докази та заявлено клопотання про поновлення відповідачу процесуального строку на подачу даних доказів та приєднання їх до матеріалів справи, оскільки про існування даної справи відповідач дізнався лише у квітні 2023 року після накладення арешту на його поточний рахунок в зв`язку з відкриттям виконавчого провадження, в зв`язку з чим відповідач з об`єктивних причин не мав можливості надати суду ці докази.

На підтвердження того, що відповідач не отримував копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 27 вересня 2022 року, як зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, на яке посилався в рішенні суд першої інстанції, відповідачем надано до апеляційної скарги копію паспорту на ім`я ОСОБА_1 зі зразками підпису, копію посадочного документу від 01 березня 2022 року на ім`я ОСОБА_1 до м. Львів, копію виписки з банківського рахунку, згідно якої, 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 здійснювалися покупки у м. Івано-Франківськ (а. с. 92 - 95).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 83, ч. 1 ст. 127 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

За пунктом 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16).

У даній справі ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у 15-денний термін з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (а. с. 68).

Апеляційний суд враховує, що на а. с. 71 знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками. На рекомендованому повідомленні проставлена дата його отримання «27 вересня 2022 року» та підпис одержувача без прізвища та ініціалів, що позбавляє можливості встановити особу, якою було отримано адресований ОСОБА_1 рекомендований лист.

У сукупності з іншими доказами, наданими ОСОБА_1 , якими підтверджується, що 01 березня 2022 року відповідач виїжджав до м. Львова, а 27 вересня 2022 року в день проставлення підпису на рекомендованому повідомленні ним здійснювались розрахунки банківською платіжною карткою у м. Івано-Франківськ, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні йому відповідного рекомендованого листа, а отже, копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками ОСОБА_1 вручені не були і він був позбавлений об`єктивної можливості надати до суду першої інстанції заперечення проти позову та докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем надано докази неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апеляційний суд задовольняє заявлене ним клопотання, поновлює строк для подання доказів, приймає додані до апеляційної скарги докази та надає їм оцінку.

Так, на підтвердження факту оплати житлово-комунальних послуг за період з лютого 2018 року по липень 2019 року відповідачем надано платіжні інструкції (квитанції) (а. с. 97 - 114).

Згідно долученої до апеляційної скарги копії роз`яснення, викладеного в листі Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 грудня 2017 року, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Розрахунки зі споживачами за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мають здійснюватися за тарифами, сформованими згідно з вимогами Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», та встановленими уповноваженими органами відповідно до повноважень, наданих їм чинним законодавством (а. с. 115 - 117).

Згідно відповіді Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 червня 2019 року на інформаційний запит адвоката, повідомлено, що в період з 01 січня 2017 року тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_1 по даному будинку органами місцевого самоврядування не встановлювалися (а. с. 118).

На а. с. 119 - 120 знаходиться копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи ОСББ «Освіти 16-А», зареєстрованого 26 вересня 2018 року, основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно витягу з протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , що відбулись 15 листопада 2018 року, від 30 листопада 2018 року, затверджено рішення по управлінню будинком силами ОСББ «Освіти 16-А», затверджено передачу будинку 01 червня 2019 року, затверджено кошторис ОСББ на 2018 - 2019 роки, авансовий внесок, розмір внесків на послуги охорони (а. с. 121 - 122).

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону ).

Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ «Комуналка» посилався на те, що є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується наказом ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 06 лютого 2017 року та актом прийому-передачі житлового будинку на обслуговування та експлуатацію до ТОВ «Комуналка» від 24 квітня 2017 року. Позивач уповноважений надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладення договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від споживачів оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, виконавцем яких є позивач, а також плати за інші надані житлово-комунальні послуги.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стягуючи заборгованість із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, суд першої інстанції фактично погодився із викладеними в позові твердженнями ТОВ "Комуналка", жодним чином їх не перевіривши та не посилаючись на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Разом із тим, на підтвердження обставин, що мають значення для справи, позивачем не надано, а судом першої інстанції не перевірено, на якій підставі позивачем нараховано відповідачу заборгованість за житлово-комунальні послуги саме у розмірі, зазначеному в акті звірки, складеному ТОВ «Комуналка» в односторонньому порядку 30 травня 2022 року.

Відсутність таких доказів в матеріалах справи унеможливлює перевірку судом наявності підстав стягнення оплати зі ОСОБА_1 за вказаними в акті звірки ТОВ "Комуналка" видами житлово-комунальних послуг і правильності нарахованого позивачем розміру заборгованості.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем нараховано відповідачу заборгованість за житлово-комунальні послуги за невідомий період, оскільки з акту звірки від 30 травня 2022 року вбачається, що на початок травня 2019 року у відповідача вже обліковується заборгованість в розмірі 6684,05 грн., при цьому за які послуги ця заборгованість нарахована та початок періоду її нарахування в акті не зазначено.

Також позивачем при складанні акту звірки від 30 травня 2022 року не враховано здійснені відповідачем платежі, що підтверджується наданими ним платіжними інструкціями (квитанціями) з лютого 2018 року по липень 2019 року (а. с. 98 - 113), в тому числі ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «Комуналка» вартість послуг за вивіз твердих побутових відходів в грудні 2018 року в розмірі 37,82 грн., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2019 року в розмірі 18,91 грн., а також в грудні 2019 року здійснено оплату за цю послугу в розмірі 56,73 грн., що дорівнює її вартості за три попередніх місяці. Крім того, в за утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_1 сплачено: в січні 2019 року сплачено 450 грн., в червні 2019 року 400 грн.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що сам по собі акт звірки не є належним, допустимим, достатнім і достовірним доказом, який би міг підтверджувати зазначені обставини, оскільки складений самим позивачем і не підтверджений первинними документами.

Відповідно до законодавства, що визначає та регулює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, не є первинним бухгалтерським документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери установ, організацій, підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, а також від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/19454/20 та від 10 листопада 2022 року в справі № 916/1294/21.

Однак, суд першої інстанції не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, у зв`язку з чим передчасно взяв до уваги наданий позивачем акт звірки від 30 травня 2022 року в якості належного доказу надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та неоплати відповідачем таких послуг, залишивши поза увагою факт того, що цей акт складений в односторонньому порядку лише позивачем, не містить відомостей погодження зі сторони відповідача та його підпису, не з`ясував, чи існують інші належні та допустимі докази, які б підтверджували відображені відповідачем в акті звірки відомості.

Апеляційний суд враховує, що позивачем не надано суду квитанцій, рахунків або у іншому вигляді сформованих вимог на ім`я відповідача ОСОБА_1 про оплату житлово-комунальних послуг за період, за який, на думку позивача, у нього виникла заборгованість.

Також судом першої інстанції не надано правової оцінки відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання договорів, укладених ТОВ «Комуналка» з КП «Київтеплоенерго», ТОВ «Крамар Еко», ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Спутнік-Крим», ТОВ «Укрбіоекологія», ТОВ «ВІРРА СВТ», зокрема актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень по цим договорам тощо, оскільки питання фактичного користування житлово-комунальними послугами належить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 28 жовтня 2019 року в справі № 727/9295/16-ц, провадження № 61-28680св18).

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано підстави нарахування ним відповідачу з червня 2019 року заборгованості за житлово-комунальні послуги в будинку по АДРЕСА_1 , з огляду на те, що рішенням загальних зборів ОСББ «Освіти 16-А» від 30 листопада 2018 року затверджено рішення по управлінню будинком силами ОСББ «Освіти 16-А» за затверджено передачу будинку 01 червня 2019 року (а. с. 121 - 122).

За таких обставин, висновки суду про те, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг на користь позивача в розмірі 11016,54 грн., не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, фактично не доведені і ґрунтуються на припущеннях, відтак рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Отже, оскільки позивачем не виконано процесуального обов`язку щодо доведення обставин утримання будинку, в якому знаходиться належна відповідачу ОСОБА_1 квартира, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 заявленої до стягнення суми боргу.

Доводи апеляційної скарги, що позивач застосував тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який не затверджений відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради, що є порушенням ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону, і оскільки послуга з управління будинком є житловою, а не комунальною послугою.

При цьому стаття 31 «Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги», на яку посилається відповідач, містилася в попередній редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, який втратив чинність 10 червня 2018 року.

Разом із тим, відхилення доводів апеляційної скарги в наведеній частині не впливає на загальні висновки апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позову ТОВ «Комуналка» та відсутність підстав для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності в частині стягнення з відповідача боргу, який виник до 01 січня 2019 року, апеляційним судом не оцінюються, оскільки суд відмовляє в позові в зв`язку із його недоведеністю і необґрунтованістю, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову із наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., сплата яких ним здійснена на підставі договору про надання правничої допомоги № 18/04/23-1 від 18 квітня 2023 року, укладеного з адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери», актом приймання-передачі наданих послуг з детальним описом наданих послуг та кількістю витраченого часу від 16 травня 2023 року, та підтверджується випискою з рахунку адвокатського бюро за 16 травня 2023 року про сплату ОСОБА_1 5000 грн. (а. с. 123 - 126).

Питання щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу апеляційним судом в порядку ст. 137 ЦПК України не вирішується, з огляду на відсутність відповідних клопотань з боку позивача.

Керуючись ст. 367, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Комуналка» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» (м. Київ вул. Освіти 16-а приміщ. 174 код ЄДРПОУ 21632431) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 8721,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.